Лекція 6

Тема:Сучасна світова та українська філософія

План

1. Особливості та напрямки сучасного.

2. Розвиток української філософії.

1. Сучасна філософія іноді називається некласичною тому що вона відрізняється від усього попереднього філософствування. Якщо класична філософія виходила з принципу раціоналізму у пізнанні природи, суспільства та людини І вдосконалень їх то не класична філософія звертається до емоційних, не зовсім зрозумілих для науки психічних чинників, які важко спрогнозувати.

Сучасна філософія на перший план висунула вивчення людиною буття в його неповторності. Акцентувала увагу на те, що людське життя, людська поведінка є об’єктом зовнішніх маніпуляцій. Пізнання доступно не всім, а лише аристократам, що прогрес у суспільстві не є обов’язковим.

Некласична філософія звернулась до явищ і запропонувала нові типи мислення.

Сучасна некласична філософія з’явилась у середині XIX ст. і на сьогоднішній день представлена різноманітними напрямами, школами та течіями.

До основних з них належить «Філософія життя» (Бергсон, Ділєтей, Ніцше).

Вона традиційне поняття життя замінила на поняття життя, підкреслюючи тим самим властиві світу активність та енергію. І.Ф.Ніцше основою світу – основою світу – воля до влади (прагнення до самовиявлення у будь який спосіб), то у боротьбі перемагає сильнійший. До слабких людей не треба ставитись із співчуттям, не треба ім. допомагати тому, що це причиняє деградацію людини як такої. Проте незахищені і слабкі люди у якості засобу свого виживання взяли на озброєння мораль, культуру, релігію. Про них виступає Ніцше заявляючи що бог помер. Ця філософія стала офіційною у фашистській Німеччині.

Іншим напрямом сучасної філософії є – позитивізм.

Засновником був Кант. Він висловив думку що класична філософія, виснажила себе, і суто умовним безплідним теоретизуванням, замість неї потрібна нова, яка завлаб позитивні знання, тобто реально, корисне, достовірне. А значить це вимагало застосуванню її як філософії науки.

Нова філософія покликана виконувати такі функції:

- розробляти методи наукового пізнання

- виявляти зв’язок між науками

- систематизувати наукове знання і проясняти мову науки.

Позитивізм у XX ст. набув таких форм:

- 20 роки ХХст. – неопозитивізм (Л.Вітгентштейн) вважав що філософія має своїм предметом логічний аналіз висловлювань вчених і понять науки на предмет перевірки їхньої достовірності. Запропонував метод верифікації, тобто співставлення із фактами, звуження їх аж до тих, далі неподільних фактів, які були покладені у фундамент наукової теорії.

- 70 роки ХХ ст. – постпозитивізм (К.Попер) який запропонував метод фальсифікації, тобто для перевірки істини наукової теорії. Філософ має спростовувати кожне окреме положення теорії, якщо хоча б одне положення теорії можне так спростувати, то вся теорія проголошується не істиною. Ці, а також інші школи та течії філософії, науки належить до напряму сучасної філософії сцієнтизм.

- ще одним напрямом э антропологічний. Найбільш відомі і впливові є філософія З.Фрейда та екзистенціалізм.

Фрейдизм спочатку виник як метод лікування неврозів і згодом набрав поширення і застосування в філософії; психології та інших гуманітарних дисциплінах.

Центральне поняття – це несвідоме, тобто те, що включає природні біологічні інстинкти людини, що не контролюються розумом, але суттєво впливає на людину. В процесі культурної еволюції людина засвоїла певні норми і моральні обмеження щодо виявлення своїх біологічних інстинктів, головним з них єерос, другим за силою є танатос - інстинкт смерті, руйнування.

Отож З.Фрейд появу моралі, релігії, права, держави із властивими їм нормами і заборонами пов’язує із необхідністю поборкати та взяти під контроль дію біологічних інстинктів. Але це призвело до антагонізму (непримиренню протиріччя) між суспільством та індивідуумом).

Дуже впливовим антропологічним напрямом сучасної філософії є екзістенціоналізм. Його засновник німецький філософ Мартін Хайдегер. Центральне ключове поняття екзистенція – існування, людське, неповторне. Існування, коли сама людина ставить для себе питання: як жити у світі? Який смисл в самому житті? Адже індивідуальне існування спрямовано ніщо. Це значить, що людина не живе лише наявним та найденим, то для людини існує буття так і небуття. Тому для людини є свобода. Людина приречена до вибору своїх думок, свобода вимагає відповідальність.

У екзістенціоналізмі, який виник між двома Світовими Війнами у філософії звернулася до осмислення людиною сучасних випробувань.

Людина спочатку народжується, живе в світі, і лише згодом визнає як особистість, тобто існування передує сутності.

2. Українська філософія зароджена у надрах особливої світоглядно-ментальної парадигми, що сформувалася у східних слов’ян і що вплинула на стиль філософствування.

Модель, спосіб підстановки і вирішення проблем – парадигма.

Ментальність – проява національної психології, особливості народного буття, національного характеру, щодо сприймання та оцінки життя і світу.

Риси української ментальності, як вплинули на специфіку нашої філософії:

1. антеїзм – любов до землі, сприймання її, насамперед, як матері-годувальниці.

2.кордоцентризм – перевага чуттєвого (серце) над розсудковим, раціональним.

3.індивідуалізм – сприймання свободи, як сутності і відкидання будь-яких форм деспотії.

4. життєстверджуюче сприймання дійсності.

В розвитку української філософії можна виділити такі її складові:

1. Києво-Руський період.

2. Період 15-17 ст. (виникла Києво-Могилянська академія)

3. Класична філософія 18 ст. Г.Сковорода

4. Період з діяльності Кирило-Мефодіївського товариства (середина ХІХ ст. аж до наших років).

Українська філософія зароджується в Київській Русі і набуває свого якісного проблемного тематичного спрямування у зв’язку з прийняттям християнства.

Теми філософських роздумів:

1. Перевага душі над тілом завдяки чому стає можливим спілкування людини з Божественною істиною, про роль серця як єднальної ланки між світом земним і світом небесним.

2. Образ святого (святий – це той що спромігся подолати земні спокуси, святість – моральний ідеал поведінки, це особлива життєва позиція жертвувати собою заради інших). Це утвердження небесного, Божественного на землі.

3. Про рух людської історії до царства свободи (до Бога), причому всі народи є рівними. В цьому плані видатною пам’яткою стало

«Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 5	\|	Лекція 7

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.