Підприємство – первинна ланка ринкової економіки. Основні функції та види підприємств.

Зміст, основні принципи та умови підприємницької діяльності.

Домогосподарство як суб’єкт економічної діяльності.

Загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в Україні.

Підприємство – первинна ланка ринкової економіки. Основні функції та види підприємств.

Зміст, основні принципи та умови підприємницької діяльності.

Тема 9. Підприємство і підприємництво

Підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, що здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Власник підприємства – це підприємець.

В своїй діяльності підприємець реалізує наступні функції:

ü ресурсну, яка полягає в тому. що в процесі організації виробництва підприємець бере на себе ініціативу розподілу економічних ресурсів;

ü управлінську, яка полягає в тому. що підприємець управляє виробничою та збутовою діяльністю підприємства, здійснює організацію. планування, мотивацію та контроль процесу виробництва;

ü інноваційну, яка полягає в обов’язковому здійснені нововведень чи то в асортименті продукції, чи то в технології, чи в організації виробництва та збуту продукції, тощо.

ü ризикову, яка полягає в прийнятті рішень, спрямованих на досягнення економічного успіху в стихійних. мінливих та невизначених умовах. Підприємець ризикує власністю, вкладеними коштами, працею, часом, репутацією, тощо.

Кожен підприємець в своїй діяльності має керуватися рядом правил, які є принципами підприємницької діяльності. З них можна виділити наступні:

1. Новаторство. Кожний підприємець має постійно забезпечувати якісь інновації в процесі чи організації виробництва. в застосуванні нових технологій, в освоєнні нових ринків збуту. "Стояння на місці" згубно відображується на прибутках та діяльності підприємства в процесі конкуренції.

2. Раціоналізація виробництва. Підприємство має раціонально використовувати ресурси з метою підвищення прибутку.

3. Збереження доброї репутації. Кожен підприємець має дбати про добру репутацію підприємства, оскільки вона гарантує не лише високу конкурентоспроможність, але й фінансову підтримку інвесторів.

4. Турбота про соціальне забезпечення та сприятливий клімат у колективі. Дотримання цього принципу сприяє підвищенню продуктивності праці та зниженню текучості кадрів на підприємстві, що, в свою чергу сприяє підвищенню прибутковості підприємства.

В процесі організації підприємства підприємець має продумати ряд умов роботи підприємства:

1. Характер та вид діяльності підприємства. Підприємство може бути виробничим, комерційним, фінансовим, посередницьким, консалтинговим.

2. Шляхи інвестування підприємства. Підприємство може фінансуватися за рахунок прямих державних чи іноземних інвестицій, банківського кредитування, випуском цінних паперів (акцій) та власним коштом за рахунок перерозподілу прибутку підприємства на його розширення та модернізацію.

3. Місце розташування підприємства. Підприємство слід розташовувати раціонально, відповідно до того, на що воно орієнтоване. Якщо робота підприємства ґрунтується на переробці великої кількості сировини, воно має бути орієнтованим на шляхи сполучення або на сировину. Якщо ж це ресторан чи магазин, то їх слід розташувати орієнтовано на споживача, тощо.

4. Організація трудових відносин. Підприємець має продумати, скільки працівників і яких спеціальностей він має найняти, як буде оплачуватися їх праця. Виділяють дві основні форми оплати праці – почасову та відрядну. Почасова оплата праці – це оплата робочої сили за час, протягом якого вона використовується. Почасово оплачується праця прибиральників. вахтерів. інженерів, викладачів, тощо. Відрядна оплата праці – це оплата робочої сили за кількість продукції, яка була з її допомогою виготовлена протягом певного часу. Відрядна оплата праці раціональна тоді, коли є визначені кількісні показники роботи, які залежать від продуктивності праці даного працівника. Відрядно оплачується робота швачки, токаря, слюсаря, тощо.

Продумавши ці питання підприємець може оцінити розмір капіталовкладень та розмір запланованого прибутку. склавши бізнес-план. Складання бізнес-плану дозволяє підприємцям продемонструвати для потенційних інвесторів ефективність та перспективність вкладання грошей у даний вид діяльності.

Підприємства в ринковій економіці виконують ряд функцій, які визначають їх значення в економічних відносинах.

1. Виробничо-технічна функція полягає у виробництві товарів та послуг, на які існує попит в суспільств. Таким чином підприємства дозволяють виконувати основну задачу економіки – задоволення потреб людини та суспільства.

2. Економічна функція полягає в тому. що сукупність підприємств фактично складає національне господарство. Підприємства поєднують матеріальні та людські ресурси, створюючи умови для процесу виробництва.

3. Соціальна функція полягає в тому. що підприємство є основним місцем працевлаштування громадян та джерелом їх особистих доходів. Також підприємства сплачують податки державі, яка потім розподіляє їх у різноманітні суспільні сфери та для соціального забезпечення непрацездатного населення.

4. Зовнішньоекономічна функція полягає в тому. що підприємства представляють країну на світовому ринку, беруть участь у міжнародному поділі праці.

Таким чином підприємства є основною структурною ланкою ринкової економіки.

Говорячи про види підприємств слід зазначити, що існує декілька способів класифікації підприємств, з яких ми виберемо класифікацію за розмірами та за формами власності.

За розмірами виділяють малі, середні та великі підприємства.

Малі підприємства – це підприємства. що нараховують від 15 до 200 працівників, функції яких на виробництві не завжди чітко розмежовані. Таких підприємств більшість в ринковій економіці. Вони можуть швидко переорієнтовувати свою діяльність, легко адаптуються до змін в ринковій кон’юнктурі та законодавстві. Але ефективність капіталовкладень у малі підприємства досить низька, тому для того, щоб ці підприємства змогли конкурувати з середніми та великими підприємствами, вони потребують державної підтримки.

Середні підприємства нараховують від 200 до 1000 працівників, функції яких чітко окреслені та розмежовані. Середні підприємства більш стійкі, мають більші обсяги виробництва, ніж малі підприємства, більші капіталовкладення, але також потребують державного захисту в конкурентній боротьбі з великими підприємствами.

Великі підприємства нараховують більше 1000 працівників. вирізняються масовим характером виробництва товарів, мають потужні джерела фінансування і значні виробничі потужності, можуть переживати кризові явища без катастрофічних втрат. Недоліком великих підприємств є те, що швидке перепрофілювання таких підприємств неможливе через необхідність значних капіталовкладень.

За формою власності виділяють одноосібні, колективні та державні підприємства.

Одноосібні підприємства – це підприємства, що знаходяться у власності однієї особи Власник такого підприємства сам несе відповідальність перед споживачами, діловими партнерами і державою за виконання обов’язків та зобов’язань, але при цьому він має повну свободу дій та одноосібно отримує прибуток від підприємницької діяльності. В аграрному секторі одноосібне підприємство отримало назву фермерського господарства.

Колективні підприємства мають декілька різновидів. Це і пайове товариство, і акціонерне товариство, і кооператив.

Пайове товариство – це підприємство, капітал якого належить кільком співвласникам (пайовикам). Частка кожного з учасників товариства у капіталі підприємства називається паєм. Члени пайового товариства несуть юридичну відповідальність відповідно до розмірів свого паю. Так само відповідно до розмірів паю розподіляється і прибуток підприємства.

Акціонерне товариство – це підприємство, капітал якого поділений на частини. Кожній частині капіталу відповідає цінний папір – акція. Власник акції є співвласником підприємства та може отримувати дивіденди. Дивіденди – це частина прибутку акціонерного товариства, що припадає на кожну акцію.

Кооператив – це добровільне об’єднання громадян з метою ведення спільної господарської діяльності. Кожен член кооперативу має свій пай у спільній власності, але при виникненні юридичної відповідальності члени кооперативу несуть колективну відповідальність.

Державне підприємство – це підприємство, весь капітал якого належить державі. Як правило, у державній власності знаходяться стратегічно важливі підприємства військово-промислового та паливно-енергетичного комплексу, металургійні та металообробні підприємства. тощо. Держава забезпечує таким підприємствам ринок збуту (держзамовлення) та постійні капіталовкладення, через що такі підприємства працюють в умовах відсутності конкуренції.

Виділяють також некомерційні організації, метою яких є забезпечення певних суспільних інтересів, а не прагнення до отримання прибутку. До них належать профспілки, благодійні фонди. природоохоронні та релігійні організації, тощо. Їх фінансування здійснюється за рахунок членських внесків учасників та благодійних пожертвувань громадян. Доходи таких організацій мають розподілятися виключно на заявлені цілі і не оподатковуються державою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Then begin	\|	Домогосподарство як суб’єкт економічної діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.