Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Вибори в Україні

Референдум в Україні

Вибори в Україні

Народне волевиявлення та форми його здійснення.

Тема: Форми народного волевиявлення

1.Народне волевиявлення — це засіб реалізації політич­ного права громадян України вільно обирати і бути обра­ними до Верховної Ради України, Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, до рад місцевого самоврядування, оби­рати Президента України та голів сіл, селищ, міст та брати участь у всеукраїнських та місцевих референдумах, а також здійснювати інші форми безпосередньої демо­кратії.

Виходячи з того, що Конституція України проголосила народ єдиним джерелом влади, логічним продовженням цього є визначення в Основному Законі форм народного волевиявлення.

Такими формами, відповідно до розділу III “Вибори. Ре­ферендум ” і, зокрема, ст. 69 Конституції, е лише вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Характерними рисами цих форм є те, що громадяни України, беручи участь у виборах і референдумах, безпо­середньо реалізують установчу функцію щодо обмеження кола державних органів, тобто формують парламент, орга­ни місцевого самоврядування, обирають Президента Украї­ни, а також сільських, селищних і місцевих голів.

Прийняті на підставі виборів і референдумів рішення народу України мають обов’язковий характер для всіх дер­жавних органів і посадових осіб.

До основних форм народного волевиявлення згідно з Конституцією У країни належать:

· вибори народних депутатів до Верховної Ради України;

· вибори Президента України;

· вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

· вибори до сільських, селищних, міських рад;

· вибори сільських, селищних, міськіх голів;

Формою волевиявлення народу України є референдуми, які поділяються на:

· Всеукраїнський референдум;

· Референдум Автономної Республіки Крим;

· Місцевий референдум.

Нарешті , до форм волевиявлення народу України належать інші форми безпосередньої демократії, зокрема:

· народні обговорення;

· дорачне опитування громадян України (консультативний референдум) - ст.46 Закону України "Про всеукраїнський і місцевий референдум" від 3 липня 1991р.;

· опитування громадянської думки- ст. 47 згаданого Закону;

· загальні збори громадян- ст. 8 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р.;

· місцеві ініціативи- ст. 9 цього Закону;

· громадянські слухання- ст. 13 згаданого Закону.

 

 

Вибори — один з найдавніших інститутів конституційиого права, який широко використовувся у Стародавній Греці, Римі, а згодом у XVI—XIX ст.

У Широкоми розумінні — це техніка голосування, яка використовується в галузі публічного і приватного права для виначення, хто буде обраний до складу відповідних державних органів або заміщатиме певну посаду.

У вузькому розумінні — це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатури, що висунуті до складу представницького органу або на замі­щену певної посади.

Що стосується конституційного права, то вибори є інститутом цієї галузі права, зміст якого становить сукупність відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, а також Президента України, депутатів місцевих рад і сільських, селищних та місце­вих голів.

Отже, конституційно - правовий інститут виборів — це сукупність норм цієї галузі, які регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи і на виборні посади.

Вибори за конституційним правом можна класифіку­вати залежно:

- від територіальних меж їх проведення на:

· загальнонаціональні;

· регіональні;

- від виду органу або посадової особи на:

· парламентські;

· президентські;

· муніципальні;

· вибори суддів;

- від способу волевиявлення виборців на:

· прямі вибори, які передбачають безпосередній тип го­лосування, тобто безпосереднє вираження виборцем влас­ного ставлення до висунутих кандидатур;

· непрямі вибори, за яких між виборцями і кандидата­ми існує проміжна ланка, що опосередковує волю виборців.

У свою чергу непрямі вибори поділяються на два види:

· побічні (непрямі) вибори, за яких виборці шляхом го­лосування формують колегію виборців, яка збирається один раз, щоб визначити особу або осіб, які будуть заступа­ти виборні посади.

Найпоширеніший цей вид виборів у США. У процесі їх організації і проведення розрізняють такі етапи: фінансу­вання кандидатів; проведення попередніх виборів (прай – меріс ), що збираються в одному зі штатів, а згодом — у кон­вентах політичних партій штатів, на їх з’їздах, на яких обираються виборщики; голосування виборщиків щодо відповідного кандидата;

· багатоступеневі вибори, при проведенні яких виразником волі виборців виступає постійно діючий представ­ницький орган або одна з його палат, до компетенції яких входить обрання іншого органу або посадової особи. Цей вид виборів застосовувався в СРСР з 1924 по 1936 pp.

· До предмета правового регулювання конституційно-правового інституту виборів Конституція України і відповідні закони відносять такі основні принципи вибор­чого права: вимоги, які пред’являються до виборців і кандидатів на виборні посади; порядок формування і діяльності органів, які безпосередньо організовують і про­водять вибори; статус суб’єктів виборчого процесу — гро­мадян та політичних партій, блоків партій; процедура ви­борчої компанії і голосування; порядок визначення результатів виборів; способи оскарження порушень у ході виборчої кампанії і голосування та опротестування виборів; види юридичної відповідальності за порушення виборчого закону.

Багато з цих принципів закріплюються і регулюються на конституційному рівні, у розділах, присвячених правам і свободам громадян (ст. 38 Конституції України), в окре­мих статтях розділу III Основного Закону “Вибори. Рефе­рендум ” (статті 69, 70 та 71), у відповідних статтях, при­свячених виборам до вищих представницьких органів дер­жави (ст. 76), виборам Президента України (ст. 103), органів місцевого самоврядування (ст. 141).

Участь у виборах — це політичне право (ст. 38 Конститу­ції), але у колишньому СРСР та УРСР це був обов’язок.

Законодавча регламентація виборів здійснюється або через органічний закон (частина двадцята ст. 92 Конститу­ції України), або в деяких країнах через саму Конституцію (Киргизстан).

У статті 71 Конституції України, а також у законах про вибори аакршлено принципи виборчого права — керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конститу­ційно-правового інституту.

Загальність виборчого права — це можливість брати участь у виборах усім громадянам, крім осіб, які не досягли виборчого віку, та недієздатних.

Рівність — виборці мають однакову кількість голосів, тобто однакову питому вагу при розподілі мандатів.

Вільний характер виборів — відсутність будь-якого впливу на волевиявлення виборців, а також додержання таємниці голосування.

Конституція і закони про вибори визначають вимоги до суб’єктів виборчого процесу — виборців і кандидатів.

Що стосується виборців, які мають активне виборче пра­во, то це вимоги до віку, громадянства, осудності виборців, зазначених у списку. Щодо віку, то виборці на день виборів повинні досягти вісімнадцяти років.

Право обирати мають лише громадяни України (активне виборче право).

ЇЦодо пасивного права такими вимогами є: загальні ви­моги — вік, громадянство, термін проживання в Україні, осудність, а також спеціальні вимоги, якщо їх висунуто до кандидатів на виборні посади.

До загальних вимог до кандидатів у народні депутати України належать: відповідно до Конституції України на­родним депутатом може бути громадянин України, який на День виборів досяг двадцяти одного року, має право го­лосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років (ст. 76 Конституції).

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право го­лосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою (ст. 103 Основного Закону).

Депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та місцевими головами можуть бути громадяни України, які на день виборів досягли вісімнадцяти років і мають право голосу.

Спеціальними вимогами до кандидатів у представницькі органи і на посаду Президента України є необраність та несумісність.

Необраність — це виключення або обмеження можли­вості балотуватися як кандидат. При цьому виділяють абсо­лютну необраність — неможливість балотуватися у всіх виборчих округах і відносну, коли не можна балотуватися у певних виборчих округах.

Принцип несумісності полягає у забороні особам, які обрані шляхом виборів, обіймати певні посади і працюва­ти на постійній основі на інших посадах. Цей принцип випливає з необхідності здійснення принципу поділу влади та забезпечення рівних можливостей для участі кандидатів у виборчому процесі.

Зазвичай виборчий процес, тобто сукупність певних стадій, пов’язаних з організацією і проведенням виборів. має такі стадії:

— прийняття відповідним органом або посадовою осо­бою рішення про проведення виборів;

— утворення виборчих округів. Згідно із законодав­ством України залежно від кількості осіб, які обираються, розрізняють одномандатні та багатомандатні округи. За­лежно від територіальних кордонів розрізняють загально­державні й територіальні округи^ Кількість мандатів зале­жить від кількості виборців (Латвія), чисельності населен­ня (Болгарія), кількості виборців, які взяли участь в останніх виборах (Чехія);

— складання списків виборців — компетенція муніципальної влади;

— висування кандидатів;

— реєстрація кандидатів;

— агітація і пропаганда за висунутих кандидатів;

— фінансове забезпечення виборчої кампанії;

— голосування;

— визначення результатів, яке залежить від виду виборчих систем.

У сучасному світі існують три різновиди виборчих сис­тем, які різняться порядком визначення результатів го­лосування:

· мажоритарна виборча система (французька модель, в основі якої принцип абсолютної більшості, — 50% +1; англійська модель відносної більшості- менш як 50% голосів виборців, поданих за кандидатів;

· пропорційна система, згідно з якою обраними вважа­ються представники партії, які подолали так звану вибор­чу квоту (як правило, від 5 до 6%);

· змішана пропорційно-мажоритарна система, відпо­відно до якої мандати розподіляються за принципом 50 на 50 щодо депутатів, обраних в одномандатних виборчих окру­гах за мажоритарною системою, і депутатів, обраних за списком партії, яка подолала виборчу квоту в єдиному за­гальнодержавному виборчому окрузі.

Протягом існування України як незалежної держави згадані виборчї системи, були застосовані при формуванні Верховної Ради Україні

Організацію підготовки і проведення виборів Президен­та України, народних депутатів України, а також всеукраїн­ських референдумів забезпечує Центральна виборча комісія, яка є постійно діючим державним органом.

Відповідно до Закону України “Про Центральну вибор­чу комісію” від 30 червня 2004 р. комісія здійснює кон­сультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів. Вона очолює систему виборчих комісій, які утворюються для підготовки і проведення виборів та всеукраїнських референдумів, спрямовує їх діяльність.

Призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії Верховна Рада України за поданням Президента України. Члени Комісії перед вступом на посаду складають перед Верховною Радою України присягу.

У згаданому Законі визначено повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президен­та України, народних депутатів, всеукраїнського референ­думу; вона здійснює фінансове забезпечення їх підготовки і проведення^ Закон також встановлює правовий статус та повноваження членів Комісії, гарантії забезпечення діяль­ності Комісії та ї'і членів.

Порядок організації і внутрішньої роботи Комісії виз­начається також регламентом, який затверджується на засіданні Комісії. Роботу Комісії забезпечує Секретаріат.

 


Читайте також:

  1. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  2. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
  3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  6. Адміністративне судочинство в Україні
  7. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
  8. АКТИВІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
  9. Активізація явки виборців на вибори
  10. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
  11. Аналіз стану та проблем реалізації Болонського процесу в Україні за ключовими напрямками.
  12. АРХІВНА СПРАВА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ, НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ У 1920-1930-Х РР.




Переглядів: 962

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян | Референдум в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.