Предмет і методи метеорологічних досліджень

Місце і значення науки метеорологія у системі екологічних знань

Тема: ПРЕДМЕТ та МЕТОДИ МЕТЕОРОЛОГІЇ І КЛІМАТОЛОГІЇ

1.1. Місце і значення науки метеорологія у системі екологічних знань.

1.2. Предмет і методи метеорологічних та кліматичних досліджень.

1.3. Поділ метеорології на наукові дисципліни.

1.4. Історія розвитку метеорології і кліматології.

Екологія вивчає питання про здатність організмів пристосовуватись до мінливих умов існування і в першу чергу вивчає вплив на організми середовища в цілому і його окремих факторів. Тобто провідне значення в системі екологічних знань приділяється вивченню коливань стану навколишнього середовища, атмосфери, чим і займається наука метеорологія. Отже, метеорологія, поряд с іншими географічними і біологічними науками, входить у структуру системи екологічних знань.

Метеорологія і кліматологія мають велике практичне значення. Вони обслуговують різні галузі народного господарства: авіацію, морський транспорт, сільськогосподарське виробництво, будівництво, промисловість, медицина тощо.

Метеорологія– це наука, що вивчає і пояснює фізичні явища і процеси, що відбуваються в атмосфері при її взаємодії з підстилюючою поверхнею.

Практика висуває перед метеорологією завдання пізнання законів, які керують фізичними процесами, що відбуваються в атмосфері землі. Отже, в коло завдань метеорології входять дослідження:

1 – складу і будови атмосфери;

2 – теплообігу і теплового режиму в атмосфері та на земній поверхні (включаючи радіаційні процеси та різні механізми нерадіаційного обміну між атмосферою і підсилюючою поверхнею та всередині атмосфери);

3 – вологообігу і фазових перетворень води в атмосфері у її взаємодії з земною поверхнею;

4 – атмосферних рухів – загальної циркуляції атмосфери, частин її механізму та місцевих циркуляцій;

5 – електричного поля атмосфери;

6 – оптичних і акустичних явищ в атмосфері.

Сьогодні метеорологія, досліджуючи атмосферні процеси та явища, кладе в основу діалектичний метод пізнання, ґрунтуючись на таких засадах:

1. Жодне атмосферне явище неможливо глибоко вивчити й зрозуміти, не беручі до уваги складних процесів взаємодії атмосферних об’єктів один з лдним, із земною поверхнею та космічним серодовищем;

2. Будь-яке атмосферне явище має причини виникнення, розвитку та зникнення;

3. Кількісні зміни в атмосфері можуть призвести до якісних, причому цей перехід часто відбувається стрибкоподібно;

4. Причиною розвитку будь-якого атмосферного процесу є дія суперечливих чинників.

Методи метеорологічних і кліматичних досліджень базуються на основних законах фізики, хімії й інш. наук:

- візуальний;

- інструментальний;

- метод дистанційних вимірів;

- фотометричний;

- статистичний метод;

- синоптичний метод;

- метод моделювання.

Усі зазначені методи повинні використовуватися спільно з метою успішного розвитку теорії метеорології, кліматології і рішення задач обслуговування народного господарства.

1.3. Поділ метеорології на наукові дисципліни

В процесі розвитку науки створились такі фундаментальні метеорологічні дисципліни:

1. Загальна метеорологія (або фізика атмосфери) – це вчення про загальні закономірності атмосферних процесів і явищ.

Загальна метеорологія вивчає структуру атмосферних явищ, встановлює зв'язок між метеорологічними величинами та явищами погоди, розкриває внутрішні закономірності цих явищ і механізми атмосферних процесів.

Стан атмосфери над даною територією у даний час, обумовлений фізичними процесами, що відбуваються в ній при взаємодії з підстилюючою поверхнею, називаєтьсяпогодою.

2. Синоптична метеорологія – вчення про глобальні атмосферні процеси та закономірності розподілу й зміни погоди, а також про методи її передбачення. Синоптична метеорологія фізикостатистичними методами на географічній основі вивчає погодотворчі атмосферні процеси з метою передбачення погоди.

3. Кліматологія– наука про закономірності формування клімату і кліматичний режим різних географічних районів.

Кліматомназивається закономірна послідовність атмосферних процесів, що утворюється в даній місцевості в результаті взаємодії сонячної радіації, атмосферної циркуляції і фізичних явищ, що відбуваються над підстилюючою поверхнею і зумовлюється характерним для цієї місцевості режимом погоди.

Кліматологія розглядає взаємозв'язки між окремими кліматоутворюючими факторами і їх взаємодію з підстилюючою поверхнею. Вона займається вивченням закономірностей розподілу по поверхні планети Земля різних метеорологічних явищ і типів клімату, а також розв’язанням питань, пов’язаних зі зміною клімату за дії людини.

Для виявлення кліматичних умов певної місцевості широко використовують данні багаторічних спостережень метеорологічних станцій. За цими даними виводять середні, максимальні та мінімальні значення метеорологічних елементів, повторюваність різних явищ тощо, які використовуються для кількісної характеристики клімату даної місцевості, а також для порівняння клімату різних місцевостей. Ці данні необхідні для забезпечення вимог народного господарства. У процесі цього з кліматології і метеорології виділився ряд галузей, що потім одержали самостійний розвиток: агрометеорологія й агрокліматологія, мікро-, аєро-, лісова кліматологія, медична, транспортна, будівельна метеорології та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приклади розв’язання типових задач.	\|	Визначення методу пошуку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.