• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Діагностика стану внутрішнього середовища підприємства

Діагностичне дослідження, як вже було зазначено вище має не тільки надавати суб'єкту управління поглиблений аналіз проблеми міжнародної конкурентоспроможності підприємства та прогнозувати її наслідки, але й визначати наявні у підприємства внутрішні сили протистояння, мобілізація яких забезпечує подолання проблеми та відтворення рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Матеріальним субстратом внутрішніх сил подолання проблеми є експортний потенціал підприємства.

Експортний потенціал підприємства — це система ресурсів (ак­тивів) і топ-характеристик підприємства, використання яких забез­печує його функціонування на зовнішньому ринку.

Для визначення характеристик експортного потенціалу підприєм­ства у залежності від підходів до його формування в сучасній еко­номічній літературі використовуються різні терміни: ефективний, кон­курентоспроможний, стратегічний, адаптивний тощо. Головною харак­теристикою експортного потенціалу підприємства є його ефективність.

Ефективність експортного потенціалу підприємства відображає:

1) здатність підприємства до виживання, збереження його як цілісної системи техніко-технологічних, економічних, організаційних, соціальних та інших елементів за рахунок як внутрішніх сил, так і до­даткової «енергії» із зовнішнього середовища;

2) адаптаційну здатність підприємства до вимог зовнішнього се­редовища у ринково-продуктовому, технологічному, просторово-часовому та інших вимірах;

3) економічну раціональність (доходність) циклу «ресурси —транс­формація — готові вироби»;

4) конкурентну позицію підприємства на релевантному зовнішнь­ому ринку — конкурентоспроможність підприємства.

Ефективний експортний потенціал підприємства — це динаміч­но збалансована система ресурсів підприємства, використання яких забезпечує адаптацію до вимог цільового зовнішнього ринку, сталість і життєздатність підприємства як суб'єкта ЗЕДта оптимальну траєк­торію руху (позицію) в межах релевантного зовнішнього середовища.

Найбільш значущими специфічними принципами формування ефективного експортного потенціалу підприємства є:

1)принцип релевантності (відангл. геїеуапсе — відповідність), який визначає відповідність активів і топ-характеристик підприємства завдан­ням формування конкурентних переваг підприємства, які визначаються ключовими чинниками конкуренції на релевантному зовнішньому ринку;

2)принцип адаптивності (гнучкості), який означає здатність підприємства реагувати на зміни зовнішнього середовища шляхом розвитку існуючих або розробки нових активів і топ-характеристик;

3)принцип синергізму, суть якого полягає в інтегрованому вико­ристанні ключових активів і топ-характеристик підприємства, що надає можливість реалізувати найважливішу ознаку цілісності: ціле є більшим, ніж проста сума його елементів.

Діагностика стану внутрішнього середовища підприємства має здійснюватися виключно у площині вимог зовнішнього середовища. Якщо аналіз зовнішнього середовища — функція маркетингових підрозділів підприємства, то до аналізу, оцінки й ідентифікації стану внутрішнього середовища мають бути залучені й інші функціональні служби підприємства.

Зміст дій і рішень на даному етапі діагностичного дослідження внутрішнього середовища полягає в:

а) ідентифікації — катетеризації та класифікації — усіх матеріаль­них і нематеріальних активів, які є у розпорядженні підприємства;

б) виявленні взаємозв'язків поточних активів з операційними про­цесами та прийнятті рішень щодо змін їх конфігурації (складу, струк­тури , загального обсягу);

в) оцінюванні (визначенні рангів) значущості кожного з активів у площині нових вимог зовнішнього середовища.

Ідентифікація ключових активів підприємства пов'язана з вияв­ленням категорії і типів активів, цінність (ранг) яких є найбільшою у забезпеченні успіху у конкурентній боротьбі у релевантному зовні­шньому ринку.

Ідентифікація ключових активів підприємства здійснюється на основі двох основних підходів: 1) від поточної стратегії до ключових ак­тивів; 2) від ключових активів до потенціальної (майбутньої) стратегії.

Оцінка запасів та потреб у ключових активах підприємства пе­редбачає визначення існуючого обсягу ключових активів та потреб у них, необхідних для реалізації поточної або потенціальної стратегії підприємства. Недостатні обсяги кожного виду ключових активів — розриви — мають бути закриті на основі формулювання та реалізації програми розвитку (розробки) ключових активів підприємства.

Система показників

діагностики стану внутрішнього середовища підприємства і

системи «підприємство-цільовий зовнішній ринок»

та алгоритми їх розрахунку

Показники і чинники міжнародної конкурентоспроможності підприємства (організації)

Підприємства, які намагаються вийти на зовнішній ринок повинні визначити показники і чинники своєї міжнародної кон­курентоспроможності. Для виходу на міжнародний ринок підприємство, перш за все повинно досягти певного рівня ефек­тивності своєї роботи. І тут виникає питання — яким показником слід вимірювати цей рівень? Це можуть бути показники якості продукції, величини прибутку та рівня рентабельності.

В останні десятиліття для підвищення конкурентоспромож­ності підприємств і продукції на підприємствах запроваджуються системи якості з наступною їх сертифікацією. Система якості — це сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, які необхідні для загального керівництва якістю на підприємстві.

Для підприємств, які намагаються вийти зі своєю продукцією на зовнішній ринок, система якості є лише засобом на шляху одержання необхідного сертифікату, якого вимагають зовнішні споживачі.

Але формальне запровадження системи якості і одержання сертифікату на дану систему і продукцію може бути лише однією з необхідних, але аж ніяк не достатньою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства.

Наприкінці ХХ ст. багаторічний досвід свідчив, що компанії, які зосереджені на забезпеченні рентабельності або прибутку за рік, страждають на короткозорість. Типовими є ситуації, коли при на­явності прибутку підприємство є неплатоспроможним, тобто не може погасити свої поточні зобов'язання, і, навпаки, маючи збит­ки, підприємство акуратно розраховується з поставщиками, співро­бітниками, державою і кредиторами. А тому одержання прибутку не може бути критерієм успішності функціонування підприємства.

Виходячи зі світової економічної практики можна встанови­ти, що критерієм ефективності підприємства е зростання добро­буту власників (акціонерів, власників частки або паю), або, інак­ше, зростання вартості бізнесу. Це зростання може, бути визначе­не як різниця між вартістю капіталу, який внесений акціонером (власником частки) при створенні підприємства, і вартістю цієї ж частки при її можливому продажу.

Показник ринкової вартості компанії реагує на будь-які зміни ситуації: зниження рентабельності випуску, погіршення платос­проможності, збільшення інвестиційного ризику, втрату конку­рентної переваги — все це викликає зменшення ринкової вар­тості підприємства. У багатьох зарубіжних компаніях ринкова вартість бізнесу стала важливим об'єктом управління. Всі клю­чові управлінські рішення приймаються з метою збільшення рин­кової вартості компанії.

Перед кожним підприємством в міру його розвитку виника­ють певні проблеми і задачі, рішення яких здійснюється шляхом застосування різних управлінських методик та технологій. Аналіз цих задач дає можливість виявити ключові характеристи­ки або показники конкурентоспроможності, які відображають стан розвитку підприємства.

Перша задача, яка виникає у підприємства, що функціонує в умовах ринку, це елементарне виживання або здатність оплачу­вати свої рахунки, тобто забезпечення платоспроможності. Ця задача вирішується шляхом прийняття екстрених заходів щодо реалізації вже виробленої продукції, проведенням ряду марке­тингових заходів: аналізу ринку, асортименту, цінової політики, методів просування.

Після досягнення платоспроможності виникає звичайна зада­ча досягнення прибутковості діяльності. На цьому етапі маркетингові заходи необхідно доповнити заходами економічними (аналіз затрат на виробництво, аналіз собівартості і ціноутворен­ня) та організаційно-технологічними (аналіз ефективності вироб­ництва, технологічності та інші).

Після вирішення поточних задач виникають задачі другого рівня.

На цьому етапі першою ключовою характеристикою є стратегічність управління. Для вирішення цієї задачі розробляється стратегічна концепція для підприємства і кожного підрозділу.

Наступною важливою задачею для менеджменту підприємства є структурування і відповідна цій системі характеристика — адаптивність системи управління. Це означає, що система управління повинна сприяти реалізації стратегічної концепції компанії.

Іншою актуальною проблемою для підприємства стає забез­печення фінансової та управлінської прозорості. Ця характерис­тика передбачає наявність у підприємства фінансової структури (виділення так званих центрів фінансового обліку та відповідаль­ності), фінансової політики, яка відповідає міжнародним принци­пам і стандартам обліку. Забезпечення фінансової та управ­лінської прозорості досягається також своєчасним і правильним використанням таких інструментів, як: фінансовий аналіз, фінан­сове планування, антикризове управління, страхування та інш.

Наш час — час нових виробничих та управлінських техноло­гій, інтернаціоналізації конкуренції, глобалізації світової еко­номіки, швидкої зміни умов зовнішнього середовища, широкого застосування системного підходу до управління — ставить перед менеджментом нові задачі. В процесі свого зростання підпри­ємство стикається з так званими проблемами зростання. Симпто­мами проблем цього рівня можуть бути: ускладнення інформа­ційних, матеріальних та інших потоків на підприємстві; погір­шення фінансового стану, зниження загальної організованості та інш. Виникає задача і з нею чергова характеристика стану під­приємства — керованість бізнесу.

Для вирішення цієї проблеми необхідним стає запровадження сучасних технологій. При цьому виникає необхідність узгоджен­ня і організації інтегрованої взаємодії багатьох фінансових та уп­равлінських методик, для чого на підприємстві створюється біб­ліотека або сховище оптимальних управлінських рішень, екс­пертних систем, засобів та систем підтримки прийняття рішень.

Все це повинно забезпечити додаткові конкурентні переваги і підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства.

Ще одна задача — забезпечення інвестиційної привабливості підприємства. Вирішення цієї задачі дозволить підприємству збільшити свою капіталізацію і, як наслідок, підвищити вартість капіталу, вкладеного власниками.

В результаті аналізу цих характеристик можна визначити основ­ні принципи концепції забезпечення КС підприємства:

1. Задача забезпечення КС підприємства включає забезпечення КС продукції і власне КС підприємства.

2. Слід виділяти різні критерії КС підприємства в залежності від горизонту планування і управління на підприємстві.

3. Основним показником КС підприємства на оперативному рівні є інтегральний показник КС продукції.

4. На тактичному рівні КС підприємства забезпечується його за­гальним фінансово-господарським станом і характеризується комплексним показником його стану.

5. На стратегічному рівні КС підприємства характеризується інвестиційною привабливістю, критерієм якої є зростання вар­тості бізнесу.

Конкурентоспроможність продукції є важливим показником КС підприємства тому, що виробництво і збут конкурентноспроможної продукції забезпечують наявність грошового потоку.

Існуючі методики комплексної оцінки фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства дозволяють характеризувати КС під­приємства на тактичному рівні. Але, як відмічають дослідники, не існує єдиних стандартів оцінки і єдиної методики. На Заході немало підприємств користуються власними методиками оцінки. В методології вартісного підходу до забезпечення конкурен­тоспроможності важливу роль відіграє власне оцінка вартості підприємства (бізнесу). Як в теорії так і на практиці існує три підходи до оцінки бізнесу:

Ø доходний підхід

Ø порівняльний (ринковий) підхід

Ø затратний (на основі активів) підхід.

У зарубіжній практиці поширений ще один підхід, який засно­ваний на оцінці майнових (реальних) опціонів.

Вважається, що найбільш адекватним підходом до оцінки вартості бізнесу є доходний. Цей підхід заснований на допущенні про те, що вартість підприємства може бути визначена як сума доходів, які воно приносить своєму власнику.

Таким чином, головною задачею і результатом функціону­вання системи забезпечення конкурентоспроможності повинно бути збільшення вартості підприємства (Кротков А.М., Єленова Ю.Я. Конкурентоспособность предприятия: подходы к обеспечению, критерии, методы оценки. "Маркет

Вирішальними чинниками високої конкурентоспроможності фірми є:

Ø переваги її товару над товарами конкурентів;

Ø нижчі витрати і, відповідно, ціни;

Ø переваги над конкурентами щодо рівня управління марке­тингом-швидкість реагування на зміни попиту, виходу на ринок і доставки споживачеві.

Усі ці чинники в сукупності визначають лідируючу конку­рентну позицію фірми серед конкурентів у просторі ємності ринку (Легка промисловість, 1999. — №1-2. — С. 66).

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
4. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автопідприємства вантажних автомобілів
7. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
8. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
9. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
10. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
11. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
12. Активами торговельного підприємства

Переглядів: 999