МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Цілі соціальної політики перехідного періодуСтратегічного характеру: —наповнення реформ соціальним змістом; —розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства; —забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян; —створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту; —стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу; —забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці; —гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності; —формування ефективної системи соціального захисту населення; —реформування пенсійної системи; —розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді; –зміцнення сім’ї, підвищення її ролі у суспільстві. —погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат; —забезпечення прожиткового мінімуму; —боротьба з бідністю, надання адресної допомоги; —захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів; —обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення; —створення екологічно та соціально безпечних умов життя; —запобігання соціальній деградації тощо.
Головними методами здійснення соціяльної політики є: економічні — ціни, тарифи, податки, пільги, пенсії, допомоги, стипендії, доходи, заробітна платня, різні виплати; адміністративні — методи, що мають на меті дозвіл чи заборону тих чи інших соціяльних явищ: квоти, ліцензії та ін.; правові— установлення правил і норм здійснення соціяльних актів; ідеологічні — методи, спрямовані на формування етичних норм соціяльних відносин — добро, зло, гарне, погане та ін. Соціяльна політика може мати пасивний і активний характер: пасивна соціяльна політика передбачає заходи впливу, тобто надання допомоги з бюджету вразливим верствам населення; активна соціяльна політика впливає на стимулювання продуктивності й ефективності виробництва та зростання доходів до бюджету і за працю Звісно, важливо проводити насамперед активну соціяльну політику, яка створює передумови для реалізації пасивної.
Соціальний розвиток національної економіки може кількісно оцінюватись за допомогою певних показників. Це дозволяє отримати адекватну якісну характеристику соціального розвитку і на її основі сформулювати пріоритети та необхідні заходи соціальної політики.
Показники, що характеризують соціальний розвиток країни і регіонів, поділяються на чотири групи. До першої групи,яка характеризує рівень життя населення, належать 7 показників: — грошові доходи на одного жителя; — середньомісячна заробітна плата; — співвідношення середньодушових доходів та прожиткового мінімуму; — співвідношення доходів і витрат; — частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум; — концентрація доходів у різних групах населення; співвідношення доходів найбідніших і найбагатших людей країни До другої групи, яка характеризує соціальну забезпеченість, належать такі показники: — забезпеченість житлом одного жителя; — забезпеченість лікарями та лікарняними ліжками на одного жителя; — роздрібний товарооборот і платні послуги на одного жителя; — рівень злочинності. До третьої групи, яка характеризує демографічну ситуацію, включають: — природний приріст населення; — коефіцієнти народжуваності та смертності; — середню тривалість життя населення; — коефіцієнт дитячої смертності; — міграційне сальдо. Четверта група показників характеризує стан трудових ресурсів і включає: — рівень зайнятості населення; — рівень безробіття; — демографічне навантаження; — навантаження на одне вільне робоче місце. Аналіз соціально-економічної ситуації в Україні та її регіонах за останні роки свідчить про деформацію територіальних пропорцій та посилення міжрегіональної поляризації за економічними і соціальними показниками. Оцінка соціального розвитку в країні за останні роки свідчить про те, що ця сфера життя суспільства вимагає корінних змін і перетворень.
Інституціональне забезпечення соціального розвитку національної економіки України представлене, передусім, низкою законів, у тому числі: 1. Закон України «Про пенсійне забезпечення». 2. Закон України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 3. Основи законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». 4. Закон України «Про зайнятість населення». Читайте також:
|
||||||||
|