Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Тема 5.Державне регулювання страхового ринку

Лекція № 6.

Принципи добровільного та обов’язкового страхування

Добровільне Обов’язкове
Діє на добровільних засадах Встановлюється законом
Має вибіркове охоплення Має суспільне охоплення вказаних у законі об’єктів
Добровільна участь у страхуванні Автоматичне розповсюдження на вказані у законі об’єкти
Завжди обмежене строком страхування Безстрокове
Страхове забеспечення залежить від бажання страхувальника Обов’язково нормується страхове забезпечення

 

В обов'язковому страхуванні потрібно відрізняти ще й «обов'язкове страхування» від «державного обов'язкового страхування». Це залежить від того, хто виступає в такому разі страхувальником. Якщо страхувальником виступає конкрет­на юридична чи фізична особа або відомство, то це відносить­ся до простої форми обов'язкового страхування. Коли ж стра­хові платежі йдуть з державного бюджету — то це «державне обов'язкове страхування».

Перелік об'єктів страхування обов'язкової форми і об'єкти державного обов'язкового страхування подано у Законі Ук­раїни «Про страхування», ст.6, розділ 1. На базі цього закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою визначив і страхову компанію, яка має монопольне право на території України проводити державне обов'язкове страхування.

Таким чином важливого значення набуває роль держави у функціонуванні ринку страхування: його зародження, фор­мування та регулювання, а також захист з боку держави всіх учасників страхового процесу.

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Функціонування фінансового ринку і місце страховому ринку в ньому.

2. Визначення страхового ринку та умови його функціонування.

3. Загальна структура страхового ринку.

4. Організаційно-правова структура страхового ринку.

5. Інституціональні складові структури страхового ринку.

6. Складові галузевої та територіальної структури страхового ринку.

7. Суб’єкти страхового ринку.

8. Інфраструктура страхового ринку.

9. Місце посередників на страховому ринку.

10. Принципи добровільного та обов’язакового страхування.

 

1. Державний нагляд за страховою діяльністю.

2. Реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страховика

Використані терміни: Державний нагляд за страховою діяльністю, комітет (орган, департамент) у справах нагляду за страховою діяльністю, реєстрація, ліцензування страхових ор­ганізацій, ліцензія страховика.

  1. Державний нагляд за страховою діяльністю.

 

Необхідність державного регулювання страхового ринку (страхової справи, страхового бізнесу) диктується двома фак­торами: державним захистом страхувальника (клієнта) та дер­жавною економічною політикою. Взагалі державне регулювання страхового ринку повинне:

не допускати на ринок фіктивних компаній, які можуть нанести збиток як страхувальникам, так і страховій справі у цілому;

сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають міцну правову основу;

забезпечувати формування і розвиток ефективного функціонування ринку страхових послуг.

До системи методів державного регулювання входять: реєстрація страхових компаній; видача ліцензій на проведення певних видів страхування; здійснення контролю за їх діяльністю.

Реєстрація страхових компаній здійснюється органом у справах нагляду за страховою діяльністю на підставі заяви страхової компанії, яка надає такі необхідні для цього доку-менти:

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

довідку банку про розмір сплаченого статутного фонду чи закладеної суми;

наявність страхових резервів;

перелік та правила страхування видів страхової діяль­ності;

структуру та склад компанії та керівного органу, їх освітній ценз.

Кожна держава має незалежний спеціалізований орган з нагляду за страховою діяльністю. На території України — це орган у справах нагляду за страховою діяльністю при Міністерстві фінансів України та його представництва на місцях, основні завдання яких:

здійснення державного нагляду за страховою діяль­ністю;

забезпечення реалізації державної страхової політики;

вдосконалення діючих форм взаємовідносин між стра­ховиками та страхувальниками.

В останні роки XX ст. в Україні, хоч повільно та не завжди послідовно, все ж розпочався процес налагодження ме­ханізму державного регулювання страхового бізнесу.

Даний механізм включає в себе насамперед правове забез­печення страхової діяльності. Конституція України (стаття 116) врерульовує основні норми правового управління страхо­вою діяльністю, яка розглядається як складова частина фінансової політики держави. Для впровадження основних важелів регулювання страхового ринку Кабінет Міністрів Ук­раїни ще 17 вересня 1993 р. створив Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Згідно із цією по­становою Комітет визнавався центральним органом держав­ної виконавчої влади і підпорядковувався безпосередньо Кабінету Міністрів України. Основним завданням цього Комітету було:

запобігання неплатоспроможності страховиків через встановлення правил формування та розміщення страхових резервів;

захист інтересів страхувальника шляхом ліцензування діяльності страхових компаній;

ефективний розвиток ринку страхових послуг завдяки узагальненню практики страхової діяльності та розробці пре­позицій щодо розвитку та вдосконалення законодавства Ук­раїни про страхову діяльність.

Після реорганізації ці обов'язки перейти до Органу нагля­ду за страховою діяльністю при Мінфіні України, який пови­нен забезпечувати дотримання на практиці всіма учасниками страхового процесу законодавства України, вносити пропо­зиції щодо вдосконалення актів такого законодовства, акцен­тувати увагу Уряду на неврегульованих економічних та право­вих відносинах щодо діяльності усіх суб'єктів страхового ринку, дотримуватись закону України «Про страхування» (стаття 36). Див. схему на рис. 1 (див. стор. 36).

Крім цих обов'язків він має досить широкі повноваження, щодо отримання інформації від страховиків, контролю за фінансовою діяльністю страхових компаній та призупинення або обмеження дії їх ліцензій. Орган у справах нагляду за страховою діяльністю має право:

одержувати від страховиків законну звітність про їхню страхову діяльність та інформацію про фінансовий стан, а та­кож отримувати додаткову інформацію від підприємств, уста­нов і організацій, зокрема банків та громадян;

проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірність їх звітності. Не частіше одного разу на рік при­значати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

якщо виявлені порушення страховиками вимог чинно­го законодавства України про страхову діяльність, видавати їм приписи про їх усунення, а в разі невиконання приписів — зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усу­нення виявлених порушень чи приймати рішення про відкли­кання ліцензій та виключення з державного реєстру страхо­виків (перестраховиків);

звертатися до арбітражного суду з позовом про скасу­вання державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності.

 

2. Реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страховика

Ліцензування страховиків призначене для перевірки фахо­вої готовності компанії до проведення страхової діяльності. У зв'язку з цим для одержання ліцензії на право проведення страхових операцій до органу нагляду за страховою діяльністю необхідно подати такі документи:

статут страхової компанії;

правила страхування;

актуарні розрахунки по довгострокових видах страху­вання;

довідки банку, що підтверджують наявність статутного, резервного та інших страхових фондів;

умови перестрахувального захисту;

довідки про фінансовий стан засновників страховика, підтверджені аудитором, коли страховик створений у формі повного або командитного товариства чи товариства з додат­ковою відповідальністю;

економічне обґрунтування запланованої страхової (пе-рестрахувальної) діяльності;

інформацію про учасників страхової діяльності: освіту керівників, наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Органом у справах нагляду за страховою діяльністю.

Термін розгляду ліцензійної справи ЗО днів з часу одер­жання усіх необхідних документів.

Підставою для відмовлення у видачі ліцензії є, як правило, невідповідність документів, що додаються до заяви, а також невідповідність вимогам чинного законодавства. Такий поря­док існує в усіх країнах світу і в Україні зокрема. Крім того в Україні існує ще й Експертна рада з питань страхування при Кабінеті Міністрів України, як вищий апеляційний орган у страховій справі України (див. рис. 2).

Орган у справах нагляду за страховою діяльністю та його філії на місцях зобов'язані проводити контроль за діяльністю страхових організацій, що складає:

комплексну перевірку страхових організацій на предмет виконання ними вимог чинного законодавства;

 

 

представники
Президенти найбільших страхових компаній
Міністерств - юстиції - фінансів - економіки - праці  
Кабінету Міністрів
Головної Державної податкової адміністрації
Укрстрахнагляду

 


Рис. 2. Склад експертної Ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України

перевірку філій страхових компаній з тих же міркувань;

камеральну перевірку діяльності страховиків на основі їх звітності;

перевірку спільно з іншими контролюючими органами держави.

Для цього-орган у справах нагляду за страховою діяльністю та Експертна рада з питань страхування аналізує звіти страховиків (як правило таку звітність Орган у справах нагляду за страховою діяльністю має у своєму розпорядженні) за такою схемою (див. рис. 2).

Звітність страховиків
“Зовнішня” ( призначена для публікації)
“Внутрішня ( подається тільки до органу страх нагляду)
Обробляється спеціалістами органу для порівняльного аналізу


Рис. 2. Схема обробки звітних матеріалів страховиків Органом у справах нагляду за страховою діяльністю

Важливою складовою діяльності Органу є проведення ро­боти пов'язаної з подальшим удосконаленням та поліпшен­ням методів фінансової діяльності страховиків. Адже світовий досвід переконує, що не можна вести бухгалтерський облік страхової компанії так само, як на підприємстві. Отже, юри­дично-правова база бухгалтерського обліку страхової ком­панії повинна передбачати особливості солідарної відповідальності, реальну можливість передачі ризиків перестраховику, формування ресурсів майбутніх виплат, отриман­ня необхідних юридичних документів, висновків експертів та відповідних фахових служб.

Окрім безпосередньої організації підготовки фахівців, Ор­ган проводить семінари, конференції, організовує дискусії з актуальних питань теорії та практики страхового бізнесу, за­лучає провідних учених і спеціалістів до розроблення кон-., кретних і дієвих програм регулювання страхового ринку.

Актуальним залишається питання формування спілок страховиків з певних напрямів та видів страхування. Вже створені Моторне (транспортне), Морське та Авіаційне бюро, на стадії формування Ядерне бюро. Це допоможе створити цивілізоване конкурентоздатне середовище. Поки основна маса страхових компаній розмірковувала, як саме об'єднува­тись, Національна страхова компанія (НАСК) «Оранта» вже створила перший на українському ринку концерн з одноіменною назвою. Оскільки, згідно з законодавством, компанія, що займається ризиковим страхуванням, не має права нада­вати послуги зі страхування життя, з'явилась необхідність створити нову структуру. Засновником «Оранта-життя» вис­тупили НАСК «Оранта» та підприємство «Оранта-капітал». Учасниками цього концерну можуть стати не тільки страхові компанії, а й банки, інвестиційні компанії. Увійти до концер­ну «Оранта» можна на правах як дійсного, так і асоційованого учасника. Таким чином, «Оранта» продемонструвала добрий приклад можливої співпраці страхової компанії задля зміцнення позиції на ринку.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Основні завдання державного регулювання страхового ринку.

2. Документи, які необхідні для реєстрації страхових компаній.

3. Основні завдання Комітету у справах з нагляду за страховою діяльністю.

4. Основні права Комітету у справах з нагляду за страховою діяльністю.

5. Реєстрація та ліцензування страхових компаній.

6. Склад експертної Ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України

7. Схема обробки звітних матеріалів страховиків Органом у справах нагляду за страховою діяльністю

 


Читайте також:

  1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  2. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  3. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  4. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  5. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
  9. Автоматичне регулювання.
  10. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
  11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  12. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Умови функціонування страхового ринку | Тема лекції: Розрахунки страхових тарифів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.