• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Завдання на СРС

Цифрові мережі

+1. Класи сигналів та їх математичний опис [1, с. 22-27]

Сигнал електрозв'язку. У більшості випадків сигнал електрозв'язку можна розглядати як змінну за часом електричну величину (напругу, струм, електромагнітне коливання, напруженість поля). Ці величини можна спостерігати та реєструвати за допомогою різних приладів, наприклад осцилографа. Після спостереження та реєстрації сигнал буде мати вигляд таблиці чи графіка як функція часу. Графічне зображення сигналу називається часовою діаграмою. Один із прикладів часової діаграми наведений на рис. 2.1, де зображена осцилограма струму, що проходить через мікрофон. На інтервалі часу (0, t₁) звукові коливання мікрофоном не сприймались; на інтервалі (t₁, t₂) сприймалось звукове коливання якогось тону; на інтервалі (t₂, t₃) – складні звукові коливання.

Рис. 2.1. Часова діаграма струму мікрофона

Але часові діаграми сигналів є незручними як для теоретичних розрахунків, так і для зображення тривалих сигналів. Так, наприклад, часова діаграма телеграфного сигналу за 30 хв спостереження, коли кожний кодовий символ тривалістю 20 мс зображено в масштабі 5 мм на символ, буде близько 450 м. Тому для проведення різних розрахунків сигналів виникає потреба їх математичного опису. Він полягає в одержанні відносно простого математичного виразу (формули, рівняння, нерівності і т.ін.), за яким можна розраховувати необхідні властивості та параметри сигналів (миттєві значення, числові характеристики тощо). Математичний опис сигналу дістав назву математична модель сигналу.

Математична модель відбиває істотні властивості реального сигналу. Один і той самий реальний сигнал можна описати кількома моделями. Наприклад, гармонічне коливання можна записати як u(t)=U_mcos(w₀t+p/2) чи u(t)=U_msinwt. Який математичний вираз більш відповідає кожному конкретному випадку, вибирається, як правило, на основі аналізу часової діаграми. Це і є вибір математичної моделі. Одна і та ж сама математична модель може слугувати для опису струму, напруги, напруженості поля і т.ін. Надалі математичні моделі сигналів будуть позначатись буквами латинської абетки s(t), u(t), a(t), b(t), i(t). При цьому не буде спеціально підкреслюватись, що це не сам реальний сигнал, а його математична модель. Адже ж ці представлення адекватні. Позначені на узагальненій схемі системи зв'язку (див. рис. 1.1) сигнали в різних точках саме і є математичними моделями цих сигналів. Можна констатувати: у реальних каналах діють сигнали, а для розрахунків використовуються їх математичні моделі.

Приклад 2.1. Скласти математичну модель сигналу, що зображений на рис. 2.1, на інтервалі часу (0, t₂).

З часової діаграми видно, що математичну модель цього сигналу можна записати у вигляді системи рівнянь

.

Примітка. Знайти математичну модель цього сигналу на інтервалі (t₂, t₃) важко через складну його форму.

Класи сигналів і їх математичний опис. Розподіл сигналів на класи можна провести за різними ознаками:

- за формою – прості та складні;

- за інформативністю – детерміновані та випадкові;

- за характеристиками – неперервні, дискретні та цифрові.

Математичною моделлю простого сигналу є проста функція часу. Із простих сигналів у системі електрозв'язку використовуються гармонічні сигнали, скінченні і нескінченні послідовності імпульсів, сигнали для досліджень електричних кіл (5-функція, функція ввімкнення) та ін.

Гармонічний сигнал, який часто називають гармонічним коливанням, записується у вигляді

для ,

(2.1)

де A_m – максимальне значення (амплітуда); f – циклічна частота; T – період; y₀ – початкова фаза. Параметри гармонічного коливання добре видно із рис. 2.2. Зсув за фазою (рис. 2.2, б) веде до зсуву гармонічного коливання на час t ліворуч. Початкова фаза розраховується як y₀=2t/T, циклічна частота f=1/T. Досить часто для скорочення запису використовується кутова частота w=2pf або W=2pF.

Примітка. Правила застосування вище означених частот w, W, f, F такі:

- кутові частоти w, W використовуються в аргументі гармонічних функцій (синус, косинус) та при комплексному поданні функції частоти, в інших випадках – f чи F.

- радіочастоти та частота переносника модульованих сигналів позначаються як w чи f, тональні частоти та частота модулюючого сигналу – W чи F.

Рис. 2.2. Гармонічне коливання: а – початкова фаза y₀=0; б – початкова фаза y₀=>0

Зазначимо, що гармонічне коливання є математичною абстракцією через те, що реальний сигнал не може бути нескінченним. Але якщо час існування сигналу T_s>>Т, то така математична модель, наприклад, вихідної напруги генератора, є придатною для різних розрахунків. Так, якщо з моменту ввімкнення генератора до моменту спостереження пройшло кілька мільйонів періодів коливань, то всі перехідні процеси давно скінчились. Можна вважати, що на виході генератора існує гармонічне коливання.

Імпульсними є такі сигнали, які відрізняються від нуля протягом обмеженого інтервалу часу. Ці сигнали існують тільки в межах скінченного відрізку часу (t₁, t₂). При цьому розрізняють відеоімпульси (рис. 2.3, а) і радіоімпульси (рис. 2.3, б). Якщо u_в(t) – відеоімпульс, то відповідний йому радіоімпульс u_р(t)=u_в(t)cos(wt+y₀) (частота w і початкова фаза y₀ можуть бути довільними). У радіоімпульсі u_р(t) називається обвідною, а функція cos(wt+y₀) – заповненням. Параметрами відеоімпульсу прийнято вважати його максимальне значення U_m, яке за аналогією із гармонічним коливанням часто називають амплітудою, тривалість T_i тривалість фронту T_ф, тривалість спаду T_с. Походження терміна "відеоімпульс" пов'язано із тим, що вперше такі імпульси почали використовуватись для опису сигналів у телебаченні.

Рис. 2.3. Імпульсні сигнали: а – відеоімпульс; о – радіоімпульс

В електрозв'язку найбільше використовується періодична послідовність імпульсів, форма яких наближається до прямокутної. Для неї, крім наведених вище параметрів, уведене поняття щілинність, що визначається як відношення періоду до тривалості імпульсу: S=T/T_i.

Нескінченно короткий відеоімпульс нескінченної амплітуди називається d-функцією (читається дельта-функція), яка записується у вигляді

де t₀ – момент дії імпульсу. Ця функція має цікаву властівість:

,

яка фізично означає, що хоч значения d-функції в точці t₀ нескінченне, але площина її скінченна i одинична. Використовуеться d-функція для аналізу різних радіотехнічних кіл. Вона є математичною моделлю прямокутного імпульсу малої тривалості великої амплітуди.

Складні сигнали – це такі функції часу, для опису яких важко знайти просту математичну формулу. Приклад складного сигналу – відрізок розмовного сигналу інтервалом (t₂, t₃) на рис. 2.1. Більшість реальних сигналів – це складні сигнали. Яким же чином для них підібрати придатний математичний вираз? І бажано такий, яким можна описати більшість сигналів.

Рис. 2.4. Подання сигналу u(t) рядами функцій: а – прямокутних, б – трикутних; базисні функції: в – прямокутні, г – трикутні

Математиками знайдено таке рішення, яким широко користуються в електро- і радіотехніці. Так само, як будь-який будинок можна скласти із упорядкованого ряду простих конструкцій, так і сигнал u(t) можна подати у вигляді ряду деяких елементарних (простих) функцій y_k, які називаються базисними:

,

(2.2)

де a_k – коефіцієнти розкладання в ряд, що залежать від u(t).

Приклад 2.2. Подати сигнал u(t) (рис 2.4, а, б), у вигляді ряду (суми) елементарних (простих) функцій.

Для наочності розкладання проведемо графічно за часовою діаграмою. За елементарні функції візьмемо послідовність прямокутних (рис. 2.4, а – варіант 1) та трикутних імпульсів (рис. 2.4, б – варіант 2). Тривалість імпульсів менша за тривалість сигналу.

Графічні побудови показано на рис. 2.4, а, б. Коефіцієнти a_k у даному прикладі дорівнюють значенням сигналу в моменти часу t₁, t₂, t₃, …, t_k.

З порівняння рис. 2.4, а і 2.4, б випливає, що при однаковому числі членів ряду у двох варіантах сума трикутних функцій більш точно описує заданий сигнал. Для підвищення точності необхідно збільшити число доданків ряду, а це призведе до зменшення тривалості базисних функцій.

Вибір системи базисних функцій y_k(t) залежить від виду сигналів і поставленої задачі. Але взагалі потрібно враховувати загальне правило – функції y_k(t) самі повинні бути простими, крім того забезпечувати прості розрахунки коефіцієнтів a_k та давати задовільну збіжність ряду (2 2) до сигналу u(t). Вибір функції вважається тим кращим, чим менше потрібно складових ряду n для подання сигналу u(t) із заданою похибкою:

,

(2.2)

Детерміновані та випадкові сигнали. Детермінованим є сигнал що заданий такою функцією часу, за якою можна розрахувати його миттєві значення в будь-який момент часу. Прикладами таких сигналів є наведені раніше гармонічне коливання (2.1), відеоімпульси із відомими параметрами

Детермінованих сигналів у природі взагалі не існує. Через безліч зовнішніх і внутрішніх дій на джерело (генератор) сигналів їх форма непередбачено змінюється. Тому реальні сигнали і завади завжди випадкові

Випадковим називається сигнал, математичним описом якого є випадкова функція часу. Фізично сигнал можна вважати випадковим, якщо неможливо точно передбачити чи розрахувати його миттєві значення Завади системи зв'язку частіш за все є випадковими. Сигнали ж, у залежності від обставин, можуть бути як детермінованими, так і випадковими Випадкові сигнали не обов'язково є складними, вони можуть бути і простими. Наприклад, на виході кодера одержуємо випадкову послідовність простих прямокутних імпульсів, що відображають випадкову послідовність букв на вході.

Слід зазначити, що тільки випадкові сигнали є переносниками інформації. За визначенням, інформація – це якісь новини для одержувача Але в детермінованому сигналі цих новин немає, сигнал повністю відомий. Немає новин – немає й інформації!

Властивості випадкових сигналів описуються математичним апаратом теорії ймовірності.

Неперервні, дискретні і цифрові сигнали. Сигнал, який є неперервною функцією часу . крім того його миттєві значення цілком заповнюють певний інтервал, тобто можлива нескінченна множина миттєвих значень (рис 2.5 а) називають неперервним, або аналоговим. (Необхідно додержуватись двох умов!)

Рис. 2.5. Сигнали: а – неперервні; б – дискретні за часом; в – квантові за рівнем і неперервні за часом; г – квантові за рівнем і дискретні за часом

Спочатку в електрозв'язку використовувались переважно неперервні сигнали. їх можна просто генерувати, підсилювати, передавати та приймати Недоліком таких сигналів є те, що будь-які зміни їх форми через завади і спотворення призводять до зміни форми прийнятого повідомлення Тому зростання вимог до точності відтворення повідомлень змусило перейти до дискретних та цифрових сигналів.

Дискретні сигнали – це сигнали, які можуть приймати скінченне число значень чи станів. Дискретні сигнали можливо одержати безпосередньо на виході перетворювача повідомлення ® сигнал, чи сформувати із неперервного сигналу. При цьому слід розрізняти дискретизацію за часом і за миттєвими значеннями.

На рис. 2.5, б зображено сигнал, що існує тільки в дискретні моменти часу t_k. Миттєві значення сигналу в ці моменти часу u(t_k) є неперервними, як і в аналоговому сигналі. Зображений на рис. 2.5, б сигнал називають дискретним за часом.

Якщо сигнал неперервний за часом і дискретний за можливими миттєвими значеннями (рис. 2.5, в), то його називають квантованим. Звичайно, можна здійснити водночас як дискретизацію за часом, так і квантування (рис 2.5, г).

Цифрові сигнали – це різновид дискретних сигналів, які подано у вигляді послідовності цифр якого-небудь алфавіту. Цифровими є також сигнали на виході кодера дискретного повідомлення. Перевагами цифрових сигналів є більш висока завадостійкість та можливість їх формування й оброблення мікроелектронними пристроями. Тому цифрові сигнали все більш і більш використовуються в сучасних системах електрозв'язку.

2. Ряд Фур’є [1, с. 27-34]

+3. Розкладання неперервних сигналів у ряд Котельникова [1, с. 34-36]

Всі реальні неперервні сигнали є плавними функціями часу. Стрибки миттєвих значень у них практично відсутні. Тому такі сигнали можна представити послідовністю їх миттєвих значень, які взято через деякий інтервал часу Dt. Миттєве значення сигналу у фіксований момент часу t_k називається відліком і позначається u(t_k), а інтервал часу Dt – кроком дискретизації.

На рис. 2.10 показано зображення неперервного сигналу відліками з різними кроками дискретизації. При малому кроці (рис. 2.10, б) послідовність відліків досить точно описує сигнал, при великому кроці (рис. 2.10, в) за відліками неможливо відновити форму сигналу, через те що пропущено його характерні екстремальні точки.

Рис. 2.10. Подання сигналу відліками (дискретизація сигналу): а – неперервний сигнал; б – малий крок дискретизації; в – великий крок дискретизації

Виникає запитання: як часто необхідно брати відліки, щоб за ними можна було відновити сигнал? Відповідь дає доведена в 1933 р. академіком В.О. Котельниковим теорема, яка і носить його ім'я. Згідно з цією теоремою, будь-який неперервний сигнал u(t), що не має частот вище за F_max, можна точно відновити за його відліками u(kDt), які взято через інтервал (крок) дискретизації Dt=1/(2F_max). Це відновлення здійснюється за допомогою ряду

.

(2.15)

Доказ теореми наведено в додатку 4 [1, c. 315-316].

Ряд, що подано виразом (2.15), називається рядом Котельникова. У цьому ряді коефіцієнти розкладу u(kDt), що дорівнюють миттєвим значенням неперервного сигналу u(t) в моменти часу kDt, є відліками сигналу u(t) через крок дискретизації Dt, а функції

,

де k=0, 1, 2, … , – функціями відліків, які мають однакову форму функції типу sin x/х і відрізняються одна від одної часовим зсувом на інтервал Dt. Графіки функцій y_k(t) та її особливі точки (максимуми, мінімуми, перетини з осями координат) наведено на рис. 2.11. Функція відліків y_k(t) є імпульсним відгуком ідеального фільтра нижніх частот (ФНЧ) з частотою зрізу F_max, якщо до його входу подати d-функцію в моменти часу kDt.

Рис. 2.11. Функції відліків: а – y₀(t); б – y₀(t-Dt)

Теорема Котельникова є основою для дискретизації неперервних сигналів за часом. У ній, по-перше, доводиться, що неперервний сигнал можна замінити його миттєвими значеннями (відліками), по-друге, вона дає правило знаходження кроку дискретизації- Dt=1/(2F_max). При такому кроці дискретизації ряд Котельникова дає точне часове подання складного сигналу.

Інколи виникає запитання, яким рядом (Фур'є чи Котельникова) краще користуватись для математичного опису складного сигналу? Певної відповіді дати неможливо – це залежить від конкретної задачі. Єдине, що можна певно зазначити, так це простоту розрахунків коефіцієнтів розкладу a_k у ряді Котельникова (вони є відліками сигналу u(kDt) через інтервал kDt.

Приклад 2.5. Подати у вигляді ряду Котельникова відрізок розмовного сигналу, осцилограму якого наведено на рис. 2.12, а. Спектр цього сигналу зосереджений у смузі 300-3400 Гц.

Рис. 2.12. Подання сигналу рядом Котельникова: а – сигнал u(t) і його відліки; б – сума ряду Котельникова

За максимальною частотою спектра сигналу F_max=3400 Гц знаходимо крок дискретизації Dt=1/(2/F_max)=1/(2´3400)=1,47´10^-4 с. На осі часу відкладемо моменти часу t_k через крок дискретизації Dt. Починати можна з будь-якого моменту, наприклад із t₀=0. Далі знаходимо відліки сигналу в ці моменти часу. З часової діаграми сигналу (осцилограми), яку зображено на рис. 2.12, а, можна визначити, що

Функції відліків для заданого сигналу будуть

, k=0, 1, 2, …

Тоді ряд Котельникова для заданого сигналу можна записати у вигляді

.

Перевірити, що сума дев'яти членів ряду дає неперервний сигнал u(t), можна додаванням членів ряду, як це зроблено на рис. 2.12, б. Те, що в точках відліків ряд і неперервний сигнал збігаються, очевидно. Теорема Котельникова доводить, що такий самий збіг є на всій осі часу t.

+4. Концепція побудови цифрової мережі інтегрального обслуговування (ЦМІО) [5, с. 200-206]

Традиційно мережі електрозв'язку розвивалися як спеціалізовані, такі, що надають користувачам певний вид послуг: телефонні, телеграфні, передачі даних. Під впливом технічного прогресу і потреб користувачів, що ростуть, постійно змінних, виникла необхідність в збільшенні різноманітності служб, що організовуються на мережах електрозв'язку. В результаті склалася концепція формування єдиної універсальної мережі зв'язку, придатного для передачі всіх видів інформації і створення будь-яких, що як існують, так і перспективних, служб електрозв'язку. Це стало можливим завдяки використанню єдиного носія інформації – цифрового. МККТТ сформулював основні визначення цифрових мереж зв'язку:

- ІЦМЗ (ISN) – інтегральна цифрова мережа зв'язку, в якій усі з'єднання встановлюються за допомогою цифрових систем комутації (ЦСК), а всі сигнали передаються по каналах цифрових систем передачі (ЦСП).

- ЦМІО (ISDN) – цифрова мережа інтегрального обслуговування, в якій одні і ті ж цифрові комутаційні пристрої і цифрові тракти використовуються для встановлення з'єднань різних видів зв'язку.

При створенні ЦМІО розв'язуються проблеми підвищення надійності мережі (шляхом взаємного резервування окремих ділянок) і підвищення якості експлуатації (введенням єдиної системи управління і техобслуговування). Ідеологія ЦМІО полягає в об'єднанні різнорідних терміналів абонента в єдиний термінальний комплекс і забезпеченні зв'язку між терміналами за допомогою цифрової мережі на основі сучасних цифрових систем передачі і комутації. За допомогою термінального адаптера абонент зможе підключити до восьми терміналів (цифровий телефонний апарат, персональний комп'ютер, апаратуру інформаційних служб і т.д.). Під інформаційною (або по термінології МККТТ – телематичною) службою розуміється сукупність послуг, що надаються абонентам при передачі певного виду інформації. Служба електрозв'язку – це те, що пропонується користувачу, здається в оренду або оплачується їм. Це визначення дозволяє чітко розділити саму службу і те, що відбувається в мережі зв'язку, тобто розділити технічні і сервісні можливості мережі. Розділяють традиційні і перспективні служби електрозв'язку. До традиційних відносяться телефонний, відеотелефонний і телеграфний зв'язок, телекс, передача даних і зв'язок, факсиміле. До перспективних інформаційних служб відносяться: телефакс, бюрофгкс, датафакс, текстфакс, телетекс, електронна пошта, відеотекс, телетекст і ін.

Телефонна служба організовується на загальнодержавній телефонній мережі, в рамках якої, окрім телефонного зв'язку, можлива передача даних, і телеграфних повідомлень, факсиміле, інформації до довідково-інформаційних центрів і будь-яких інших видів інформації з відповідними параметрами і характером навантаження.

Телеграфна служба призначена для передачі телеграм від відправника до адресата. Використовує телеграфну мережу загального користування і мережу абонентського телеграфування, по яких передаються повідомлення у вигляді буквено-цифрового тексту. У більшості розвинених країн виділена телеграфна мережа відсутня.

Абонентським телеграфом в нашій країні називають мережу, яка в решті, всього світу, має назву телекс. Це мережа, що надає можливість підприємствам і організаціям здійснювати між собою безпосередній обмін телеграфними повідомленнями. Для цього на підприємствах встановлюються спеціальні термінали. У відмінності від телеграфної мережі загального користування, де виробляється одностороння передача телеграм від відправника до одержувача через відділяння зв'язку, служба телекс дозволяє організувати двосторонній зв'язок, тобто вести діалог. Телексна станція відрізняється від телефонної станції тільки сигналами, для передачі і комутації яких вона використовується. Служба телекс достатньо розвинена в міжнародному масштабі, і проте поступово витісняється службою телетекс, що забезпечує великі можливості користувачу.

Служба передачі даних. У поняття "передача даних" входить безліч послуг, що надаються абонентам мережею зв'язку. До них відносяться телеметрія, передача сигналів тривоги, обмін даними між ЕОМ і т.д. Вказані види послуг в до .ечном рахунку, як правило, зводяться до обміну інформацією між ЕОМ. Як крайові термінали часто виступають хост-комп’ютери, до яких підключаються різні пристрої збору і прийому інформації. Хосткомпьютер забезпечує обробку інформації і здійснює обмін інформацією з іншими комп'ютерами через мережу зв'язку. Служба передачі даних може бути складовою частиною ЦМІО. При цьому локальна мережа ЕОМ з доступом до зовнішнього середовища при організації ЦМІО розглядається як один термінал.

Служба відеотелефонного зв'язку забезпечує передачу рухливих зображень у супроводі звукової інформації. При цьому швидкість передачі залежить від необхідної якості зображення і може досягати 34 Мбіт/с. Ця служба може увійти як складова частина тільки в широкосмугову ЦМІО.

Телефакс – абонентська служба, іспольз} ющая канали телефонної мережі і спосіб, факсиміле передачі. Цифрові методи обробки і кодування сигналів, факсиміле, дозволяють скоротити їх надмірність більш, чим в 10 разів і, відповідно, зменшити час, що витрачається на передачу.

Бюрофакс – один з різновидів телефаксу, призначена для передачі повідомлень, факсиміле, між підприємствами зв'язку, тобто для обслуговування населення і дрібних підприємств з невеликим добовим обміном.

Датафакс – відмінність від телефаксу в тому, що для передачі інформації використовуються замість телефонних канали ПД.

Телетекс – призначений для передачі текстової інформації між абонентськими терміналами, що є що електронну пише машинку з пам'яттю. У пам'яті передавального терміналу здійснюється попереднє формування сторінок тексту, після чого ця інформація по мережі зв'язку передається в приймальний термінал. На приймальному кінці тексти друкуються точно в такому ж вигляді, в якому вони були сформовані на передавальному. При цьому забезпечується можливість: редагувати передаваний текст; зберігати його в пам'яті і здійснювати авг; ематічеськую передачу за різними адресами в заданий час; накопичувати передавані повідомлень і роздруковувати в слушний для абонента час.

Термінали телетексной служби використовують ті ж знаки, що і на звичайній машинці, що пише, включаючи можливість перемикання регістрів. Служба телетекс може використовувати різні швидкості передачі і працювати по каналах різних мереж (телефонної, телеграфної, передачі даних). Для телетекса, як правило, використовують семиелементний код. Тому в звичайних умовах немає можливості здійснювати обмін інформацією між терміналами телексу і телетекса.

Текстфакс – суміщає служби телетекс і телефакс. Термінали текстфакса забезпечують можливість спільної роботи як в режимі телетекс, так і режимі зв'язку, факсиміле.

Електронна пошта (ЕП) створюється на базі служби телетекс і забезпечує не інтерактивну (не діалогову) передачу текстів, даних, изобр4ажений. Електронними "поштовими скриньками" служать: апарати, факсиміле, з накопиченням повідомлень; термінали служби телетекс; персональні комп'ютери, що мають можливість взаємодії з мережами електрозв'язку; спеціальні термінали із ЗУ. Специфіка ЕП полягає в застосуванні центрального устаткування, що зберігає в пам'яті всі повідомлення, що забезпечує їх сортування і передачу згідно адресам по каналах зв'язку, а що при необхідності запрошує повторну передачу інформації з архіву. Без урахування цієї специфіки термін ЕП застосовний до служб телетекс, телефакс, бюрофакс, датафакс і текстфакс. Служба ЕП особливо важлива для ділових кіл, тому багато крупних підприємств і фірми створюють власні служби ЕП, використовуючи локальні мережі.

Відеотекс – довідково-інформаційна служба, надаюча абонентам сукупність різних послуг, наприклад, замовлення квитків на літак або потяг, отримання останніх даних про погоду, інформації про стан рахунку в банку і будь-який іншої інформації з банку даних. Ця служба заснована на використанні телефонної мережі. Підключення крайових терміналів здійснюється через модем по абонентській лінії. Як крайовий термінал може використовуватися персональний комп'ютер або звичайний побутовий телевізор, обладнаний клавіатурою з пам'яттю. Управління доступом до служби забезпечується центральним комп'ютером відеотекса, включеним в телефонну мережу. Кожна послуга відеотекса має певний код. Отримання послуг може бути забезпечено безпосередньо набором коду послуги або за способом "меню", в цьому випадку центральний процесор виводить на екран перелік послуг і їх коди.

Телетекст, або мовна відеотексная служба. Основна відмінність її від відеотекса полягає в методах передачі інформації. Телетекст - це одностороння служба, що забезпечує передачу довідкової інформації на екрани побутових телевізорів під час зворотного ходу променя кадрової розгортки телевізійного сигналу. Набір знаків і виведення інформації на екран тeлqвизopa аналогічне системі відеотекса і сумісний з нею. Всі сторінки інформації передаються циклічно в певній послідовності. Ця служба не передбачає зворотного зв'язку, абонент може лише за допомогою декодера і тастатури виділити матеріал, що цікавить його, і або чекати, коли ця сторінка з'явиться на екрані (інші сторінки при цьому висвічуватися не будуть), або записати її ЗУ і прочитати в слушний час. При підключенні апарату, факсиміле, інформація, що цікавить, може бути задокументована. При організації телетексту замість модему використовується блок виділення сигналу телетексту з відеосигналу.

Види інформації і типи каналів в ЦМІО. Відповідно до рекомендацій МККТТ, ЦМІО може бути використана для передачі наступних типів інформації:

а – мовна інформація в смузі частот 0,3...3,4 кГц;

d – цифрові дані із швидкістю передачі до 64 кбіт/с;

р – низькошвидкісні цифрові дані у вигляді пакетів з швидкістю до 16 кбіт/с;

s – сигналізація; у ЦМІО ця інформація звичайно передається по ВСК або ОКС;

t – телеметрія, з швидкістю не більше 26 кбіт/с;

v – цифрова вокодерна мова.

Окрім цього в широкосмуговій ЦМІО передбачається передача:

w – цифрової інформації із швидкістю n´64 кбіт/с, де n не перевищує 31;

і – цифрової інформації з швидкістю вище за w.

Для передачі вказаних видів інформації МККТТ рекомендує забезпечити абоненту доступ до наступних типів каналів:

А – стандартний аналоговий канал ТЧ;

B – основний цифровий канал із швидкістю передачі 64 кбіт/с;

D – канал, призначений для передачі інформації типу s між абонентським терміналом і ЦСК. Додатково по каналу D можна передавати низькошвидкісну пакетну інформацію користувача типу t і р. Канал D може мати швидкість 16 або 64 кбіт/с;

Е – загальний канал сигналізації;

Н – широкосмуговий канал, що має декілька модифікацій: Н0, із швидкістю передачі 384 кбіт/с і Н1 з швидкістю - 1920 кбіт/с. Канали типу Н виходять шляхом об'єднання каналів В усередині однієї первинної системи передачі. При створенні широкосмугової ЦМІО організовуються канали: Н2 – 30 Мбіт/с, Н3 – 70 і Н4 – 140 Мбіт/с.

У ЦМІО кожному абоненту надаються три цифрові канали по протоколу 2B+D з швидкостями відповідно 64, 64 і 16 кбіт/с. Канали В призначені для передачі повідомлень користувача, канал D – для передачі сигналів управління і взаємодії в режимі пакетної комутації. Таке включення абонентських ліній одержало назву базового доступу користувачів до ЦМІО. Базовий доступ є основним для більшості крайових терміналів і має швидкість передачі 144 кбіт/с. Для підключення крайових пристроїв з підвищеною здатністю (наприклад, невеликих УАТС, локальних мереж, банків даних) навантаження використовується первинний доступ, коли підключення організовується з використанням 30 каналів В і одного каналу D (30В+D). Для організації первинного доступу застосовується система передачі ІКМ 30/32, що містить 30 призначених для користувача каналів, один канал сигналізації і один канал синхронізації, із швидкістю передачі 64 кбіт/с кожен. Таким чином первинний доступ використовує канал D із швидкістю 64 кбіт/с, має номінальну швидкість передачі 1984 кбіт/с, з урахуванням каналу синхронізації швидкість передачі складе 2048 кбіт/с.

Різні вторинні мережі значно відрізняються по своїй структурі і функціям, тому розробити концепцію загальної структури єдиної мережі достатньо складно. Якщо для розрізнених мереж різного виду зв'язку потрібно було кожного разу вибирати структуру відповідно до особливостей розподілу потоків викликів саме на цих мережах, то в загальній мережі необхідно реалізувати єдину структуру, що одночасно задовольняє вимогам всіх служб. Це завдання пов'язане з великими труднощами, оскільки вимоги, що пред'являються споживачами до різних служб, багато в чому суперечливі.

Основою для створення ЦМІО може служити будь-яка існуюча розгалужена аналогова мережа досить великої місткості. В даний час лише дві мережі зв'язку – телефонна і телекс – побудовані в глобальному світовому масштабі. У цих мережах будь-який абонент може викликати іншого абонента у будь-який час, виконуючи однотипні дії.

Найбільш поширеним видом електрозв'язку є телефонна, мережі якої охоплюють всі країни і континенти. Телефонна мережа використовується також для передачі інших видів інформації, наприклад ПД, і для телематічеськіх служб. Тому МККТТ ухвалив рішення створювати ЦМІО на базі телефонної мережі зв'язку. Як основа для ЦМІО телефонна мережа була вибрана ще і тому, що вона сполучає ділових і приватних користувачів, що вельми важливо для "міграції служб", коли служба, використовувана спочатку для ділового зв'язку, пізніше переходить до приватних користувачів; міжнародні з'єднання регламентуються стандартами; основний цифровий телефонний канал 64 кбіт/с забезпечує інтеграцію всіх узкополосних служб.

У більшості країн вже почата реалізація ЦМІО шляхом введення на існуючих телефонних мережах ЦСК і ЦСП. Після остаточного перетворення телефонної мережі з аналогової в цифрову на ній стає можливою передача всіх видів інформації, для яких достатня швидкість 64 кбіт/с або n64 кбіт/с, при n<30, тобто створення ЦМІО. Для передачі зображень і іншої інформації, що вимагає вищих швидкостей, створюється широкосмугова ЦМІО – ЦМІО-Ш.

Інтелектуальні мережі. Надання послуг – невід'ємна частина функцій комутаційних систем. Зростання кількості послуг примушує нарощувати апаратні засоби і програмне забезпечення комутаційних станцій. В результаті росте складність і вартість цього устаткування, а значить, і вартість послуг, що надаються, що знижує попит на них. Для вирішення цієї проблеми створюються інтелектуальні мережі, що передбачають розділення функцій комутації і надання послуг. Кожна з складових інтелектуальної мережі: комутована мережа зв'язку і база даних можуть розвиватися самостійно. Причому оскільки на комутаційні системи такої мережі покладаються тільки функції встановлення з'єднань, то вони можуть бути достатньо простими і дешевими в порівнянні з тими, що існують ЦСК. Іншими словами, інтелектуальна мережа може бути побудована на базі будь-якої комутованої мережі.

Кардинальні відмінності інтелектуальної мережі полягають в тому, що користувач може управляти послугами, формувати і замовляти необхідні йому нові послуги. Розподілена по мережі база даних забезпечує доступ до послуг незалежно від їх географічного положення в даний момент. При створенні інтелектуальної мережі можна частину інтелекту залишити в ЦСК для забезпечення простих послуг, іншу, значнішу частину, зосередити в базі даних. Сама ж база даних буде частково централізованою, частково розподіленою. Однією з послуг інтелектуальної мережі є організація виділеної (приватної) мережі. Частіше за все ці виділені віртуальні мережі організовуються для певної групи абонентів, коли показники якості або надійності мережі ОП не повною мірою відповідають їх вимогам.

Читайте також:

1. V. Завдання.
2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Аудит, його мета та завдання
9. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
10. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
11. Безпека життєдіяльності людини – найважливіше завдання людської цивілізації
12. Бухгалтерська звітність, її значення, завдання і вимоги

Переглядів: 883