Методи порівняння.

Відносні методи.

Абсолютний (розрахунковий) метод.

Класифікація методів аналізу.

Міжнародна організація по стандартам в питанні градуювання та використанні стандартних зразків в хімічному аналізі поділяє всі методи аналізу на три класи. Під градуюванням розуміють набір операцій, які проводять в певних умовах з метою встановлення відповідності між показами вимірювального пристрою або вимірювальної системи та відповідними ним відомими значеннями вимірювального параметру.

Абсолютний метод – це метод, в якому кінцевий результат знаходять із результатів вимірювання (таких величин, як маса зразка, об’єм розчину титранта, маса осаду) одержаних в процесі аналізу, шляхом розрахунків, які базуються на фундаментальних фізичних або хімічних законах. При використанні розрахункових методів від аналітика вимагається лише вимірювання всіх величин, необхідних для одержання кінцевого результату, проведення необхідних розрахунків та оцінка похибки експерименту. Прикладами абсолютних методів хімічного аналізу є титриметричний, гравіметричний та кулонометричний методи.

Відносний метод – це метод, який базується на порівнянні результатів вимірювання для досліджуваного зразка та серії зразків порівняння відомого складу при використанні системи визначення, для якої залежність сигналу (відгуку) від вмісту (в ідеальному випадку лінійна) у відповідному робочому діапазоні визначається експериментально і для якої нема потреби розраховувати її теоретично. Вміст визначуваного компоненту в пробі знаходять за допомогою інтерполяції залежності відгуку детектора від вмісту компоненту, одержаного за допомогою зразків порівняння.

Для відносних методів роблять припущення, що відмінності у складі проби досліджуваного зразка та зразків порівняння вносять надзвичайно малий (порівняно з похибками вимірювання) вплив на величину сигналу. Тому їхнє використання часто вимагає попередньої пробопідготовки з метою усунення заважаючих ефектів. Прикладами відносних методів можуть бути спектроскопічні та хроматографічні методи.

Метод порівняння – це метод, який базується на порівнянні сигналів для досліджуваного зразку та серії зразків порівняння при використанні системи визначення, чутливої не лише до вмісту визначуваного компоненту, але й до різниць у складі матриці. У цьому випадку неврахування будь-яких відмінностей у складі матриць може призвести до помилкових результатів. Тому для градуйовки слід використовувати зразки порівняння (в тому числі і стандартні зразки), склад матриці яких є відомий і близький до складу матриці проби. Такі методи є достатньо експресними і часто використовуються для контролю виробничих процесів (наприклад, ренгенофлуоресцентний метод аналізу в металургії, виробництві керамічних і порошкових матеріалів). і для визначення фізичних параметрів (в’язкість, розподіл частинок за розмірами тощо).

Ці три категорії методів відрізняються способом знаходження концентрації визначуваного компоненту, тобто характером зв’язку між сигналом проби та сигналами зразків порівняння. Для абсолютних та відносних методів цей зв’язок встановлюють за допомогою зразків порівняння, виготовлених на основі відомої кількості чистої речовини стехіометричного складу (за умови суворого контролю всіх етапів методики), а для порівняльних методів – за допомогою зразків порівняння (стандартних зразків) з відомим складом матриці, для яких вміст визначуваного компонента надійно встановлений. Такий зв’язок, встановлений в результаті неперервного ланцюга дій з використанням стандартних вимірювальних процедур називається відстежуванням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення.	\|	Основні способи знаходження концентрації у фізико-хімічних методах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.