• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 7. Соціологія сім’ї

(2 год.)

План:

1. Об’єкт та предмет соціології сім’ї.

2. Шлюб: поняття, типологія.

3. Основні функції сім’ї.

4. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Основні поняття та терміни: шлюб, моногамія, полігамія, сім’я, макро- та мікросередовище сім’ї, проміскуїтет, конкурбінат, нуклеарна сім’я, розширена сім’я, повна сім’я, неповна сім’я, етапи життєдіяльності сім’ї.

1. Сім'я - це один із найдавніших соціальних інститутів. Ви­никла сім'я в первісному суспільстві значно раніше класів, націй, держав. В усі часи сім'я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються в сім'ї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розви­ток. Тому кожне суспільство зацікавлене у стійкій, духовно і морально здоровій сім'ї. Взаємовідносини сім'ї із суспільством вивчає спеціальна соціологічна теорія соціологія сім'ї.

Соціологія сім’ї - галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Об'єктом галузі є сім'я як соціальний інститут та мала со­ціальна група, а предметом - закономірності функціонування сімейно-шлюбних стосунків у соціальній системі.

При розгляді сім'ї як соціального інституту вивчаються: сус­пільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків; узагаль­нені характеристики сімейної поведінки окремих груп населен­ня за різноманітних економічних та культурних умов; вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім'ї; причини та наслідки недостатньо високої ефективності функ­ціонування інституту сім'ї за тих чи інших умов; соціальний ме­ханізм зміни сімейних норм та цінностей; ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх основних функцій у різних політич­них, соціально-економічних та культурних умовах і т.д. Зага­лом, сім'ю як соціальний інститут аналізується тоді, коли особ­ливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функ­ціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Крім того, модель со­ціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

Дослідження сім'ї як малої соціальної групи орієнтується на вивчення умов формування, структури та етапів розвитку сучасної сім'ї; на розподіл обов'язків у сім'ї; причини та мотиви розлучень; умови життя сім'ї.

Соціологія шлюбу та сім'ї як самостійна галузева теорія з'я­вилась у 1960-ті роки. Для дослідження проблем шлюбно-сімей­них відносин. На початку 80-х років вчені зосе­реджують основну вагу на питаннях стилю життя сім'ї, емоцій­них відносинах подружжя, конфліктах, розподілу обов'язків, відносинах влади та авторитету, вихованню дітей в неблагополучних сім'ях, сексуальної та дошлюбної поведінки. Одночас­но зменшується кількість публікацій присвячених репродук­тивним функціям сім'ї, умовам життя сім'ї, трудовій діяльності жінок. Водночас мало уваги приділялось проблемам батьківства. У 90-ті роки найбільш популярними стали теми пов'язані із репродуктивною поведінкою сім'ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом влади та обо­в'язків у сім'ї, девіантної поведінки, тенденції розвитку шлюб­но-сімейних відносин тощо.

2. Слово "шлюб" бере початок від давньослов'янського "сълюб" – урочиста обіцянка. "Слюбитись" - означає домовитись. Шлюб - це добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї.

Шлюб - суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві.

Шлюб - це соціальна форма відносин між чолові­ком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб суспіль­ство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює под­ружні і батьківські права й обов'язки.

Відносини між подружжям регулюються сукупністю норм і санкцій інституту шлюбу. Останній є сукупністю соціальних норм, які санкціонують відносини між чоловіком та жінкою, систему взаємних обов'язків та прав, істотних для функціону­вання інституту сім'ї. Шлюбні відносини між чоловіком та жінкою регулюються юридичними та культурними нормами. До юридично закріплених норм, зокрема, відносяться питання во­лодіння майном, матеріальних обов'язків подружжя відносно одне одного, мінімального віку тощо. Згідно Сімейного кодек­су України шлюбний вік для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка - у 18 років. При цьому особи, які бажають зареєстру­вати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановле­но, що це відповідає її інтересам.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не припус­кається.

Законом передбачено й перелік людей, між якими шлюб не може укладатись. Зокрема, у шлюбі між собою не можуть пере­бувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення, а саме: 1) рідні (повно рідні і неповно рідні) брат і сестра: 2) двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця; 3) усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб реєструється. Реєстрація проводиться урочисто та зас­відчується свідоцтвом про шлюб. При оформленні шлюбу прак­тикується укладення шлюбного контракту.

Ведучи мову про юридичне регулювання шлюбних відно­син, важливо виділити цілей комплекс норм, пов'язаних із ро­зірванням шлюбу. Вони засновуються на юридичному регулю­ванні розлучення: встановленні юридичних підстав для скасу­вання шлюбу, характеру процедури розлучення, правах і обов'язках колишнього подружжя, пов'язані із утриманням та ви­хованням дітей тощо.

На відміну від писаних юридичних законів культурні нор­ми є неписаними. Вони регулюють шлюбні відносини за допомогою моралі, традицій та звичаїв. До їх числа належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, вихован­ня дітей, розподілу влади та обов'язків між подружжям тощо. Історії людства відомі наступні типи шлюбних відносин:

Ø полігамія - шлюбний союз більш як двох партнерів. По­лігамія може бути реалізована у варіантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин, та поліандрії – одна жінка перебуває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно;

Ø груповий шлюб - притаманний первісному суспільству і санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чоловіків та жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар;

Ø моногамія - шлюб між одним чоловіком та однією жінкою;

Ø за вибором шлюбного партнера: ендогамний (шлюб між представниками однієї соціальної групи) та екзогамний (шлюб між представниками різних соціальних груп);

Ø за мотивацією партнерів: шлюб за коханням, за розрахун­ком та за шаблоном. Останній укладається тоді, коли спра­цьовує міркування "Всі мої однолітки одружуються, як би й мені не спізнитися";

Ø за економічним критерієм: рівний, нерівний (різниця у віці, прибутках між партнерами), калимний (викуп за на­речену) . Останній тип шлюбу існує у народів Азії та Афри­ки;

Ø гостьовий – подружжя має дві квартири та живе окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень;

Ø повторний шлюб (вступ у шлюб з іншим партнером після розірвання попереднього шлюбу);

Ø цивільний шлюб – оформлений в органах державної влади без участі церкви;

Ø ранній шлюб – укладається між особами, які не досягли 17-18 років;

Ø конкубінат – зв'язок одруженого чоловіка із незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей;

Ø свінгерство – шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами та чоловіками.

Таким чином, шлюб – це своєрідний контракт, який укла­дається між трьома сторонами – чоловіком, жінкою та держа­вою. У багатьох суспільствах держава лише здійснює юридичне укладання шлюбу, а його посвяту здійснює церква. При цьому посвята шлюбу перед церковним олтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Разом з тим, укладаючи шлюб, держава не може визначати часові межі його існування, тобто через певний проміжок часу один із членів подружжя може виступити ініціатором розлучення. Останнє символізує свобо­ду особистості.

3.Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, ос­кільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "ори­гіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.

У зв'язку з тим, що сім'я є об'єктом вивчення різноманіт­них наук, у літературі існують різні її визначення.

Сім'я– це суспільний інститут і водночас мата соціальна група, що має істо­рично означену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумов­лена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Основними ознаками сім'ї є шлюбні зв'язки; зв'язки спо­рідненості; спільний побут та спільний сімейний бюджет.

Сьогодні за різними підходами і критеріями вчені нарахову­ють понад 40 типів і форм сімей. В сучасних умовах сім'ю харак­теризують:

Ø За кількістю і характером сімейних пар, які проживають разом і ведуть спільне господарство, виховують дітей:

- розширена (складна) сім'я – складається із сімейних пар та дорослих дітей, які проживають разом;

- нуклеарна (проста) – складається з однієї сімейної пари, можливо, з дітьми.

Ø За наявністю батьків:

- повна сім'я (є обидва члени сімейної пари);

- неповна (один із батьків виховує дітей);

Ø За кількістю дітей:

- бездітні;

- однодітні;

- малодітні (дві дитини);

- багатодітні (троє і більше дітей).

Ø За тривалістю, віком:

- сім'я молодіжна (тільки створилась, оформилась);

- молода сім'я (сім'я, яка зустрілась з першими несподіва­ними для них перешкодами);

- сім'я, яка чекає дитину (помітно змінюються відносини подружжя: дружина не залишається без уваги, з'являється надзвичайна турботливість один про одного);

- сім'я середнього подружнього віку (від 3-х до 10-и років подружнього життя);

- сім'я старшого подружнього віку (10 – 20 років подружньо­го життя);

- літня подружня сім'я – сім'я, яка прожила не один десяток років спільно. Ця сім'я виникає після вступу в шлюб їх дітей, появи внуків.

Ø За ієрархією влади:

- патріархальна (влада чоловіків);

- матріархальна (влада жінок);

Ø За типом главенства в сім'ї:

- егалітарні (демократичні) – відзначаються особливою жит­тєстійкістю і цілеспрямованістю, дружніми, міцними ро­динними зв'язками, де офіційної "голови сім'ї", як пра­вило, не існує.

- авторитарні. У такій сім'ї між дорослими і дітьми встанов­люються непрості стосунки. В родині панує жорстокість. Про гармонізацію взаємин батьків і дітей у таких родинах не може бути й мови.

Ø За якістю взаємин і атмосфери в сім'ї:

- благополучна;

- стабільна;

- нестабільна;

- дезорганізована.

Ø За характером розподілу домашніх обов'язків:

- традиційна (обов'язки в основному виконує жінка);

- колективістська (обов'язки виконують разом або по черзі).

Ø За характером проведення вільного часу:

- відкрита (орієнтовані на спілкування та культурні заклади);

- закрита (орієнтовані на домашнє дозвілля).

Ø За типом поселення:

- міська;

-сільська.

Сім'я не тільки задовольняє потреби людей, які створюють сімейний союз, а й виконує цілу низку соціальних функцій. І тому є невід'ємною частиною соціальної структури суспільства. Функції сім'ї:

1) репродуктивна функція, тобто функція дітонародження, відтворення населення;

2) господарсько-побутова функція. Вона пов'язана із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для підтримання фізичного здоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;

3) економічна функція, яка передбачає накопичення мате­ріальних благ одними членами сім'ї для інших у випадку непра­цездатності чи у зв'язку з іншими причинами;

4) виховна функція, що включає виховання батьками моло­дого покоління на основі збереження та передачі молоді основ­них духовних та культурних цінностей, трудових навичок;

5)функція соціалізації;

6) комунікативна функція, в ході реалізації якої відбуваєть­ся задоволення потреб людини в спілкуванні на основі взаємо­розуміння та підтримки, в ізоляції, в усамітненні.

7) регулятивна функція, під час якої сім'єю здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні один з одним та з іншими людьми.

8) функція взаємодопомоги, що пов'язана з роллю сім'ї в наданні необхідної допомоги членам своєї родини та іншим людям чи соціальним групам.

9) дозвільна функція, котра передбачає задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля.

Сім'я впродовж життя проходить декілька якісно різних стадій, послідовність яких складається у сімейний, або життє­вий цикл сім'ї. Під циклом потрібно розуміти період від ство­рення до розпаду сім'ї. При їх виділенні соціологами, як прави­ло, використовуються критерії тривалості шлюбу та особливості функціонування сім'ї. У зв'язку з цим соціологи пропонують різні класифікації життєвого циклу сім'ї відповідно до критеріїв, що лежать в основі такої класифікації. Наприклад, деякі вчені пропонують наступні етапи життєвого циклу сім'ї:

1) від створення сім'ї до народження першої дитини;

2) репродуктивна фаза: народження дітей;

3) "порожнє гніздо" – вступ у шлюб і виділення із сім'ї ос­танньої дитини;

4) неповна сім'я: починається в зв'язку із смертю одного з членів подружжя.

Дж.Бернард та Л.Томпсон пропонують типологію з восьми стадій, кожна з яких відрізняється тривалістю, інтенсивністю та змістом:

1) початок сім'ї, одружена пара без дітей, триває близько 2 років;

2) народження дітей та догляд за ними – приблизно 2,5 роки;

3) сім'я з дітьми-дошкільниками (до 6 років) – приблизно 3,5 років;

4) сім'я з дітьми-школярами (від 6 до 13 років) – приблизно 7 років;

5) сім'я з підлітками (від 13 до 20 років) – приблизно 7 років;

6) сім'я, де починають одружуватись діти та залишають батьків – приблизно 6,5 років;

7) "порожнє гніздо", до моменту виходу подружжя на пен­сію – приблизно 13,5 років;

8) літня сім'я (вихід на пенсію, до моменту смерті подруж­жя) – 16 та більше років.

У середньому до 75-річного віку розпадаються всі шлюби. При цьому 23% – у результаті смерті дружини, 53% – смерті чоло­віка, 24% розлучення.

Протягом життєвого циклу відбувається зміна сімейних ро­лей: змінюється їх розподіл, одні ролі зникають, а інші з'явля­ються, переходять від одного члена сім'ї до іншого. Багато со­ціальних ролей зберігається впродовж всього циклу, але зміню­ються їх зміст та зовнішні прояви. Наприклад, спочатку роль матері полягає у контролі та опіки над дітьми, що пізніше змінюється на роль порадника та партнера. Коли у дітей з'яв­ляється власне особисте життя і вони менше звертаються за по­радою до батьків, останні сприймають зміну їх поведінки як оз­наку відчуження, хоча на справді це не так: просто змінюються ролі та моделі поведінки.

4. Сім'я тісно пов'язана із суспільством, вона є його активним елементом. Кожний член сім'ї входить в різні соціальні об'єднан­ня, в різні соціальні групи. Водночас сім'я впливає на стосунки в суспільстві й на всі процеси соціального життя. Сім'я як соціальний феномен пройшла складний шлях історичного розвит­ку. Історично змінювались типи й форми сім'ї, ролі чоловіка та дружини, методи виховання дітей тощо. Зміни, які відбувають­ся у сучасних суспільства зачепили й інститут сім'ї. Можна визначити наступні тенденції розвитку сучасної сім'ї: збільшення кількості розлучень; збільшення кількості неповних сімей та дітей, народжених поза шлюбом; зниження рівня народжува­ності; зменшення середньої тривалості шлюбу; відкладання часу вступу до шлюбу; збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються; зменшення кількості повторних шлюбів; прожи­вання подружніх пар без оформлення шлюбу; зміна відносин між дітьми та батьками (вони стали більш гнучкими, рухливи­ми та рівноправними).

Зазначені тенденції певною мірою притаманні й розвиткові сім'ї в Україні. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. в Україні все більше поширюється однодітна сім'я. Майже дві тре­тини українських родин (62,4%) мають сьогодні лише одну ди­тину, у кожній третій родині — двоє дітей, а сімей з трьома і більше дітьми лише 6,3%. Кожна десята українська родина є неповною. Причому більше таких сімей проживає в місті (12%), в селі — відповідно, менше (6,9%). У більшості неповних родин (88,5%) дітей виховує мати. Збільшується кількість дітей народжених матерями без реєстрації шлюбу (16,7% від загальної кількості новонароджених). Ці явища значною мірою зумовлені погіршенням економічних умов існування.

Відсутність умов для своєчасного становлення економічної самостійності змушує молодь взяття шлюбу та народження дітей відкладати до кращих часів. Наприклад, 2/5 опитуваних вважа­ють, що "заводити зараз дітей безвідповідально". У зв'язку з цим набувають поширення неупорядковані форми статевих сто­сунків, що в свою чергу негативно впливає на сімейно-шлюбну орієнтацію, порушує репродуктивне здоров'я жінок, призводить до "вимушених шлюбів", безшлюбного материнства.

Таким чином, у нашому суспільстві можливості реалізації функцій сім'ї вкрай обмежені. Сім'я в Україні потребує серйоз­ної уваги і допомоги.

Шлюб сьогодні не є умовою регулярних статевих стосунків між статями та основою економічної діяльності. Сьогодні його пробують замінити різними альтернативними формами співжиття. Очевидно, що останні будуть існувати й надалі. Од­нак, не дивлячись на всі негативні тенденції шлюб та сім'я зали­шаються усталеними інституціями суспільного життя.

Для вирішення кризових тенденцій сучасної сім'ї наша дер­жава проводить відповідну сімейну політику. Зокрема, найбільш актуальними напрямками сімейної політики сучасної українсь­кої держави є визначення заходів, спрямованих на зміцнення інституту сім'ї, підвищення рівня шлюбності та запобігання де­стабілізації сімей, розлученням, нарощення її соціального по­тенціалу, створення сприятливих умов для її функціонування як одного з основних агентів соціалізації особистості.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте предмет і об’єкт соціології сім’ї.

2. Які проблеми вивчає соціологія сім’ї?

3. Як визначаються в соціології поняття «сім’я» і «шлюб»?

4. Чому інститут сім'ї є базовим для всіх типів суспільств?

5. Які Ви знаєте основні типи сім’ї?

6. Що Ви розумієте під структурою сім’ї?

7. Охарактеризуйте етапи життєвого циклу сім'ї.

8. Які проблеми вивчаються при розгляді сім’ї як соціального інституту і як малої соціальної групи?

9. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку сучасної сім'ї.

10. Які ви знаєте альтернативи шлюбу та сім'ї?

Література:

1. Алексеєнко Т., Балакірєва О. та ін. Сім'я в умовах станов­лення незалежної України (1991 – 2003). – К., 2004.

2. Бабенко Н. Соціологія сім'ї. – К.: ДАКККіМ, 2004.

3. Бергер Б. Нуклеарная семья как первооснова цивилизации в исторической перспективе // Вестник Московского универси­тета. Серия 18. Социология и политология. – 2003. – № 3.

4. Гіденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999.

5. Глазунов С. Соціологія сім'ї. – Дніпропетровськ: РВВ ДДУ, 2000.

6. Голод С. Семья и брак: историко-социологический ана­лиз. – СПб, 1998.

7. Добреньков В., Кравченко А. Социология. – М.: ИНФРА-М, Т. 3. – 2000.

8. Карцева Л. Семья в трансформирующемся обществе // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. – 2004. – № 1.

9. Лавриненко Н. Женщина: самореализация в семье и об­ществе (Гендерный аспект). – К.: ВИПОЛ, 1999.

10. Носкова А. Исторический опыт взаимодействия инсти­тутов семьи, государства и церкви после принятия христианства на Руси // Вестник Московского университета. Серия 18. Со­циология и политология. – 2002. – № 1.

11. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник. – К.: "К.І.С.", 2004.

12. Піча В. Соціологія сім'ї. Матеріали до лекцій з курсу "Соціологія" – Львів, 1995.

13. Руденко Т. Головні концепції сім'ї в різних методологіч­них орієнтаціях // Гуманітарні науки і сучасність . – К., 2001.

14. Сімейний кодекс України. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2005.

Читайте також:

1. Витоки та формування романо-германської правової сім’ї.
2. Генетична соціологія М. Грушевського.
3. Економічна соціологія як спеціальна соціологічна теорія
4. Етносоціологія та предмет її дослідження
5. Етносоціологія – галузь соціології, що досліджує соціальні процеси у різних етнічних середовищах, етнічні процеси у соціальних групах.
6. Етносоціологія: предмет вивчення, специфіка
7. Загалом, у західній і вітчизняній соціології виділилось три основних напрямки, в яких проводить свої дослідження соціологія міста.
8. Загальна характеристика класичної соціології. Протосоціологія
9. Західна соціологія ХХ століття: основні напрями, школи та проблеми.
10. Злочини проти сім’ї
11. Класична соціологія початку XX ст
12. Лекція 1. СОЦІОЛОГІЯ – НАУКА ПРО СУСПІЛЬСТВО

Переглядів: 5965