Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЛЕКЦІЯ №8

ТЕМА ЛЕКЦІЇ:

Психогенні хвороби. Невротичні розлади.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Неврози є поширеною патологією, при цьому останнім часом кількість хворих на них стрімко зростає, що пов’язують із соціальними перетвореннями, зумовленими тотальним наступом науково-технічного прогресу.

СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

Клінічні особливості невротичних розладів; основні принципи лікування і догляду за хворими; принципи психотерапії; поширені сестринські діагнози і втручання.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Психогенні захворювання.

2. Реактивні психози.

3. Неврози, етіологія, патогенез, класифікація.

4. Неврастенія.

5. Істеричний невроз.

6. Невроз нав’язливих станів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

«Медсестринство в психіатрії» за редакцією д. мед. н. О.С. Чабана, Тернопіль «Укрмедкнига» 2001

«Психиатрия» В.П. Самохвалов, 2002

«Психические расстройства и уход за больными» Б. А. Лебедев, В.В. Дунаевский Ленинград «Медицина» 1981

«Психіатрія» Г.Т.Сонник, О.К.Напрєєнко, А.М.Скрипніков Київ «Здоров’я» 2006

Психогенні захворювання –це різні порушення психічної діяльності, що виникають під впливом психічних травм.

В основі психогенних захворювань лежать функціональні розлади ЦНС. Вони мають відносно більш сприятливий прогноз і їм властива зворотність. Клінічні прояви, важкість та перебіг психогенній залежать як від преморбідних особливостей особистості хворого, так і від характеру психічної травми.

Психотравмуючі ситуації можуть виникати гостро, раптово, викликати важкі переживання та виражену дезорганізацію психічної діяльності. З іншого боку, не сильні, але тривалі психотравмуючі впливи також можуть призвести до значних порушень психіки. У першому випадку частіше розвиваються реактивні психози, у другому – неврози.

Реактивні психози згідно з МКХ-10 віднесені у рубрику «Реакції на сильний стрес і порушення адаптації». Реактивні психози частіше виникають у осіб з слабким типом нервової системи під впливом надсильних екстраординарних психотравмуючих чинників (смерть близької людини, загроза життю хворого або його родичам тощо).

Серед реактивних психозів розрізняють:

1. Афективно-шокові реакції.

2. Реактивна депресія.

3. Реактивний параноїд.

4. Істеричні психози.

Афективно-шокові реакціївикликаються раптовим сильним афектом, що супроводжується страхом у зв’язку з загрозою для життя (пожежа, землетрус, повінь тощо).

У людини, що потрапила у надзвичайну ситуацію, спрацьовують захисні механізми і на перший план виходять інстинкти, або тваринні задатки, що «дрімають» в нашій підсвідомості. В першу чергу – інстинкт самозбереження. Це один з найскладніших інстинктів, він поєднує в собі всі інші інстинкти. Така складність взаємодії основних рефлексів може призвести до взаємовиключних дій та вчинків. Тому деякі люди в ситуації, що загрожує їхньому життю, втрачають людяність і діють як тварини, що захищають своє життя (забувають, що поруч є люди, яким може бути потрібна допомога: поранені, діти, жінки, люди похилого віку).

Клінічно реакція людини на екстремальну ситуацію проявляється реактивним збудженням або реактивним ступором. При реактивному збудженні раптово виникає хаотичне немотивоване психомоторне збудження. Хворий кидається в різні сторони, кричить, благає про допомогу. Така поведінка супроводжується запаморочливим станом свідомості з порушенням орієнтування і подальшою амнезією.

Реактивний ступор проявляється заціпенінням, що виникає раптово: людина завмирає, не може зробити жодного руху, сказати хоча б слово (мутизм). Він триває від декількох хвилин до декількох годин, інколи довше. При цьому часто розвивається виражене напруження м’язів. Хворий лежить в ембріональній позі або витягується на спині. Цей стан закінчується сном і амнезією. Психомоторна загальмованість може не сягати рівня ступору. В цих випадках хворі частково контактують з людьми, хоча відповідають коротко, розтягуючи слова. Рухи скуті, повільні. Свідомість звужена або виключена до ступеня оглушення.

Затяжні психогенні психози проявляються реактивною депресією та реактивним параноїдом (з маячними ідеями переслідування, відношення).

Характерним для реактивних психозів є трiада Ясперса:

1) захворювання розвивається внаслідок психічної травми;

2) в психопатологічній симптоматиці відбивається зміст психотравмівного чинника;

3) регрес психопатологічної симптоматики залежить від завершення психотравмівної ситуації.

Найчастіше реактивні психози виникають в осіб, які хворіють на психопатію, що перенесли ЧМТ, а також в ослаблених інфекційними, соматичними захворюваннями, інтоксикаціями тощо.

Чи можна підготувати себе психологічно до надзвичайних ситуацій? Психіка людини загартовується так само, як і тіло. Розглянемо стандартну модель дії психіки людини в надзвичайній ситуації: проблема --- пошук знань, досвіду, умінь --- пошук шляхів виходу з ситуації --- дії щодо вирішення проблеми.

Якщо у свідомості найшли відображення знання про те, що треба робити в даній ситуації, і якщо ці знання стали навичками і доведені до автоматизму, закріплені практично, тоді, навіть знаходячись у стані розгубленості, людина виконує завчені рухи і поступово починає контролювати свої емоції, свої дії, свій стан.

Відомо, що в розвинених країнах психологічна допомога населенню досить поширена. Психологи супроводжують людину по життю як священики і в горі, і в радості та прибувають на місце надзвичайних подій разом з лікарями. На жаль, в нашій країні психологічна служба не так затребувана, і тому важливо, щоб у разі необхідності кожен громадянин знав ази першої психологічної допомоги.

Неврози є поширеною патологією, при цьому останнім часом кількість хворих на них стрімко зростає, що пов’язують із соціальними перетвореннями, зумовленими тотальним наступом науково-технічного прогресу. Поряд з явними перевагами він несе необхідність мобілізації адаптивних ресурсів особистості, до чого не всі виявляються готовими.

Про поширеність неврозів серед населення свідчить їхня значна частка в структурі інших психічних захворювань, яка, за даними різних авторів, становить 15-30%.

Неврози– це група функціональних, психогенно зумовлених захворювань з тенденцією до затяжного перебігу, які клінічно характеризуються астенічними синдромами, нав’язливими станами та істеричними розладами.

У хворих на невроз відсутні порушення відображення реальності, і хворі усвідомлюють свій стан.

Неврози є предметом вивчення так званої малої , або межової, психіатрії.

Етіологія та патогенез. На сьогодні не підлягає сумніву, що виникнення неврозів зумовлене дією психічної травми. Вперше це довів І.Павлов в експериментах над тваринами. Психогенними чинниками можуть бути:

· зовнішні конфлікти;

· внутрішньопсихічні конфлікти;

· довготривале або надто гостре сильне емоційне чи інтелектуальне психічне перенапруження.

Ступінь психотравмуючого впливу переважно визначається не фізичною інтенсивністю сигналу, не об’ємом інформації, яку він несе, а його значущістю для певного індивідуума.

За І.Павловим патогенетичною основою неврозів є порушення (або зрив) вищої нервової діяльності з перенапруженням нервових процесів або їхньою надмірною рухливістю під впливом надсильних подразників.

У людей із художнім типом нервової системи, в яких перша сигнальна система (підкіркові центри) переважає над другою (кора великого мозку), здебільшого розвивається істеричний невроз. До неврозу нав’язливих станів схильні особи з розумовим типом вищої нервової системи, в яких друга сигнальна система превалює над першою. Більшості людей властивий змішаний тип нервових процесів, найчастіше у них розвивається неврастенія.

Класифікація. За вітчизняною традиційною класифікацією розрізняють 3 класичні форми неврозів:

· істеричний невроз;

· неврастенія;

· невроз нав’язливих станів.

Відповідно до МКХ-10 :

· невроз – невротичні розлади;

· невроз нав’язливих станів – обсесивно-компульсивний розлад;

· істеричний невроз – дисоціативні (конверсійні) розлади;

· неврастенія – неврастенія.

Окремо виділено невроз страху, іпохондричний та депресивний неврози.

Неврастенія – психогенне захворювання з групи неврозів (невротичних розладів), основним проявом якого є стан дратівливої слабкості, тобто підвищена виснажуваність і сповільнене відновлення психічних процесів.

Виникає переважно у віці 20-40років, дещо частіше у чоловіків. Неврастенію вперше описав у 1869році американський психіатр G.Beard і назвав її «американським неврозом». Він пов’язував її виникнення з тривалим емоційним і фізичним перенапруженням нервової системи, що призводить до її виснаження.

Хвороба розвивається поступово, підгостро. Характеризується наявністю різноманітної симптоматики (соматичної, неврологічної, психопатологічної). Соматична симптоматика не пов’язана з яким-небудь захворюванням внутрішніх органів, проте часто така виразна, що змушує хворого постійно звертатися до лікарів.

Переважно спостерігаються розлади серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття болю, завмирання або стискання в ділянці серця тощо. Частими є порушення діяльності травного тракту: зниження або «примхи» апетиту, нудота, розлади випорожнень. У жінок можуть з’явитись порушення менструального циклу, у чоловіків – імпотенція.

Із загальних симптомів можна виділити гіперестезію до зовнішніх подразників (світла, звуку тощо) і погане самопочуття, яке хворим іноді важко описати. Виникають відчуття тяжкості в голові («мутна голова», «каска неврастеніка»), головний біль невизначеної локалізації, запаморочення. Характерні порушення сну: хворі довго не можуть заснути, часто прокидаються, сон не досить глибокий, тому не приносить задоволення, навіть якщо тривалість його достатня.

Неврологічний статус характеризується підвищенням сухожильних рефлексів, тремором витягнутих рук, сильною пітливістю та іншими вегетативними порушеннями.

Психопатологічна симптоматика неврастенії добре визначається терміном «дратівлива слабкість». Характерними є поганий настрій та емоційна лабільність. Емоційні вибухи виникають легко і нерідко з незначного приводу. Після цього хворий розкаюється у своїй поведінці, ніяковіє. Типовою є схильність до плаксивості, навіть у чоловіків. Працездатність знижена. Хворі скаржаться на порушення запам’ятовування, особливо в повсякденному житті і болісно переживають це. Такі розлади є наслідком порушення уваги, слабкості її концентрації і минають безслідно. Загальна поведінка хворих не врівноважена, що пов’язано з емоційною нестійкістю.

Розрізняють дві форми неврастенії: гіперстенічну і гіпостенічну. При гіперстенічній переважають симптоми «дратівливої слабкості», при гіпостенічній – явища астенізації нервової системи (загальна слабкість, млявість, непереносимість будь-яких подразників і навантажень, зниження загального життєвого тонусу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інволюційні психози, що не призводять до слабоумства	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.