Пасивне управління інвестиційним портфелем. Теоретичні основи і поняття ефективного ринку.

У відповідності до обраної інвестиційної політики інвестиційні менеджери мають сформувати портфель цінних паперів, який би за своїми характеристиками відповідав прийнятному для їх клієнтів співвідношенню доходності та ризику.

Формування таких портфелів може досягатися із застосуванням різноманітних технологій, які в літературних джерелах прийнято іще називати інвестиційними системами та інвестиційними стратегіями або тактиками. В практиці інвестиційної діяльності прийнято розрізняти пасивний та активний менеджмент (пасивне та активне управління інвестиціями), основна відмінність між якими полягає у сприйнятті менеджерами міри ефективності ринку.

Під ефективним ринком прийнято розуміти ринок, на якому ціна кожного цінного паперу у будь-який момент часу співпадає з її інвестиційною вартістю, тобто вважається, що уся суттєва інформація про ринок повністю та миттєво відображається у ринкових цінах.

В основі концепції пасивного управління портфелями цінних паперів лежить гіпотеза ефективності фінансових ринків. Відповідно, прихильники цієї інвестиційної системи приймають рішення виходячи із загальноприйнятої оцінки ризику і доходності та не вважають за доцільне здійснювати пошук невірно оцінених паперів.

Пасивне управління (passive management) передбачає придбання та володіння великою кількістю цінних паперів протягом відносно тривалого часу з незначними та нечастими змінами складу сформованого портфеля. При цьому, можна виділити дві основні проблеми, які при застосуванні пасивної стратегії управління потребують вирішення уже на початковій стадії формування портфеля.

Перша – вибір у якості орієнтира певного ринкового показника (індексу) та його відтворення при формуванні портфеля. Показник, обраний у якості орієнтира, має в найбільш прийнятній для портфельного менеджера формі інтегрувати поточну інформацію про динаміку та структуру ринку, а портфельні менеджери, опираючись на меншу кількість позицій, повинні сформувати своєрідний сурогат ринкового портфеля. . . Оскільки вказані показники, як правило, представляють із себе широко диверсифіковані ринкові індекси, пасивне управління звичайно також називають індексуванням, а самі пасивні портфелі – індексними фондами. Вирішення першої проблеми має дати змогу сформувати такий індексний фонд, зміна доходності якого відповідала б динаміці обраного у якості орієнтира показника.

Другою проблемою, що потребує вирішення, є проблема пошуку такого співвідношення між складовими портфеля, представленими дольовими та борговими цінними паперами, яке б відповідало інвестиційним пріоритетам клієнтів, що відрізняються від пріоритетів середнього інвестора.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
При порівняльному аналізі застосовуються такі загальні логічні правила.	\|	Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.048 сек.