Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 6. Соціологія особистості

(2 год.)

План:

1. Поняття особистості. Специфіка соціологічного підходу до вивчення особистості.

2. Соціальний статус і соціальні ролі особистості.

3. Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи.

4. Соціальна структура особистості.

Основні поняття і терміни: людина, індивід, індивідуальність, особистість, структура особистості, соціальні типи особистості, соціальний статус, соціальна роль, рольові вимоги, соціальна санкція, соціальна адаптація, соціалізація.

1. Для соціології однаково важливі та необхідні як аналіз структури суспільства і соціальних інститутів, так і вчення про особистість. Особистість є об’єктом вивчення окремої галузі соціології – соціології особистості.

Що ж таке особистість? У літературі подається багато визначень і змістовних трактувань цього поняття. З усіх підходів до особистості (філософського, психологічного та інших) нас цікавитиме лише соціологічний, який базується на філософському, але має свої особливості. Саме цю специфіку ми розглядатимемо, характеризуючи особистість.

Насамперед з’ясуємо співвідношення понять, які найчастіше використовують поряд із поняттям «особистість»: «людина», «індивід», «індивідуальність».

Визначити сутність людини і закони її життєдіяльності надзвичайно складно тому, що крім специфічних вона ще має властивості які об’єднують її з іншими природними істотами. Людина є істота біологічна, і тому вона підкоряється законам природи. Соціологія відштовхується від того непорушного факту, що людське суспільство і угрупування тварин мають ряд спільних властивостей, внаслідок чого між ними немає абсолютної межі.

Проте необхідно підкреслити, що їх кількісні характеристики такі, що роблять їх різними за якістю. Угруповання тварин є біологічне явище, в той час як людське суспільство є специфічним явищем, розвиток якого підкорюється не лише природним, але й соціальним законам.

Таким чином, наявність тісного зв’язку між суспільством і природою виявляється в тому, що людина має органічне походження і засоби для свого існування отримує від природи в процесі виробництва. Але в той же час існує і якісна відмінність між людиною і тваринами (абстрактне мислення, мова, вільне волевиявлення, творча діяльність, духовність тощо). І там, де біологія зупиняється у вивченні людського роду як особливого виду живих істот, там їх вивчення продовжує соціологія, розглядаючи їх як істоти соціальні.

Поняття «людина» вживається для характеристики властивих всім людям якостей і здібностей. Це поняття підкреслює наявність в світі такої особливої, історично розвинутої спільноти, як людський рід, людство, яке відрізняється від усіх матеріальних систем тільки йому властивим способом життєдіяльності.

Існування окремих представників людського роду висловлює поняття «індивід». Індивід - це окремий, одиничний представник, який є носієм біологічних і соціальних рис людства, тобто поняття «індивід» вживається в значенні конкретна людина.

У понятті «індивід» відображаються дві головні ознаки. По-перше, нероздільність або цілісність суб’єкта; по друге, наявність у нього особливих (індивідуальних) рис, які відрізняють його від інших представників того ж виду. Людина народжується індивідом. Він вирізняється особливостями, які зумовлені природою, що називають генотипом. У процесі життєдіяльності індивідуальні фенотипічні властивості розвиваються і стають фенотипічними. Отже як індивід, людина відрізняється від інших не тільки морфологічними особливостями, такими як зріст, конституція тіла, колір очей, тип нервової системи, але і психологічними рисами, такими як здібності, темперамент, характер.

Щоб відбити конкретно-історичні особливості людини на різних рівнях її індивідуального і історичного розвитку, поряд із поняттям «індивід» використовують поняття «особистість». Особистість - це сукупність соціальних якостей індивіда. І якщо суспільство виступає як «людина в її суспільних відносинах», то особистість - це людина конкретної історичної епохи, представник конкретних суспільних відносин.

Як відомо, особистість є об’єктом наукового інтересу філософів, психологів, політологів, представників інших суспільних наук. Тому необхідно виявити специфіку соціологічного підходу до проблеми особистості. Психологія вивчає особистість як певну цілісність психічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей і та ін. Філософія розглядає особистість з точки зору її положення в світі як суб’єкта діяльності, пізнання, творчості, а політологія - як суб’єкта політичної діяльності. Що ж стосується особливостей соціологічного ракурсу, то вони можуть бути виявлені при розгляді особистості як складового елементу різних за масштабом соціальних систем. Враховуючи своєрідність рівнів соціальних систем можна виділити наступні проблеми соціології особистості.

1. На рівні загальносоціологічної теорії розкривається соціальна сутність людини, її зв’язок з суспільством, вивчаються форми і види її діяльності, особистість розглядається як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин, а також вивчаються закономірності включення людини в загальну соціальну систему.

2. На рівні соціологічної теорії особистості (як спеціальної соціологічної теорії) вивчається соціальне положення особистості (її соціальний статус), соціальні ролі, системи соціальної типізації, виявляється вплив соціальних факторів на становлення і розвиток особистості, характеризуються соціальні механізми формування особистості (її соціалізації, соціальної і професійної адаптації, формування її ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб тощо).

3. На рівні конкретно-соціологічних досліджень особистість розглядається виходячи з емпіричних характеристик всіх соціальних взаємодій, в які вона вступає в процесі своєї життєдіяльності. Вивчення проблеми особистості на цьому рівні має важливу особливість: особистісні емпіричні характеристики виявляються практично в кожному соціологічному дослідженні, в тому числі і тоді, коли воно має інше цільове призначення (наприклад, вивчення плинності кадрів, стану морально-психологічного клімату і та ін.). На цьому рівні використовуються як методичні прийоми вищеназваних рівнів, так і розробляються власні.

Підводячи підсумки розгляду даного питання виділимо наступні основні моменти. Теоретична соціологія досліджує особистість в тій системі соціальних зв’язків, яка формується і існує на макрорівні. Особистість виступає продуктом суспільних відносин, їх конкретним носієм, суб’єктом суспільного життя, елементом та членом певної соціальної системи.

Що стосується прикладної соціології, то вона в більшій мірі зорієнтована на вирішення таких проблем, які прямо чи опосередковано пов’язані з практикою соціального управління, наприклад, вивчення загальних і особливих умов соціалізації, соціальної адаптації, мобільності, вивчення мотивації і стимулювання соціально необхідної поведінки і діяльності, відповідності соціальних очікувань особистості, її ціннісних орієнтацій і реальної поведінки людей; професійного самовизначення, оптимізації взаємодії особистості з соціальними групами і спільностями тощо.

2. Значне місце в соціології особистості займає рольова теорія особистості. Основні її положення були сформульовані американськими соціологами Дж.Мідом, Р.Мінтоном, Р.Мертоном та Т.Парсонсом, а також німецьким соціологом Р. Дарендорфом.

При розгляді цього питання потрібно спочатку визначити ключові поняття, якими є «соціальний статус» і «соціальна роль».

Соціальний статус особистості - це визначене місце особистості у суспільній ієрархії, обумовлене його походженням, професією, віком, статтю, сімейним станом. Потрібно зазначити, що в соціології виділяються приписані і набуті статуси. Приписаний - це нав’язаний суспільством без залежності від зусиль і заслуг особистості. Він обумовлюється етнічним походженням, місцем народження, сім’єю тощо.

Набутий (досягнутий) статус визначається зусиллями самої людини (наприклад, письменник, менеджер, директор). Виділяються також природний і професійно-показовий статуси. Природний статус особистості припускає суттєві і відносно сталі характеристики людини (чоловіки і жінки, дитинство, юність, зрілість, старість). Професійно-посадовий – це базисний статус особистості дорослої людини. В ньому фіксується соціальний, економічний та виробничо-технічний стан, (банкір, інженер, адвокат і т. ін.).

Потрібно зазначити, що поняття «статус» використовується в соціології особистості співвідносно до поняття «соціальної ролі». «Статус» означає «сукупність прав і обов’язків, а роль - динамічний аспект статусу, тобто поведінки».

Соціальний статус визначає конкретне місце, яке займає індивід у даній соціальній системі. Сукупність вимог, які висуває до індивіда суспільство, утворює зміст соціальної ролі.

З’ясовуючи сутність останнього поняття, зазначимо, що соціальна роль - це сукупність дій, які повинна виконувати людина, що займає певний статус у соціальній системі. Кожний статус, як правило, включає ряд ролей. Сукупність ролей з даного статусу називається рольовим набором.

Поняття ролі відноситься до аспектів соціальної взаємодії, коли регулярно і протягом довгого часу відтворюються певні стереотипи поведінки. Конкретні люди виступають в багатьох ролях: роль, таким чином, є лише окремо взятий аспект ціннісної поведінки. З поняттям ролі тісно пов’язані такі поняття як ролеві очікування, ролеві конфлікти, ролеві набори, адаптація до ролі тощо.

Далі зазначимо, що одна з перших спроб систематизації ролей була зроблена Т.Парсонсом. Він вважав, що будь-яка роль описується основними характеристиками:

а) емоційною - одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші -розкутості;

б) способом одержання - одні приписані, а інші здобуваються;

в) масштабом - частина ролей сформульована і чітко обмежена, інша розмита;

г) формалізацією - дія у чітко встановлених правилах або довільна;

д) мотивацією - на особистий прибуток, на загальне благо тощо. Будь-яка роль характеризується деяким набором цих п’яти властивостей.

Далі потрібно звернути увагу на те, що соціальну роль треба розглядати у двох аспектах: ролевого очікування і ролевого виконання. Між ними ніколи не буває повного збігу, але кожний з них має велике значення у поведінці особиcтості. Наші ролі визначаються передусім тим, що очікують від нас інші і асоціюються зі статусом, який має дана особистість. Якщо хтось не грає ролі у відповідності з нашими очікуваннями, то він вступає у конфлікт з суспільством. Наприклад, батько повинен турбуватися про дітей, близький друг не повинен бути байдужим до твоїх проблем тощо.

Ролеві вимоги (приписи, побажання і очікування відповідної поведінки) втілюються в конкретних соціальних нормах, згрупованих навколо соціального статусу.

У нормативній структурі соціальної ролі виділяють чотири елементи:

- опис типу поведінки, відповідного даній ролі;

- приписи (вимоги), пов’язані з даною поведінкою;

- оцінка виконання приписаної ролі;

- санкція - соціальні наслідки тієї чи іншої дії у рамках вимог соціальної системи.

Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними, що реалізуються безпосередньо соціальною групою через її поведінку (наприклад зневага) або юридичними, політичними, екологічними тощо, що реалізуються через діяльність конкретних соціальних інститутів. Зміст соціальних санкцій полягає в тому, щоб спонукати людину до певного типу поведінки. Вони є одним із найважливіших елементів соціального регулювання.

Оскільки кожна людина виконує декілька ролей в різних ситуаціях, то між ролями може виникнути конфлікт. Ситуація, в якій людина зіштовхується з необхідністю задовольнити вимоги двох чи більше несумісних ролей, називається ролевим конфліктом.

При розгляданні сутності ролевих конфліктів потрібно акцентувати увагу на такому контексті проблеми, як протистояння мотивів діяльності. Перемагає той мотив, який більш значущий у конкретній ситуації. Іншими словами, існує не тільки ієрархія статусу, але й ієрархія соціальних ролей і кожна особистість будує піраміду своїх переваг. Але свобода вибору особистістю першочерговості реалізації тих чи інших мотивів дуже відносна, тому що людина знаходиться у своєрідних рамках соціальних функцій, статусів, ролей. Завершуючи розгляд цього питання, підкреслимо, що статуси і соціальні ролі утворюють механізм, завдяки якому кожна людина стає частинкою того чи іншого суспільства або соціальної спільноти, верстви, групи, носієм їх властивостей та культури.

Аналіз особистості як об’єкту суспільних відносин, передбачає також з’ясування сутності таких двох взаємопов’язаних процесів як соціалізація та ідентифікація.

3. Соціалізація – це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві.

Взаємодія індивіда і соціального середовища в процесі соціалізації відбувається у формі адаптації та інтеріоризації.

Важливо усвідомити, що адаптація – це пасивне пристосування людини до соціального середовища, а інтеріоризація – активна взаємодія індивіда з середовищем, в якому людина робить свідомий вибір.

Соціалізація особистості відбувається під впливом агентів та інститутів соціалізації, які формують, спрямовують, стимулюють або обмежують формування особистості.

Агенти соціалізації – це люди та установи, діючі соціальні суб’єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, комунікації, прилучення до культури. Агенти соціалізації виконують важливі функції, а саме:

- навчання культурним нормам та зразкам поведінки;

- контроль за тим, як міцно, правильно та глибоко засвоєні соціальні норми та ролі.

Процес соціалізації відбувається у первинних і вторинних групах.

Більшість дослідників вважають, що визначальне значення має первинна соціалізація, яка здійснюється сім’єю. Сім’я виконує функцію посередника між дитиною та іншими соціальними системами.

4. Слід зазначити, що певний культурний досвід є загальнолюдським, набувається в процесі соціалізації всіма індивідами, незалежно від того, на якому ступені розвитку знаходиться те чи інше суспільство. Так, кожна дитина навчається спілкуванню з допомогою мови, набуває досвід застосування покарання, нагородження тощо. Але разом з тим, кожне суспільство дає своїм членам особливий досвід, прищеплює специфічні культурні зразки. Із соціального досвіду, єдиного для членів даного суспільства утворюється характерна особистісна конфігурація (особистісний набір якостей), типовий для даного суспільства. Наприклад, особистість, що соціалізована в умовах мусульманської культури буде мати інші риси в порівнянні з особистістю, що формувалася і виховувалася у християнському середовищі.

У зв’язку з цим, в соціології розглядається проблема соціальної типології особистості, яка є однією з найважливіших проблем соціологічного аналізу.

Соціальний тип особистості – це продукт складного переплетіння соціально-економічних і історико-культурних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей і властивостей людини як істоти соціальної.

Проблема виділення соціальних типів особистості зумовлена тим, що соціологія намагається розкрити в особистості суттєве і типове. Виходячи з цього соціологія пропонує виділити такі типи особистості:

- ідеальний ( в якому знаходить вияв вимога соціального ідеалу того чи іншого суспільства);

- нормативний (тобто сукупність властивостей особистості, формування яких об’єктивно необхідне для розвитку даного суспільства);

- реально існуючий (тобто переважаючий тип особистості на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від нормативного і тим більше від ідеального типу.

Особистість є причиною і наслідком усіх змін у суспільстві. Вона водночас виступає об’єктом і суб’єктом соціальних відносин, соціального розвитку. Перше обумовлено прагненням бути належним до соціуму, а друге – прагненням активно взаємодіяти з ним, змінювати його у відповідності до своїх уявлень шляхом виявлення творчої індивідуальності в процесі опанування соціальних норм і функцій, здійснення різноманітних видів діяльності.

Соціальна активність особистості – це системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв’язків особистості з соціумом, рівень перетворення її на суб’єкт суспільних відносин.

Питання для самоконтролю:

1. У чому виявляється специфіка соціологічного вивчення особистості?

2. В чому полягає роль біологічних факторів у формуванні особистості?

3. З якими науками найбільше взаємодіє соціологія особистості?

4. Які аспекти людини відображені в категоріях «особистість», «індивід», «індивідуальність»?

5. Які чинники впливають на процес формування особистості? Охарактеризуйте їх.

6. Яку роль в житті суспільства відіграє процес соціалізації?

7. Яке значення для соціалізації особистості мають освіта і виховання?

8. В чому виявляється практичне значення теорії соціальних ролей?

9. У чому особливості взаємодії особистості з глобалізованим суспільством?

Література:

1. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,1999.

2. Злобіна О.Г. Категорія «особистості» у системі понять соціологічної теорії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – №2.

3. Злобiна О.Г. Стиль життя i соцiальнi типи особистостi // Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг. – 2006. – №1. – С.186-187.

4. Исаев Б.А. Социология в схемах и комментариях: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2008.

5. Пилипенко В.Э., Вишняк О.І. та ін. Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посібник – К.: Каравелла, 2003.

6. Практикум з соціології: Навч. посібник /За ред. В.М.Пічі. – Львів: «Новий Світ –2000», 2004.

7. Пилипенко В.Є., Попова І.М., Танчер В.В. та ін.. Соціальні та галузеві соціології.-К.: ПЦ «Фоліант».-2007.

7. Пшеничнюк О.В., Романовська О.В. Соціологія: Посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., 2002.

8. Соціологія: Курс лекцій: Навч. посібник. За ред. В.М.Пічі. – Львів: «Новий світ – 2000», 2002.

9. Соціологія: Підручник /За ред. В.Г.Городяненка. – К.: Вид. Центр «Академія», 2002.

10. Соціологія особи. Методичні вказівки до самостійного вивчення теми/ Т.Й.Захарова, О.В.Чернов. – Хмельницький: ТУП, 1999.

11. Сохань Л.В. Життєвий ареал особистості в суспільстві, що трансформується як середовище ризику // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – №2.

12. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 2. – Ч. 3. – Львів, 1996.

13. Шульга М.О. Соціальний ареал особистості // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – №2.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 5. Соціальна структура суспільства	\|	Тема 8. Соціологія праці та зайнятості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.