Основні види фінансових посередників в Україні та законодавче регулювання їх діяльності.

Розглядаючи основні види фінансових посередників, необхідно уявляти собі їх місце і роль у сучасному механізмі трансформації заощаджень в інвестиції. Схематично механізм трансформації заощаджень в інвестиції у високорозвинутих країнах можна визначити як трирівневий, умовно виділивши такі його етапи:

1) формування інвестиційних заощаджень приватних осіб - інвесторів;

2) формування довгострокових пасивів інституційних інвесторів (пенсійних фондів та страхових компаній зі страхування життя);

3) розміщення цінних паперів, випущених фінансовими посередниками (інвестиційними компаніями), або укладення контрактів з інститутами довірчого управління (трастами) щодо управління капіталами.

Кожна приватна особа може з метою отримання додаткового доходу може розмістити власні короткострокові заощадження на депозитних рахунках у комерційному банку, вкласти їх в інвестиційні компанії, які працюють з інструментами грошового ринку. Крім того, приватна особа вправі і в деяких випадках обов’язково повинна використати частину заощаджень для придбання полісів з медичного та інших видів страхування. В свою чергу страхові компанії зі страхування майна, медичного страхування та страхування від нещасних випадків вкладають кошти переважно у найліквідніші активи - муніципальні і державні цінні папери. Врешті-решт, поточні заощадження взагалі можуть нікуди не вкладатись, а зберігаються на поточних рахунках у комерційних банках. Економічна сутність цих операцій полягає у їх короткостроковому характері.

Частина заощаджень залишається приватною особою з метою забезпечення власних витрат у похилому віці, на випадок непередбачених обставин і нагромадження коштів у спадщину. У сучасних умовах зберігання заощаджень у грошовій формі не забезпечує збереження реальної купівельної вартості внаслідок інфляції. Сучасна система фінансового посередництва створена з метою збереження реальної вартості заощаджень та отримання додаткового доходу від володіння чи операцій з фінансовими активами, або узагальнено - від управління інвестиційним портфелем. Сьогодні у результаті еволюції механізм фінансового посередництва можна розглядати як систему спеціалізованих інститутів, які відрізняються

·строками виплати доходу та повернення коштів юридичними особливостями залучення коштів

·інвестиційною політикою

Залишок заощаджень приватного інвестора розподіляється між 1) інституційними інвесторами, 2) фінансовими посередниками або 3) безпосередньо використовується на придбання фінансових активів через брокерські контори чи розміщується на рахунках банків і небанківських фінансових інститутів.

37. Регулювання діяльності із спільного інвестування згідно Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.

Враховуючи недосконалість та орієнтованість переважно на сертифікатну приватизацію діючого законодавчого регулювання інвестиційного посередництва у 2001 р. було прийнято Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 р. Законом запроваджується досконаліша (у порівнянні з попередньою) модель функціонування інститутів спільного інвестування, яка спрямована на відповідність українського законодавства світовим нормам і стандартам, є зрозумілішою для іноземного інвестора, оскільки враховує світовий досвід правового регулювання діяльності інститутів спільного інвестування, в тому числі нормативно-правову базу ЄС. Закон встановлює значні обмеження на діяльність інвестиційних фондів та жорсткий державний контроль за їх діяльністю, чіткий та прозорий механізм створення і функціонування.

Учасниками механізму спільного інвестування є інститути спільного інвестування та компанії з управління активами.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість;

Компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку(ДКЦПФР).

38. Учасники механізму спільного інвестування згідно українського законодавства, їх правовий статус та функції.

Спеціалізовані компанії з управління активами інститутів спільного інвестування здійснюють виключно цей вид діяльності. Поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється. З метою захисту прав акціонерів або учасників інвестиційних фондів законом встановлено обмеження та вимоги щодо діяльності таких компаній. Компаніям з управління активами не дозволяється:

·витрачати кошти інвестиційних фондів на цілі, не передбачені проспектом емісії цінних паперів цих фондів, або безоплатно відчужувати активи таких фондів;

·отримувати кредити на користь і за рахунок фонду у сумі, яка перевищує 10 % вартості чистих активів такого фонду, або на строк більший, ніж три місяці, при цьому кредити можуть отримуватись лише з метою викупу акцій або інвестиційних сертифікатів, випущених фондом.

У разі, якщо акціонерами або учасниками фонду, яким управляє компанія з управління активами є фізичні особи-інвестори, така компанія зобов’язана формувати резервний фонд, який розраховується як частка від обсягу внесків фізичних осіб - акціонерів або учасників інвестиційних фондів. Такі резервні фонди зберігаються на окремому депозитному рахунку, відкритому компанією з управління активами, або формуються з державних цінних паперів.

Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”встановлено, що винагорода компанії з управління активами встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Положенням про склад та розмір витрат, що пов'язані з виконанням компанією з управління активами своїх функцій та відшкодовуються за рахунок активів ІСІ, затверджується Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

39. Порядок організації діяльності інститутів спільного інвестування, визначений Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)

Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Функціонування пайового інвестиційного фонду регулюється виключно регламентом.

Регламент фонду містить інформацію про:

· порядок утворення, склад, компетенцію та порядок здійснення діяльності спостережної ради;

· порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) інвестиційних сертифікатів;

· порядок визначення розміру винагороди та покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, які повинні сплачуватись компанії з управління активами;

· порядок розподілу прибутку;

· порядок та строки викупу інвестиційних сертифікатів компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду на вимогу інвесторів;

· напрями інвестицій.

Укладаючи договори, предметом яких є активи пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обов'язково повідомляє третіх осіб. Фактично пайовий інвестиційний фонд є інвестиційним портфелем, сформованим компанією з управління активами від свого імені за рахунок коштів учасників, тобто фактично має місце довірче управління коштами, сплаченими за інвестиційні сертифікати. При цьому довірче управління носить не індивідуальний характер, як у класичних трастах, а є колективним. Право власності на інвестиційний портфель належить учасникам фонду на правах колективної власності лише частково - а саме право володіння. Право розпорядження активами фонду з певними обмеженням, встановленими інвестиційною декларацією передається компанії з управління активами.

Пайовий інвестиційний фонд створюється компанією з управління активами. Для створення такого фонду компанія з управління активами повинна розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором, зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі та організувати продаж інвестиційнихсертифікатів фонду шляхом відкритоїпідписки або шляхом їх приватного розміщення. Строк відкритої підписки на інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Приватне розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється у порядку, встановленому компанією з управління активами.

Учасники пайового інвестиційного фонду, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного розміщення інвестиційних сертифікатів, мають право створювати спостережну раду для нагляду за виконанням інвестиційної декларації, зберіганням активів фонду, веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів, проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна фонду.

40. Законодавче регулювання інститутів довірчого управління в Україні.

Інститут довірчого управління в Україні на сьогодні знаходиться в зародковому стані. Як ми пам’ятаємо інститути довірчого управління (за англосаксонським правом - трасти) виконують функції щодо управління великими за розмірами капіталами та фондами ( пенсійними, резервними фондами страхових компаній, благодійними фондами, спадщиною). Відсутність традицій довірчого управління капіталами, а також відсутність попиту на такі послуги є об’єктивними причинами, які стримують розвиток цього виду фінансового посередництва в Україні. Поняття та механізм створення і функціонування довірчого товариства як спеціалізованого інституту фінансового посередництва були визначені у Декреті КМУ “Про довірчі товариства” від 17 березня 1993 року № 23-93. Згідно з цим Декретом довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя можуть бути грошові кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Додаткова відповідальність учасників довірчого товариства полягає у тому, що вони відповідають за зобов'язаннями довірчого товариства своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум додатково належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника. Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники - довірені особи. Дії довірених осіб мають бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору. Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна, не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності.

На практиці зазначені вище норми, призначені для захисту прав довірителів, часто порушувались. Не було встановлено належного державного контролю та регулювання діяльності цих інститутів. Довірчі товариства засновувались з метою проведення широкомасштабних фінансових шахрайств з коштами дрібних довірителів, що призвело до дискредитації цього інституту в Україні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види недержавного пенсійного забезпечення та схеми фінансування пенсійних виплат.	\|	Стан та перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.