• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9. Методологія конкретно-соціологічних досліджень

(2 год.)

План:

1. Конкретно-соціологічне дослідження: поняття, види.

2. Програма і робочий план. Вибірка.

3. Методи збору соціологічної інформації.

Основні поняття і терміни: соціологічне дослідження, соціальна проблема, програма, робочий план, вибірка, репрезентативність, метод аналізу документів, опитування, спостереження, експеримент.

1. Під конкретно-соціологічним дослідженням (далі КСД) зазвичай розуміють систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об'єктивні дані про соціальне явище чи процес, що вивчається.

В цьому розумінні поняття "конкретно-соціологічне дослідження" було б некоректно пов'язувати лише з прикладною соціологією, наприклад, з вивченням:

Ø ціннісних орієнтацій особистості;

Ø проблем сім'ї;

Ø споживання;

Ø формування громадської думки.

Такий підхід звужує можливість соціологічного пізнання, залишає в тіні його теоретико-методологічну спрямованість, обмежує можливості соціології як науки, ігнорує одну із важливіших сторін емпіричного пізнання – роль теоретичних концепцій в прикладних дослідженнях. .

Останні в значній мірі визначають не лише якість соціологічного аналізу, але й висновки самих конкретно-соціологічних досліджень. Тому можна стверджувати, що в КСД не повинно існувати і суворої дихотомії: теорія і емпірія. Формальний поділ, який виник в науці, може лише спричинити розрив між теорією і прикладними дослідженнями, завадити соціологам-практикам теоретично осмислити власні дані, примушуючи представників теоретичного напряму "працювати" на рівні абстракції, ідеалізованих об'єктів, що віддаляє їх від соціальної реальності.

Соціологічне дослідження треба відрізняти від соціального дослідження. Останнє ширше першого. Соціологічні дослідження складають "ядро" більш широких соціальних досліджень - суспільствознавчих досліджень.

Соціальними є дослідження, які проводяться і в інших суспільних науках - в економічній науці, в політології, правознавстві, етнографії, демографії, культурології, психології і т. д. Соціологія ніколи не була і не є монополістом на такі дослідження, в тому числі і на конкретно-соціальні, емпіричні. На рівні емпіричних, конкретно-соціальних досліджень в інших суспільних науках і емпіричних соціологічних студій виявляється тісний зв'язок і взаємодія цих наук і соціології (перш за все, безпосередньо із спеціальними і галузевими соціологічними теоріями).

Ефективна організація соціального управління передбачає наявність певної, об'єктивної, диференційованої щодо окремих груп індивідів інформації про ті процеси, які відбуваються в суспільстві. Така соціальна інформація є в різних соціологічних документах, матеріалах зборів, нарад, у пам'яті людей, але вона не відображує всієї сукупності соціальних фактів, є не репрезентативною і не завжди об'єктивною. Відтак для всебічного вивчення певного явища, його розвитку слід провести соціологічне дослідження.

У проведенні соціологічних досліджень виділяють послідовні, логічно і змістовно взаємопов'язані етапи:

Розробка програми і робочого плану. Визначення предмета і завдань
дослідження, робочої гіпотези, методів дослідження, виконавців і строків.

Підготовка до збору інформації. Розробка документів програмового збору
інформації, пілотажне дослідження. Вироблення інструментарію — анкети, бланка
інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.

3. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.

4. Упорядкування та обробка зібраної інформації. Перевірка, групування,
зведення, обчислення відносних величин, побудова статистичних рядів, складання
таблиць.

5. Оцінка результатів. Інтерпретація даних, формулювання висновків,
оформлення звіту дослідження, розробка пропозицій.

6. Реалізація результатів дослідження.

Специфіка кожного з етапів визначається конкретним видом соціологічного дослідження. їх виділяють залежно від узятих за основу критеріїв. Найважливішими з них є мета дослідження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної інформації, об'єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера соціальної дійсності, яку вивчають.

Ø За метою виокремлюють:

- фундаментальні дослідження — спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов'язані з вирішенням найскладніших проблем суспільства;

- прикладні дослідження – націлені на вивчення конкретних об'єктів, вирішення певних соціальних проблем;

Ø За глибиною аналізу виділяють:

- пошукові;

- описові;

- аналітичні дослідження.

Ø За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні, виокремлюють опитування і аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент.

Ø За затратами часу виділяють:

- довгострокові (терміни проведення — від 3 років і більше),

- середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців) ;

- експрес-дослідження (від 1—2 тижнів до 1—2 місяців).

Ø Зважаючи на тип відносин між замовником і виконавцем, соціологічні дослідження бувають:

- держбюджетними;

- госпрозрахунковими.

Держбюджетні дослідження виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними; госпрозрахункові — на замовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання.

Ø Залежно від способу дослідження об'єкта (у статиці чи динаміці) виділяють:

- разове;

- повторне соціологічне дослідження.

Разове дослідження інформує про стан об'єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент дослідження, відображає «моментальний зріз» соціального явища.

Дані, що відтворюють зміни об'єкта, їх напрями і тенденції, можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які проводять через певні проміжки часу. Серед повторних досліджень виділяють: панельні, трендові; когортні.

Ø Щодо об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сфері управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, політики, культури, охорони здоров'я тощо.

Ø За системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на:

- монографічні,

- суцільні;

- вибіркові.

Монографічні дослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів. У суцільних дослідженнях обстежують усі, без винятку, одиниці об'єкта. Оскільки вони потребують багато часу, значних людських і матеріальних ресурсів, їх проводять рідко. З метою прискорення їх і скорочення витрат найчастіше використовують вибіркові дослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об'єктом дослідження, а лише їх частину. Мета вибіркового дослідження - на підставі певної кількості обстежених одиниць об'єкта (кількість і характеристику їх визначають за допомогою спеціальних правил, математичних прийомів) скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.

Своєрідне місце у цій класифікації посідають пілотажні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього. Наслідки цих досліджень, зафіксовані у робочих документах, впливають на поліпшення методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.

2.Програма соціологічного дослідженняє науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про досліджуване соціальне явище, до використання інструментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона є страте­гічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність.

Програма виконує методологічну, методичну, організаційну функції. Їх реалізація впливає на структуру програми, яка складається з методологічної та ме­тодичної частин.

Методологічна частина програми охоплює такі компоненти:

+ формулювання та обґрунтування проблеми;

+ розробку мети і завдань дослідження;

+ визначення об'єкта і предмета дослідження;

+ системний аналіз об'єкта дослідження;

+ формулювання робочих гіпотез дослідження;;

+ інтерпретацію та операціоналізацію основних понять дослідження.

Методична частина програми передбачає:

+ розробку стратегічного плану дослідження;

+ визначення досліджуваної сукупності, розробку вибірки дослідження;

+ вибір і опис методів збирання первинної соціологічної інформації

(опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент);

+ обґрунтування логіки аналізу та інтерпретацію зібраної первинної соціологічної інформації за розробленим інструментарієм;

+ опис схеми аналізу отриманих даних.

Відповідно до мети і завдань дослідження, обізнаності щодо досліджуваного об'єкта виробляють конкретну стратегію пошуку – план соціологічного дослі­дження(пошуковий, описовий, експериментальний), який визначає послідовність, спрямованість операцій на досягнення поставленої мети.

Робочий план передбачає такі види робіт:

- обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження;

- розробку проекту вибірки і схеми її коригування;

- складання інструкцій для групи, яка збиратиме первинну інформацію;

- тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення пілотного (пробного) дослідження;

- проведення пілотного (пробного) дослідження, спрямованого на опанування методики збору первинних даних, випробування розробленого інструментарію;

- аналіз результатів пілотного (пробного) дослідження, внесення за його результатами коректив у програму, методичні документи та інструментарій;

- тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення масового збирання соціологічної інформації;

- формування групи збирання первинної інформації та проведення відповідного інструктажу;

- остаточне вирішення організаційних питань щодо проведення масового дослідження;

- проведення польового дослідження для отримання первинних даних;

- складання інструкції щодо підготовки первинної інформації до обробки (перевірка зібраного матеріалу, редагування, кодування тощо);

- розробку аналітичних завдань для комп'ютера;

- введення первинної інформації до комп'ютера та її обробку;

- побудову таблиць, проведення математичних обчислень, перевірка гіпотез, проведення математичних розрахунків;

- аналіз результатів дослідження і підготовку попереднього звіту;

- обговорення попереднього звіту, його висновків і рекомендацій;

- доопрацювання і затвердження остаточного звіту про дослідження, впровадження вироблених рекомендацій.

Для забезпечення своєчасного виконання цих робіт робочий план встановлює строки й осіб, відповідальних за проведення дослідження.

На етапі збирання первинних матеріалів суб'єкт соціологічного дослідження повинен з'ясувати кількісні та якісні параметри об'єкта, уточнити, хто є носієм інформації, скільки таких носіїв треба обстежити, щоб отримати реальну картину соціальної реальності. У практиці емпіричних досліджень, якщо об'єкт кількісно невеликий (не перевищує 300 – 500 одиниць), можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши, наприклад, усіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.

Але соціологія найчастіше має справу з великими групами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів. Об'єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у різних регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти. Тому дослідник, дбаючи про якість, достовірність майбутніх результатів, повинен ретельно підійти до вибору найоптимальніших методів. Адже суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять суцільні дослідження, використовувані під час перепису населення, проведення референдумів). Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу як альтернативи суцільному обстеженню. Його теорія ґрунтується на досягненнях математичної статистики.

Вибірковий метод(далі вибірка) –науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка репрезентативності» тощо.

Генеральна сукупність- обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження.

Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об'єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації.

Вибіркова сукупність- певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Одиниці відбору- елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Такими елементами є поселення, підприємства, різноманітні спільноти.

Одиниці спостереження- елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню. Ними можуть бути як окремі індивіди, так і соціальні групи.

Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно:

1) попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з
якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність);

2) дібрати тип вибірки, найбільш адекватний меті й завданням дослідження;

3) визначити обсяг вибірки, який, з одного боку, повинен бути статистично значущим, а з іншого – економним, забезпечуючи оперативне отримання якісної інформації.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.

Репрезентативність вибірки- здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

Помилка репрезентативностівідхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження - врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

Перед тим, як обрати тип вибірки, визначаються щодо методу (ймовірнісний або цілеспрямований) відбору одиниць аналізу.

Ймовірнісний (стохастичний, випадковий) методпередбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має од­накову можливість потрапити до вибіркової сукупності. Він покладений в основу випадкового та механічного типів вибірки. Випадкова вибірка є досить поширеною в соціологічних дослідженнях. Сутність її полягає в тому, що всі елементи генеральної сукупності, наприклад, працівників підприємства фіксують на картках, використовуючи їх прізвища або спеціальні кодувальні номери. Перемішавши картки у барабані, вибирають необхідну їх кількість. Для великих генеральних сукупностей застосовують вибірку, згідно з якою всі елементи генеральної сукупності утворюють єдиний список, з якого через рівні інтервали відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності. Крок відбору визначають за допомогою спеціальної формули:

K = N:n,

де К - крок відбору, N - величина генеральної сукупності, п - величина вибіркової сукупності.

Поширеною є стратифікаційна (районована) вибірка, побудова якої пов'язана з поняттям «районування генеральної сукупності».

Районування генеральної сукупності– процес поділу досліджуваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження.

Стратифікаційна (районована) вибірка передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, які повинні впливати на досліджуване явище. Але одиниці сукупності повинні істотно відрізнятися. Наприклад, при вивченні кар'єрних стратегій молоді з вищою освітою можна передбачити, що форма навчання (державна, приватна) буде впливати на їх погляди щодо працевлаштування, професійної кар'єри. У більшості опитувань громадської думки, що проводять за національними вибірками, первинна стратифікація здійснюється за географічною локалізацією, звідси й назва принципу – районування.

«Гніздова» вибірка є протилежною до районованої. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. Якщо при районуванні до­слідник виокремлює різнотипні підсукупності, то при гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи («гнізда»), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Наприклад, досліджуючи колективи навчальних закладів, за одиницю можна взяти певні учнівські класи, студентські групи тощо.

Застосовуючи цей метод, дослідник повинен усі одиниці генеральної сукупності розподілити між гніздами, подбати про максимальну ідентичність за параметрами основних характеристик гнізд. Зручність, доступність і простота виокремлення гнізд роблять цей метод раціональним та економним. Але формальний підхід до виокремлення гнізд може призвести до спотворення реальної картини досліджуваного об'єкта.

Серійну вибірку використовують з метою розбити генеральну сукупність на однорідні частини (серії) за певними ознаками. Вважаючи серією сукупність ста­тистично відмінних одиниць, дослідник може будувати вибірку з урахуванням детальних ознак структурної організації об'єкта. З кожної серії (пропорційно кількості елементів у ній) відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності. Кількість елементів, які належить вибрати окремо з кожної серії, визначають за допомогою формули:

де n1 - кількість елементів, які належить вибрати з певної серії; Ni - кількість одиниць у серії, п - вибіркова сукупність; N - генеральна сукупність.

Поряд з ймовірнісним підходом до побудови вибірки використовують цілеспрямований підхід,який не передбачає використання правил теорії ймовірності. Він є основою квотної та стихійної вибірок.

Квотна вибірка застосовується тоді, коли до початку дослідження відомі статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Це дає змогу побудувати вибіркову сукупність, відтворивши найважливіші пропорції генеральної сукупності, а на підставі цих пропорцій розрахувати відповідні квоти. Інформацію, яка утворює квоти, одержують з документів державної чи відомчої статистики. Найчастіше використовують показники за статтю, віком, освітою, типом поселення тощо.

Прикладом стихійної вибірки є поштове опитування читачів періодичного видання, опитування першого зустрічного журналістами на вулицях міст, метод «снігової кулі». Цей метод використовують, коли потрібно опитати декілька сотень представників громадських організацій, знаючи, наприклад, лише 10 з них. Тоді інших респондентів шукають за допомогою цих 10, якщо кожен з них погодиться повідомити про своїх знайомих, які належать до цих організацій, а ті повідомлять про своїх знайомих. Наслідком цього буде збільшення кількості людей, яких можна буде опитати, тобто вибірка формується поступово, як «снігова куля».

Всі наведені типи вибірок відносять до однощаблевих. У сучасній практиці проведення масових великомасштабних досліджень застосовують складні багато-щаблеві вибірки, які поєднують різні підходи до її формування.

3. Методи збору соціологічної інформації є численними. Зупинимося на окремих, а саме на таких: метод опитування, аналіз документів, спостереження та експеримент.

Серед методів збору первинної соціальної інформації найпопулярнішимє метод опитування, який у багатьох людей асоціюється саме із соціологією.

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина – безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу, Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому методу служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності.

Метод опитування включає в себе: анкетування, соціологічне інтерв’ю, опитування експертів та соціометричний метод.

Одним з найпоширеніших видів опитування є анкетування, яке передбачає самостійне заповнення анкети респондентом. Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Оскільки анкету респондент заповнює самостійно, особливо важливе значення мають структура запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення.

У практиці соціологічних опитувань метод інтерв'ю використовують рідше, ніж анкетування. Це зумовлено передусім дефіцитом спеціально підготовлених інтерв'юерів.

Соціологічне інтерв'ю— метод збору соціальної інформації, то ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Порівняно з анкетуванням інтерв'ю має певні переваги і недоліки. Головна відмінність між ними полягає у формі контакту дослідника та опитуваного.

Головною фігурою інтерв'ю, його найактивнішим суб'єктом завпеди є інтерв'юер, від особистості якого багато в чому залежать достовірність і надійність одержаної інформації. Він повинен бути ерудованим, товариським, спостережливим, дисциплінованим, морально і фізично витривалим, добре знати тему і техніку ведення інтерв'ю.

Одна з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації — наявність якісного питальника і дотримання правил його застосування. Питальник— документ, є якому сформульовані її тематично згруповані питання, передбачено місце для записів відповідей на них.

До питальників додають так звані протоколи інтерв'юера, які містять основні відомості про процес інтерв'ю.

Метод експертних оцінок.Під час масових опитувань (анкетування, інтерв'ю, поштове опитування, телефонне інтерв'ю) джерелом соціальної інформації про певні аспекти об'єкта дослідження є представники цього самого об'єкта. Однак на практиці буває важко або взагалі неможливо встановити носія проблеми і відповідно використати його як джерело інформації. Найчастіше такі ситуації пов'язані зі спробами прогнозування зміни соціального явища, процесу, об'єктивного оцінювання таких аспектів діяльності й особистісних рис людей, щодо яких їх самооцінка може бути неадекватною. Така інформація може надходити тільки від компетентних осіб – екс­пертів, які мають глибокі знання про предмет чи об'єкт дослідження.

Соціометричний метод опитування – один з різновидів опитування, який використовують для вивчення, внутрішньо колективних зв'язків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

Його застосовують для дослідження міжособистісних і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо у розрізі неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом здобути майже неможливо.

Аналіз документів є досить поширеним у практиці проведення соціологічних досліджень, оскільки у документах міститься значна кількість інформації щодо матеріального і духовного життя суспільства. Вони віддзеркалюють процеси та явища, що відбуваються як у суспільстві загалом, так і в окремих прошарках, характеризують діяльність окремих індивідів і великих спільнот. Документ — засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності людини.

Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Метод спостереження ефективно застосовують у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах – на вироб­ництві (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо), навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо), громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності – зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо), дозвіллі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвілля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).

Метод експериментального спостереження (експеримент) має на увазі мінімальне втручання експериментатора у перебіг здійснюваного ним експерименту й максимально можливе врахування своїх власних ціннісних та соціально-психологічних установок. Соціологічний експеримент належить до важких методів збирання інформації. Головна його мета, як і експерименту взагалі, полягає у перевірці відповідних гіпотез.

Соціологічні експерименти найкраще проводити за відносно однорідних умов, спочатку у невеликих групах. Загальна схема експерименту полягає в тому, щоб за допомогою вибору експериментальної групи або груп простежити за спеціально створених експериментальних умов напрям, величину та усталеність зміни характеристик, які цікавлять дослідника і які можуть бути визначені як контрольні.

Питання для самоконтролю

1. Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасного суспільства?

2. В чому полягає відмінність між поняттями «соціологічне» та «соціальне» дослідження?

3. Які ви знаєте види соціологічних досліджень?

4. Які етапи можна виділити у організації та проведенні соціологічного дослідження?

5. Яке місце посідає програма і робочий план соціологічного дослідження у його підготовці, організації та проведенні?

6. Охарактеризуйте основні типи вибірок.

7. У чому полягає специфіка опитування як методу збору первинної соціологічної інформації?

8. Поясніть, що таке соціометричне опитування?

9. Охарактеризуйте види соціологічного опитування.

Література:

1. Батыгин Г.С. Лекции по методологи социологических исследований. - М.: РУДН. - 2008.

2. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999.

3. Жоль К.К. Соціологія. Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

4. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навч. Посібник для студентів не соціологічних спеціальностей. – К.: Лібра, 2000.

5. Піча В. М. Соціологія: загальний курс. Навч. посібник. – К., Каравела, 2000.

6. Соціологія: Курс лекцій / За ред. Пічі В. М. - Львів: Новий світ –2002.

7.Соціологія. Підручник /За заг. ред. проф. В. П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача. Харків – Київ, 1998.

8. Соціологія: Підручник для студентів вищих на­вчальних закладів / За ред. В. Г. Городяненка – К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

9. Соціологія / За ред. проф. Городяненка В. Г. – К.: Видавничий центр «Академія», 1999.

10.Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 6. – Львів: Кальварія, 1996.

11.Социология: Учебн. для вузов / В. Н. Лавриненко, Н. А. Нартов, О. А. Шабанова, Г. С. Лукашова; Под ред. В. Н. Лавриненко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

12. Харчева В. Основы социологии: Учебн. для студентов сред. спец. учебн. заведений. – М.: Логос, КноРус, 2000.

Читайте також:

1. V. Етичні правила психологічних досліджень
2. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень
3. Аналіз останніх досліджень та публікацій.
4. Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
5. В плануванні й організації наукових досліджень в економіці використовуються програмно-цільові методи.
6. В плануванні й організації наукових досліджень в економіці використовуються програмно-цільові методи.
7. Види соціологічних досліджень.
8. Визначення вартості лабораторних і технологічних досліджень
9. Виникнення і розвиток системних досліджень
10. Впровадження результатів наукових досліджень
11. Впровадження та ефективність наукових досліджень.
12. Вторинна маркетингова інформація – це інформація, зібрана й оброблена раніше самою фірмою чи іншими організаціями для цілей відмінних від мети досліджень.

Переглядів: 1451