Ступеня порівняння в українській та російській мовах

Порівняльна характеристика особливостей утворення

	Українська мова	Російська мова
1.	Складена форма найвищого ступеня не може утворюватися за допомогою слова самий (самий розумний, самий досконалий).	Складена форма найвищого ступеня може утворюватися за допомогою слова самый(самый умный, самый совершенный).
2.	Вищий ступінь порівняння вимагає обов’язкового використання прийменників (від, за, порівняно з, проти) або сполучника(ніж, як): довший від, глибший за, якісніший порівняно з, комфортабельніший проти, зручніший, ніж тощо.	Вищий ступінь порівняння вживається в поєднанні з родовим відмінком іменника (день длиннее ночи) або зі сполучником чем(эта книга интереснее, чем та).

Ступені порівняння властиві лише якісним прикметникам, проте використання в журналістських текстах відносних прикметників із переносним значенням сприяє появі в них ознак якісності, що дозволяє утворити той чи інший ступінь порівняння. Наприклад: Газета Києво-Могилянської академії – наймогилляніша газета; Найпомідорніша томатна паста. Підкреслені прикметники не є помилковими, оскільки дотримано словотворчої моделі утворення ступеня порівняння (най + -ш-, -іш-).Однак конструкції на зразок най бухгалтерський* журнал – ненормативні, тому що засвідчують порушення словотворчої моделі.

Не від усіх якісних прикметників можливо утворити ступінь порівняння. Так, ступенюванню не підлягають такі прикметники:

1) прикметники, що називають абсолютну міру вияву ознаки: лисий, босий, голий, сивий, глухий, німий, сліпий, хворий;

2) прикметники, що у своїй будові мають суфікси, які вже вказують на певну міру вияву ознаки -езн-, -анн-, -енн- (перебільшена ознака), -уват-, -ав- (неповнота ознаки), -еньк-, -есеньк-, ісіньк-, -юсіньк- (значення пестливості): глибочезний, невблаганний, здоровенний, синюватий, білявий, сіренький, ріднесенький, багатісінький, манюсінький;

3) прикметники, що у своїй будові мають префікси, які вже вказують на вищу міру вияву ознаки пре-, архі-, мега-, все-, гіпер-, супер-, ультра-, над-, за-: премудрий, всепереможний, архімудрий, гіперпотужний, супермодний, ультрасучасний, надважливий, затісний;

4) назви мастей тварин: гнідий, карий, вороний, рябе курча;

5) назви кольорів, що утворені від назв предметів чи рослин: лимонний, фіалковий, буряковий, кремовий;

6) складні прикметники: темно-синій, високий-превисоокий;

7) прикметники, що належать до проміжних розрядів (присвійно-якісних та відносно-якісних): качина хода, материнська любов;

8) прикметники, що походять із дієприкметників: цілюща трава.

4. Особливості відмінювання прикметників.

За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяють на дві групи – тверду й м’яку.

Тверда група прикметників	М’яка група прикметників
Чол. рід – -ий(коханий, мудрий)	Чол. рід – -ій(мужній, давній)
Жін. рід – -а(мила, весняна)	Жін. рід – -я(торішня, довговія)

Сер. рід – -е(сіре, довге)	Сер. рід – -є(вчорашнє, тонкошиє)

Мн. – -і(червоні, допоміжні)	Мн. – -і(дружні, вечірні)

Практично групу прикметників визначають за формою жіночого роду: якщо в жіночому роді прикметник матиме закінчення -а, то він належить до твердої групи, якщо ж флексію -я, то до м’якої групи.

	Тверда група прикметників	М’яка група прикметників
1.	Якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безла́дний, безпора́дний, безробі́тний, бідола́шний, вели́чний, весе́лий, весня́ний, відпові́дний, гірки́й, глухи́й, дові́чний, замо́жний, за́хідний, кни́жний, ко́сий, ку́ций, майсте́рний, мо́дний, молоди́й, навча́льний, нагі́рний, наро́дний, нови́й, око́личний, пито́мий, попере́чний, пото́чний, працьови́тий, прода́жний, п’ятизірко́вий, рі́дний, річни́й (цьогорі́чний, сьогорі́чний), сві́жий, семирі́чний, си́зий, сі́рий, сліпи́й, ста́рший, схі́дний, теля́чий, тогобі́чний, тото́жний, туги́й, тяму́щий, чи́стий.	Відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій: безо́дній, бу́дній, ве́рхній; весі́нній, вечі́рній, всесві́тній (кругосві́тній), горо́дній, да́вній (неда́вній), доро́жній (подоро́жній), досві́тній, доста́тній, дру́жній (але дру́жний — з іншим значенням), жи́тній, за́дній, замі́жня, кра́йній, лі́тній, майбу́тній, могу́тній, му́жній, незабу́тній, нові́тній, обі́дній (пообі́дній), осві́тній, осі́нній, оста́нній, пере́дній, пі́зній, поро́жній, прису́тній (відсу́тній, посу́тній), пу́тній, ра́нній, самобу́тній, само́тній (але самі́тний) тощо.
2.	Присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа – -їв), -ин (після голосного та апострофа – -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: Андрі́їв, ба́тьків, Га́лин, ді́дів, доччи́н, І́горів, Марі́їн, ня́нин, шевці́в.	Усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: бли́жній, вну́трішній, вчора́шній, да́вні́шній, за́втрашній, око́лишній, поздо́вжній, ра́нішній, спра́вжній, сього́днішній, тепе́рішній, торі́́шній, туте́шній та ін.; також прийде́шній, сіне́шній тощо.
3.	Усі короткі форми прикметників: варт, ви́нен, го́ден (зго́ден), гото́в, жив, здоро́в, зе́лен, ла́ден, пе́вен, по́вен, пови́нен, прав, рад, я́сен.	Відносні з основою на -й: безкра́їй, довгові́їй, короткоши́їй; відносні прикметники з відтінком присвійності: бра́тній, о́рлій, а також якісний прикметник си́ній.

ТИПИ ВІДМІНЮВАННЯ

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.