Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Методи стерилізації, контроль за нею

Асептика. Історія розвитку.

ШЕВЧЕНКО В.П.

Лекція № 4

Литература к лекции №4

Контрольные вопросы по теме лекции 4.

1. Дайте определение понятия сигнала.

2. Что такое информативный параметр сигнала?

3. Чем отличается измерение активной и пассивной физической величины?

4. Какие виды преобразований измерительного сигнала происходят в измерительных приборах?

5. Какие модели сигналов применяются в измерительной технике?

6. Дайте определение преобразования Лапласа.

 

 

1. ДСТУ 2681-94. Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологія. Терміни та визначення.

2. Атабеков Г.И. Теоретические основы электротехники. В 3-х частях. Ч. 1.Линейные электрические цепи, изд. 4-е, -М.: Энергия, 1970. –592 с.

3. Орнатский П.П. Теоретические основы информационно-измерительной техники. –Вища школа, 1976. –432 с.

 

1 Історія асептики.

2 Шляхи поширення інфекції.

3 Організація хірургічної діяльності.

4 Стерилізація, методи стерилізації.

5 Контроль якості стерилізації.

 

Хірургія протягом століть була не популярною. Через високу післяопераційну смертність її називали хірургічною інквізицією. Скальпель порівнювали з гільйотиною. Сімпсон(англ. акушер) казав: «Той, хто погоджується на операцію більше ризикує вмерти, ніж солдати в битві під Ватерлоо».

Усе змінилося із введенням антисептики в 1867 році Дж. Лістером. Система антисептичного лікування ран завойовувала клініку за клінікою, державу за державою. Але ще багато основ залишилося для скептиків. Навіть 7 років потому в 1874 р в еру антисептики вчитель Лістера Дж. Еріксензаявив: порожнина черепа, грудна і черевна порожнини для хірургії завжди залишаться недоступними.

Дійсно, накопичений досвід свідчив, що поряд із позитивними методами антисептика має і негативні сторони Так, нерідко спостерігався некроз тканин, особливо клітковини, у рані; досить часто зустрічалися дерматит, кон¢юктивіт. У хмарі карболової кислоти важко було дихати, бували отруєння.

На справді були праві ті, хто говорив: «Хірурги ціляться в мікробів, але попадають у живі тканини організму й убивають його клітини».

Заради справедливості треба сказати, що ці негативні сторони не методу антисептики, а антисептичного розчину карболової кислоти. Сам Лістер у 1871 р переконався, що карболка для організму не байдужа. Тому для удосконалення методу розчин карболки заміняли розчином сулеми1:5000 (у Німеччині і називали метод сулемової антисептики), у Росії застосовували йодоформ (М.В. Скліфосовський), деякі шари пов'язки заміняли саліциловою ватою (С.П. Коломнін), використовували саліцилову кислоту 1:300. Але і ці антисептики не виправдали себе.

У 1880 р Брунс зі спостережень прийшов до висновку: основну небезпеку представляє контактна інфекція, а не мікроби повітря. Так вважав Лістер. Тому Брунс запропонує відмовитися від спрея.

Антисептичний метод Лістера панував у хірургії 15 років. У 80-х роках ХІХ сторіччя підготовлена наукова база і фундамент для нового етапу хірургії – асептики. Так, Луї Пастер на засіданні Паризької академії, звертаючись до хірургів, говорив, що інфекцію в рану вносить усе, що з нею стикається – вода, корпія, інструменти. Завдяки геніальним дослідженням Р.Коха (нім. мікробіолога) і Луї Пастера (фр. хіміка) по вирощуванню чистих культур бактерій, розроблені методи знищення мікробів високою температурою (кип'ятінням, водяною парою).

Установлено, що основний шлях інфікування ран контактний. Стали створювати перешкоди для інфекції. Головний принцип - усе, що стикається з раною, треба очистити від інфекції, це і буде стерильним.

У 1878 р Е.Бухнерзапропонував стерилізувати хірургічний інструментарій кип'ятінням.

У 1882 р Ф.Тренделенбургу м.Бонні сконструював апарат для стерилізації матеріалу й інструментів водяною парою.

У 80-х роках (1886-1888) у Москві, Петербурзі, інших містах реконструйовані хірургічні клініки у відповідності до вимог часу (Суботін, Скліфосовський, Дияконов і ін.).

Ернст Бергману Берліні модернізував клініку. Він зі своїм співробітником К.Шимельбушемсконструювали стерилізатори для кип'ятіння інструментів, удосконалили автоклав, металеві барабани «бікси» для стерилізації операційної білизни, перев'язного матеріалу.

Нові вимоги перетворили операційну: фраки були замінені на білі халати, що прали й автоклавірували. До речі, білий халат як спецодяг у хірургічних відділеннях, а потім, у цілому, у всіх медичних установах, вперше у світі з'явився у Росії. Це запропонував у 1872 р у Петербурзі професор Л.Л.Лєвшинна засіданні суспільства російських лікарів. Лише пізніше дану пропозицію впровадив у Відні Т.Більрот. Також у Росії вперше у світі в 1879 р почали виготовляти металевий інструментарій без дерев'яних ручок, то є придатним для кип'ятіння («асептичні» інструменти).

Отже, з раною стикався вже тільки стерильний матеріал і інструменти.

Залишалися не стерильними руки хірурга. У 1885 р Кюмельпершим підняв питання про знезаражування рук хірургів дезінфікуючими розчинами. У 1888 р Фюрбрингерзапропонував свій спосіб обробки рук. Але незабаром виявилося, що знищити мікроби у всіх порах рук не вдається. Почалися пошуки інших можливостей.

У 1886 р Бладгудувів гумові рукавички для захисту рук від інфекції.

У 1890 р Холстед у Нью-Йорку, а в Європі в 1892 р Цеге-Мантейфельпочали застосовувати гумові рукавички для захисту ран від рук хірургів.

У 1890 р Берлін Х Міжнародний конгрес хірургів. На одному із засідань головував Дж.Лістер. З доповіддю про принципи боротьби з хірургічною інфекцією виступив Е.Бергман(1836-1907), у минулому професор університету в Дерпте, керівник однієї з клінік Берліна. Працюючи в Берліні, Бергман перепланував клініку згідно до вимог часу. Винайшов систему стерилізації усього, що стикається з раною: операційної білизни, інструментарію, дезінфекції рук хірургів і шкіри операційного поля. Основоположником асептики обґрунтовано вважається Бергман. Після доповіді до нього підійшов Лістер, пожав руку і сказав, що радий бути свідком блискучого завоювання в хірургії, що покладе початок нової ери.

Ця система одержали назву асептика (гр. а – без, septicаs - гнійний). У 1890 р асептика одержали офіційне визнання.

А с е п т и к а – це система заходів, завдяки якій виключається влучення мікробів у операційну рану. Асептика ґрунтуються на організаційних заходах, фізичних факторах, хімічних засобах, біологічних методах.

З тих пір дотримується основний закон асептики: усе, що стикається з раною - повинно бути стерильним.

Асептика дуже інтенсивно розвивалися і за 10 років витиснула антисептику. Введення асептики в корені перетворило хірургію.

Т.Більрот підсумував: «Нині малодосвідчений хірург, але з чистими руками і чистою совістю може досягти кращих результатів, чим раніше самий знаменитий професор хірургії».

Подією, що затвердила визнання антисептики й асептики, був ХІІ Міжнародний конгрес лікарів у Москві в 1897 р. Найбільше важливою проблемою конгресу бути безгнильне лікування ран. Було більш 10 тис. делегатів конгресу. Лікарі були уражені успіхами лікарської справи в Росії. Саме в ній у 1897 р М.Я.Вен′яміноввперше у світі було запропонував застосовувати маски під час операції для попередження краплинної інфекції.

Хірурги початку ХХ століття віддавали перевагу асептиці. Так продовжувалося до І Світової війни. На театрі військових дій практично всі хірурги визнали розумним сполучення асептики й антисептики. З цього часу хірургія придбали риси, властиві сучасному її стану.

Установлено, що до середини 60-х років у хірургічних стаціонарах ведуче значення мала стафілококова інфекція. У наш час превалюють грамнегативні мікроби, гриби і віруси.

Шляхи проникнення інфекції в рану – екзогеннийіендогенний.

Екзогеннаінфекція може потрапити в рану:

1 з повітря (повітряна інфекція);

2 із бризками слини й інших рідин (краплинна інфекція);

3 із предметом, що стикається з раною (контактна інфекція);

4 із предметів, що залишаються в рані (шви, дренажі, металеві стрижні, спиці, штучні клапани серця, синтетичні протези судин, металопротези кіст, електрокардіостимулятори й ін.), імплантація.

Повітря, як засіб передачі інфекції, особливо велике значення має в операційних, реанімаційних відділеннях. Перенос патогенної мікробної флори від хворого до хворого називається перехресноюінфекцією. Ця небезпека зростає зі збільшення тривалості перебування хворого в стаціонарі. Тому необхідно прагнути до скорочення ліжко-дня до і після операції.

Ендогеннаінфекція знаходиться на покривах чи усередині організму хворого. Вона попадає в рану або безпосередньо, або по лімфатичним, кровоносним шляхам.

Вогнища інфекції:

1 запальні процеси на шкірі (фурункули, піодермії, екземи);

2 осередкова інфекція шлунково-кишкового тракту (каріозні зуби, холангіт, холецистит, панкреатит і ін.);

3 інфекція дихальних шляхів (гайморит, бронхіт, пневмонія, бронхоектази);

4 запальні захворювання урогенітального тракту (пієміт, цистит, уретрит, простатит, сальпінгіт);

5 вогнища невідомої (криптогенної) інфекції.

Блукаюча(латентна) інфекція довкола сторонніх тіл відмежована сполучним валом. При зниженні реактивності організму вона може загостритися.

Профілактика повітряної і краплинної інфекції. Установлено, що повітряна і краплинна інфекції грають велику роль у розвитку післяопераційних ускладнень. До кінця операційного дня кількість мікроорганізмів у повітрі операційних різко збільшується. Успіх лікування хірургічних хворих багато в чому залежить від організації роботи такого відділення. Головною задачею є профілактика ранової інфекції. При будівництві хірургічного відділення палати повинні бути з розрахунку 7 м2 на одне ліжко. Важливо мати на 2 ліжка одну палату з окремим санвузлом. Повинні бути перев'язувальні (чиста і для хворих з нагноєнням ран), маніпуляційна, процедурна, столова, сестринська, ординаторська (ще краще кабінети для лікарів) і для завідувача відділенням, кімната для білизни, санітарні вузли і т.д.

У лікарнях на 75 і більш ліжок передбачається загально-хірургічне відділення. У більш великих лікарнях розгортається декілька хірургічних відділень. Створюють спеціалізовані відділення на 40-60 ліжок. Профілювання залежать від контингенту хворих. Хворі з гострою хірургічною інфекцією, згідно з сучасними правилами госпіталізації, не повинні знаходитися поруч з хворими, які перенесли асептичні операції. У відділенні повинна бути чиста половина і для хворих з нагноєнням. Відповідно повинні функціонувати і дві перев'язувальні (для хворих з асептичним загоєнням ран і з ознаками чи явним гнійним ускладненням). При наявності однієї перев'язувальної у ній спочатку виконують чисті перев'язки, після – з ознаками нагноєння. Між перев'язками обробляють руки, змінюють інструменти. Проводиться кварцування бактерицидними лампами.

Пристрій і організація роботи операційного блоку. До операційному блоку пред'являють особливі вимоги. Оптимальне рішення, коли операційний блок розміщений в ізольованому приміщенні, яке з’єднане з головним корпусом переходом і з відділенням інтенсивної терапії. Розміщують блок на верхніх поверхах (уникнути міського шуму, запилення) з орієнтацією вікон на північ (північний захід), щоб уникнути перегріву приміщень сонячними променями в літні місяці, чи взагалі без вікон. Повинні бути розділені операційні: для чистих операцій і з гнійними захворюваннями (ускладненнями). Перехід-тамбур треба обладнати бактерицидними лампами.

В операційному блоці для створення умов асептики треба здійснювати строге зонування приміщень:

- перша зона (стерильна): приміщення, до якого у відношенні асептики пред'являються самі суворі вимоги (операційні, стерилізаційні, приміщення зв'язані з операційною);

- друга зона (строгого режиму): передопераційна, наркозні, апаратні);

- третя зона (зона обмеженого режиму): інструментально-матеріальна, для збереження крові, переносної апаратури, протокольні, приміщення для хірургів, медсестер;

- четверта зона – зона загально-лікарняного режиму.

Обробка приміщень операційного блоку. Стіни операційної зали повинні мати поверхню з водостійких матеріалів, без щілин, із закругленими місцями з'єднання стін і стель для частого миття, дезінфекції. Стіни – зелено-блакитні, жовтогарячі, стелі – матові, підлоги – легкомиючі, антисептичними. Меблі добре дезінфікуючими. Доцільні операційні зі скляними стелями для спостереження студентами і лікарями.

Призначення приміщень операційного блоку. Сучасні операційні укомплектовані складною апаратурою, з роботою кондиціонерів; централізована підводка кисню, закису азоту, стиснутого повітря і вакууму. Операційний стіл з автоматичним керуванням, електрокоагулятор. Основне призначення – виконання операції. В самій операційній теж треба дотримуватися принципу зонування. У центрі – операційний стіл. Зона операційної медсестри повинна бути якнайдалі від входу.

У передопераційній обробляють руки члени хірургічної бригади. Наркозна, апаратна, стерилізаційна – для стерилізації інструментарію, що передають через вікно.

У зоні санпропускника персонал переодягається в операційну білизну. Ідеально, коли кожен учасник може потрапити в операційну лише пройшовши душову кабіну, а після операції виходять в іншому напрямку.

Маска повинна закривати рот і ніс (фільтр). В умовах абсолютно стерильних операційних хірурги одягають костюми і ковпаки, під які надходить свіже повітря (підводяться в область чола), а видихуване повітря виходить за межі операційної з допомогою вакуумних насосів.

Вміст і прибирання операційних. В операційної співробітники повинні знаходитися тільки в робочий час. У це приміщення входити без необхідності не треба. При цьому треба, щоб був ковпак, маска і бахіли. Для чистоти серветки, просочені кров'ю, рановим відокремлюваним, вмістом порожнього органа кидають у спеціальні тази на підставках. Ексудат, гній збирають насосом. Стежать за чистотою підлоги під час роботи.

Види прибирання приміщень операційної. Прибирання повинні проводити тільки вологим способом (1% р-н хлораміну, 3% р-н перекису водню, 0,5% миючих засобів).

1 попереднє прибирання: зранку щодня до операції протирають від пилу осілого за ніч горизонтальні поверхні (столи, підвіконня, підлогу);

2 поточне прибирання під час операції: підбирають з підлоги серветки чи кульки, відразу витирають забруднену кров'ю (гноєм, ексудатом) підлогу;

3 прибирання після операції забезпечує чистоту операційної перед подачею наступного хворого;

4 прибирання після екстрених операцій чи у кінці операційного дня;

5 генеральне прибирання здійснюються у вільний від операції день. Всю операційну (стеля, вікна, стіни, підлога) миють гарячою водою з милом й обробляють 3% р-ном перекису водню + 0,5% р-н миючих засобів чи 1-2% р-ном хлораміну.

Необхідні регулярні дослідження бактеріального забруднення повітря операційної. Установлено, що до кінця дня кількість колоній різко збільшується. Але після провітрювання і вологого збирання значно зменшується. Бактеріальна забрудненість повітря в операційній наступна: 1000 бактерій у 1 м3, під час операції – 3000-4000. При наявності стаціонарний повітряочищувача 30-50 і 100-200 бактерій у 1 м3 відповідно. Під час роботи унаслідок руху, ходіння в операційній мікробне обсіювання повітря збільшується на 100%.

Для дезінфекції повітря операційних використовують бактерицидні ультрафіолетові лампи. Довкола ламп створюється стерильна зона діаметром до 3 метрів. Після 2-3 годин роботи лампи бактерицидне обсіювання повітря знижується на 50-80%. При комбінованому бактерицидному опроміненні повітря + провітрювання протягом години знижує кількість мікроорганізмів у повітрі на 75-90%, що в 3 рази знижує ризик інфікування ран. Це варто використовувати між операціями, після операцій, уночі.

З метою зменшення кількості мікробів у операційному блоці використовують стерильні шлюзи для персоналу і хворих. Важливо, що чим більше персоналу в операційній, тим вище мікробне обсіювання, підвищений ризик нагноєння. Вентиляція операційних здійснюються установками для кондиціонування повітря. Їхні фільтри затримують бактерії. Повітря в операційну подається з підпором, щоб не надходило в операційну з інших приміщень. Обмін повітря повинен бути 3-4 рази на годину.

Температура повітря в операційній повинна бути не вище 24°С, вологість повітря – не більш 50%.

Особливо чисті операції виконуються в операційних з ламінарною стелею (вертикальною і горизонтальною) стерильного повітря. Обмін повітря при цьому досягає 500 разів на годину, з потоком повітря несуться в протилежну від місця подачі сторону частки, мікроби, забруднений повітря.

Для виконання особливо складних операцій на органах кровообігу створені бароопераційні: тут оперують в умовах підвищеного атмосферного тиску.

Профілактика контактної і імплантаційної інфекції; стерилізація. Стерилізація досягаються за допомогою фізичних і хімічних методів.


Читайте також:

  1. III. Контроль знань
  2. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  3. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
  4. VII Контроль постачальника
  5. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  6. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  7. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  8. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  9. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  10. Адміністративні методи управління
  11. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  12. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації




Переглядів: 1170

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.