• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цілі соціальної політики перехідного періоду

Стратегічного характеру:

—наповнення реформ соціальним змістом;

—розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;

—забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;

—створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;

—стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;

—забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;

—гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;

—формування ефективної системи соціального захисту населення;

—реформування пенсійної системи;

—розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;

–зміцнення сім’ї, підвищення її ролі у суспільстві.
Поточного характеру:

—погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;

—забезпечення прожиткового мінімуму;

—боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;

—захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;

—обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;

—створення екологічно та соціально безпечних умов життя;

—запобігання соціальній деградації тощо.

Головними методами здійснення соціяльної політики є:

економічні — ціни, тарифи, податки, пільги, пенсії, допомоги, стипендії, доходи, заробітна платня, різні виплати;

адміністративні — методи, що мають на меті дозвіл чи заборону тих чи інших соціяльних явищ: квоти, ліцензії та ін.;

правові— установлення правил і норм здійснення соціяльних актів;

ідеологічні — методи, спрямовані на формування етичних норм соціяльних відносин — добро, зло, гарне, погане та ін.

Соціяльна політика може мати пасивний і активний характер:

пасивна соціяльна політика передбачає заходи впливу, тобто надання допомоги з бюджету вразливим верствам населення;

активна соціяльна політика впливає на стимулювання продуктивності й ефективності виробництва та зростання доходів до бюджету і за працю Звісно, важливо проводити насамперед активну соціяльну політику, яка створює передумови для реалізації пасивної.

Соціальний розвиток національної економіки може кількісно оцінюватись за допомогою певних показників. Це дозволяє отримати адекватну якісну характеристику соціального розвитку і на її основі сформулювати пріоритети та необхідні заходи соціальної політики.

Показники, що характеризують соціальний розвиток країни і регіонів, поділяються на чотири групи.

До першої групи,яка характеризує рівень життя населення, належать 7 показників:

— грошові доходи на одного жителя;

— середньомісячна заробітна плата;

— співвідношення середньодушових доходів та прожиткового мінімуму;

— співвідношення доходів і витрат;

— частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум;

— концентрація доходів у різних групах населення;

співвідношення доходів найбідніших і найбагатших людей країни

До другої групи, яка характеризує соціальну забезпеченість, належать такі показники:

— забезпеченість житлом одного жителя;

— забезпеченість лікарями та лікарняними ліжками на одного жителя;

— роздрібний товарооборот і платні послуги на одного жителя;

— рівень злочинності.

До третьої групи, яка характеризує демографічну ситуацію, включають:

— природний приріст населення;

— коефіцієнти народжуваності та смертності;

— середню тривалість життя населення;

— коефіцієнт дитячої смертності;

— міграційне сальдо.

Четверта група показників характеризує стан трудових ресурсів і включає:

— рівень зайнятості населення;

— рівень безробіття;

— демографічне навантаження;

— навантаження на одне вільне робоче місце.

Аналіз соціально-економічної ситуації в Україні та її регіонах за останні роки свідчить про деформацію територіальних пропорцій та посилення міжрегіональної поляризації за економічними і соціальними показниками.

Оцінка соціального розвитку в країні за останні роки свідчить про те, що ця сфера життя суспільства вимагає корінних змін і перетворень.

Інституціональне забезпечення соціального розвитку національної економіки України представлене, передусім, низкою законів, у тому числі:

1. Закон України «Про пенсійне забезпечення».

2. Закон України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне

страхування на випадок безробіття».

3. Основи законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

4. Закон України «Про зайнятість населення».

Читайте також:

1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
2. Активний характер соціальної політики.
3. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
4. Американська модель соціальної відповідальності
5. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
6. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
7. Аналіз посередників в системі розподільчої політики
8. Аналіз предметної сфери соціальної роботи
9. Аналіз результатів практичної діяльності Київського освітньо-методичного центру соціальної роботи
10. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
11. Антиінфляційної політики
12. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора

Переглядів: 632