• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Теоретичні основи історії психології

1. Методологічні проблеми розвитку історії психології як науки.

2. Закономірності історичного розвитку психологічного знання.

3. Проблема періодизації в історії психології.

4. Альтернативні способи інтерпретації історії психологічного пізнання. *

5. Принципи і методи історико-психологічного аналізу.

6. Основні проблеми, які аналізує історія психології. *

7. Первісні погляди на природу психічного.*

Література:

Ярошевский М.Г. История Ψ. М.:1976 и М.:1985.

Ярошевский М.Г. Ψ в 20 ст. М.:1974.

Ждан А.Н. История Ψ от античности к современности. М.

Роменець В.А. Історія Ψ. К.:1978.

Роменець В.А. Історія Ψ стародавнього світу і середніх віків. К.:1983.

Роменець В.А. Історія Ψ 19 – поч.20 ст. К.:1995.

Роменець В.А. Історія Ψ епохи відродження. К.:1988.

Хрестоматия по истории Ψ. Период открытого кризиса. М.: 1980.

История зарубежной Ψ. Тексты. М.: 1986 – хрестоматия.

Роговин Н.С. Введение в психологию. М.: 1969.

Журналы: Вопросы Ψ, Педагогика и Ψ, Практическая Ψ и соцработа.

1. Історія Ψ – галузь Ψної науки, яка вивчає процес історичного розвитку і становлення Ψних знань. Завдання – аналіз виникнення і подальшого розвитку наукових знань про психіку.

Обєктом історії Ψ є психологічне пізнання, яке існує на 3 рівнях:

- життєвий (побутовий, народний), який базується на філософії здорового глузду;

- рівень міфології і релігії;

- наукове психологічне пізнання.

Предметом історії Ψ є дослідження закономірностей виникнення і розвитку психологічних теорій на різних історичних етапах.

За всю історію розвитку відомі 3 визначення предмета Ψ: як науки про душу (скутість поняттям душі як пояснювальним принципом), про свідомість (перехід до вивчення свідомості пов’язаний з виділенням психіки в якості об’єкта дослідження, при цьому свідомість одночасно і предмет вивчення, і пояснювальний принцип), про поведінку (шлях об’єктивного дослідження при втраті об’єкта вивчення – психіки і свідомості). На даному етапі відновлюється єдність історично розірваних свідомості і поведінки за рахунок здійснення об’єктивного підходу до психологічного пізнання.

Історія Ψ виконує прогностичну функцію (прогностика – гр. передбачливий, методи складання, визначення прогнозу), тобто вивчаючи логіку розвитку психологічних знань, вона орієнтована на майбутнє.

За своїм об’єктом ця наука пов’язана з іншими галузями психології (вікова, педагогічна тощо). Піаже вважав міждисциплінарні зв’язки особливістю як сучасного етапу розвитку психології, так і майбутнього.

2. За методом дослідження наближена до історичних наук. Чим же історія Ψ відрізняється від інших галузей? Чи користується вона методами Ψ (спостереження, анкети, тести)?

Історія Ψ вивчає не саму психічну реальність, а способи її пояснення, тобто психологічні інтерпретації. На думку Виготського, кожна психологічна теорія проходить послідовні етапи:

- фактичне відкриття, яке потребує пояснення;

- виникнення теоретичного пояснення цього факту;

- перетворення його в універсальний принцип пояснення.

До основних закономірностей розвитку Ψ належить:

- боротьба матеріалізму і ідеалізму при поясненні психічних явищ;

- рушійною силою розвитку психології є намагання створення єдиної теорії, якої немає;

- психологічне пізнання зумовлене (детерміноване) взаємодією соціального, предметно-логічного і особистісного факторів чи чинників.

Соціальний чинник виявляється через конкретні суспільні заходи до психологічної науки. Предметно-логічний означає закономірності розвитку основних категорій і пояснювальних принципів, що складає методологію Ψ-ії.

Категорії – найбільш загальні поняття, які використовуються для характеристики психічної реальності. На думку Ярошевського, історично сформувалися 5 основних категорій психологічної науки:

1. Образ – уявлення, відчуття, фантазії, мрії.

2. Дія – рефлекс, операція, навичка тощо.

3. Мотив – внутрішнє спонукання до діяльності, такі як потреби, нахили, цілі, бажання, інтереси.

4. Відношення – суб’єктивна сторона відображення дійсності, результат взаємодії людини з середовищем.

5. Особистість – феномен суспільного розвитку, конкретна людина, яка має свідомість і самосвідомість.

До основних проблем, які аналізує Ψ, відносяться:

- психогностична (гносеологія від гр. пізнання і вчення – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання) – знання в досвіді;

- психофізіологічна – дослідження особливостей взаємозв’язку душі і тіла; свідомості і організму, мозку і психіки (душа в крові і в серці, де всі душевні переживання, Ахілесова п’ята);

- психопраксична – дослідження взаємозв’язку властивостей психіки з точки зору їх впливу на практичну діяльність і навпаки – вплив практичної діяльності на психіку;

- психосоціальна - вивчення психологічних феноменів і міжособистісної взаємодії: я і МИ, я і Вони тощо;

- психобіологічна – аналізує проблему біологічного і соціального в людині (людина – полісистемна істота).

3. Однією з центральних є проблема періодизації, тобто поділу історії Ψ на окремі етапи. Найбільш загальною є періодизація Еббінгауза (нім.психолог, кінець 19-поч.20 ст.), який виділяє 2 етапи розвитку психології:

a. доекспериментальний – 6 ст.до н.е. – середина 19 ст. (близько 2,5 тис.років);

b. експериментальний (науковий) – середина 19 ст. (1879 – перша псих.лабораторія, Вундт) – до нашого часу.

За Піаже періодизація складлається з окремих цінних відкриттів.

У вітчизняній Ψ основні періодизації належать М.Г.Ярошевському, М.С.Роговіну, В.А.Роменцю.

Ярошевський виділяє етапи розвитку Ψ в залежності від розвинутості принципу детермінізму:

1 – етап передмеханістичного детермінізму (Демокріт, Арістотель);

2 - етап механістичного детермінізму (Декарт) – 17 ст., пояснення Ψ через механіку;

3 - етап загальнобіологічного детермінізму – Дарвін - психіку має лише живе;

4 – біопсихічний етап – повязаний із дослідженнями Сечєнова;

5 – соціопсихічний етап детермінізму (соціо – продукт соціального впливу) – психічне є результатом соціального.

По Роговіну виділяються 3 етапи розвитку Ψ:

- міфологічна Ψ, складається з 2 моментів – уявлення первісних людей про світ і народна;

- філософський етап;

- науковий – з моменту введення експерименту, Ψ має власні методи дослідження.

Періодизація Роменця. За основу береться людський вчинок і спосіб його розуміння в різні історичні епохи. Тобто на різних історичних етапах вихідним елементом між людиною і соціальною дійсністю є вчинок, який у Ψ різних часів отримує різне пояснення. Вчинок має складну структуру:

- ситуація, тобто реальні обставини, в які попадає людина;

- мотивація – конкретне рішення на користь якогось мотиву, усвідомлення ситуації, починається у ст.дошкільному віці – феномен гіркої цукерки, вміння підпорядковувати свої бажання сусп.умовам;

- дія,

- рефлексія – етап післядії, осмислення.

У відповідності до того, за рахунок чого пояснюється поведінка людини (в процесі розвитку Ψ) можна виділити такі етапи:

- 1 етап включає міфологічну, античну, середньовічну Ψ. Для них характерне ситуативне визначення вчинку, середньовіччя – ідея бога;

- 2 етап включає просвітництво, Відродження – психічні ідеї зосереджують на мотивації людського вчинку, характеризує людину творчу, яка творить свою долю;

- 3 етап – кінець 19 і Ψ 20 ст. – людський вчинок пояснюється за рахунок діяльності (біхевіоризм – чому, чого) і рефлексивного аналізу. Вирішення проблеми – це її усвідомлення.

4. Принципи – вихідні положення певних теорій, вчень, керівна ідея, головне правило діяльності.

Основні пояснювальні принципи, які склалися історично:

1. Історизму - конкретно-історичний і порівняльно-історичний.

2. Єдності логічного і історичного – не лише описання певного етапу розвитку знань, а й виявлення в ньому чогось постійного

3. Детермінізму – причинної обумовленості психічних явищ (Демокріт), означає, що вони опосередковуються природними і соціальними умовами і змінюються зі зміною цих умов.

4. Системності – будь-яке явище повинне вивчатися в системі (Анаксагор).

5. Розвитку – Геракліт (все тече, все змінюється; не можна двічі ввійти в одну і ту ж воду), означає, що психіка може бути правильно зрозуміла та адекватно пояснена, якщо вона розглядається як продукт розвитку і в процесі цього розвитку.

Джерелами історії Ψ виступає етнографічний матеріал (звязок з етноΨ), археологічний, фактологічний із медицини, юридичної, педагогічної практики тощо, а також інші науки – фізика, хімія, астрономія, антропологія.

Основними методами історії Ψ є:

- метод теоретичної реконструкції матеріалу, описання і критичний аналіз наукових систем минулого, систематизація психологічних знань – вивчення першоджерел, архівних матеріалів, авторських текстів;

- автобіографічний (суб’єктивний метод) чи біографічний (стороння людина) – створюють атмосферу реального життя, джерело знань про духовний розвиток вченого, етапи праці;

- метод інтерв’ю -(псевдобесіда) - цілеспрямоване опитування по складеному переліку питань, спрямованих на отримання матеріалів у відповідності до конкретних завдань дослідження, при якому інтерв’юер весь час повинен пам’ятати, що він – дослідник, враховувати план бесіди і вести розмову у потрібному йому руслі. Плюси:безпосереднє отримання інформації;гнучкість бесіди; можливість співставлення зовнішніх проявів поведінки із вербальною відповіддю.

Недоліки:необхідність створення обстановки повного довір’я перед бесідою; недостовірність отриманих даних;

- аналіз наукових виносок - встановлення частоти цитування наукових праць, мета – встановлення зв’язків між науковими напрямками, тенденціях розвитку, але використовується лише сумісно з іншими методами, бо н-д, мовний бар’єр заважає.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
4. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
5. Актуальність курсу історіософії історії України
6. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
7. АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ В ІСТОРІЇ
8. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
9. Антропологічна періодизація первісної історії
10. Базові принципи психології спорту.
11. Біологічні основи мислительної діяльності.
12. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.

Переглядів: 1959