• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Концепції етнонаціонального характеру українців.

Микола Шлемкевич у своїй книзі «Загублена українська людина» (1954) наводить чотири історичні типи світоглядів, в яких, на його думку, уособлюється українство, «український світ» та намагається дати опис основних типів переживання дійсності українською людиною.

Перший тип він називає за М. Гоголем «старосвітськими поміщиками». Цей тип знаходить себе у щасті біологічного животіння й «тупіння в достатку», яке, мабуть, найповніше виражається в запитанні чоловіка-поміщика, зверненого до дружини: «А що ми покушали б матушка?».

Другий тип Шлемкевич називає «сковородянською людиною». Як і попередній тип, «сковородянська людина» означає кінець великої епохи. Але, на відміну від першого типу, вона, не бажаючи пристосовуватись до нової російської імперської дійсності, бачить своє щастя в особистому духовному самовдосконаленні. Вона настільки віддалилась від реалій соціального життя, що цей суспільний світ насправді й не помічає.

Третій тип має назву «гоголівська людина». Початково – це ті потомки козацької еліти, які захотіли й надалі брати активну участь у політичному житті тепер уже нової для них держави – Російської імперії. Але на цих шляхах їх чекало розщеплення національної й політичної самосвідомості. У нових реаліях вони, залишаючись етнічними українцями, політично ідентифікували себе з Росією.

Та найбільші перспективи для відтворення й функціонування в сучасності має четвертий тип, що називається «шевченківська людина». Схиляння перед розумом та його найвищим втіленням – наукою, а також таким моральним ідеалом, як вільний дух є для Шлемкевича найголовнішими рисами шевченківської людини. Саме цей тип світогляду був найповніше притаманний тим українцям, які будували нові форми української державності у 1917–1920-х роках, і саме люди цього світогляду створили державу «вільного духу» – Українську Народну Республіку.

Юрій Липа у своїй книзі «Призначення України»визначав 4 складники української пракультури і дав їм докладну характеристику: це трипільський, понтійський, готський та київсько-руський первені.

1. Трипільська пракультура, за Ю. Липою, має етнічний зв´язок з пракультурою Малої Азії, тобто південнішою. Це були люди, що гартувалися у суворіших кліматичних умовах, ніж малоазійці. Саме вони залишили у спадок українцям свою терплячість, мовчазну відвагу, скромність, обережність, впертість у досягненні мети і вміння стійко сприймати невдачі. Саме від трипільської цивілізації у нас психологія хлібороба, пошана до жінки, родинні звичаї, демократичний громадський устрій.

2. Понтійська пракультура – це культура північного Причорномор´я, де мешканці були змішані з еллінським етнічним типом. Культура Ольвії і Пантікапею була тісно пов´язана з культурою трипільців, тобто певною мірою успадкувала від них свої культи (напр., Коструби, Богині Матері, Полеля, тощо) Понтійська культура близька, а іноді просто ототожнюється зі скіфською. Від них українці успадкували відвагу, підприємливість, творчий дух, потяг до краси. Індивідуалізм українця протистоїть стадності, але його відданість улюбленій справі спонукає його знаходити спільників та однодумців. Звідси потяг українця до різних спілок, громад, артілей тощо.

3. Готські впливи, відомі в ІІ ст., прийшли в Україну через Волинь з імперії Остготів. Щоправда, сучасні дослідження доводять, що вплив готів у нашій історіографії був дещо перебільшеним. Від них могли бути успадковані стійкість характеру, військова та державна дисципліна, дотримання угод, організованість. Цікаве поєднання готизму з еллінством (понтійством) дало тип запорозького козака, який дивував іноземних істориків: «люди військові і водночас торгові, продають рибу і хутра» тощо.

4. Київсько-руський первень. Староукраїнська держава Київська Русь проіснувала близько 700 р. Від неї в українців усвідомлення своїх політичних традицій, які зберегла князівська еліта навіть у Литовській державі, а також продовжили запорозькі козаки аж до скасування Гетьманщини. Цей дух волелюбності і національної гордості почав найбільше придушуватися у ХVІІІ ст.

Дмитро Донцов стверджує, що суспільство має складатися з груп (каст), в основі розподілу на касти лежить принцип обдарованості. Філософ зазначає, що від народження людина отримує здатність до певної діяльності. Керувати державою має окрема каста, яку з самого народження готують до цієї справи. На думку філософа, талант керувати, так само як й інші таланти, є вродженим, але його необхідно розвивати.

Філософ зазначає, що існують психічні типи рас, зокрема, він виділяє нордійців, понтійців, медитеранців, середземноморців, динарців та остійців. Всі ці раси, на думку Донцова, розповсюджені в Україні. Філософ зазначає, що найбільш придатним до керування є нордійська раса, яка раніше була представлена в Україні у великій кількості, але на сьогодні залишається небагато чисельною. Після нордійців, за вмінням керувати, йдуть понтійці, медитинарці та середземноморці, а найменш здатні до цієї справи – динарці та остійці. Донцов зазначає, що два останні типи розповсюджені серед представників української демократичної верстви.

Олександр Кульчицький визначає расову структуру українців як складну, до якої входять дві головні раси – динарська та східна (остійська).

Остійську расу філософ порівнює із формою кулі, а її основні риси шукає насамперед у групі почуттів не надто великої сили, але досить великої глибини та винятково виразної якості, тобто це є так звані настрої. Через те, що ці настрої мають переважно спокійно-сумне забарвлення, тому людину остійської раси можна охарактеризувати як “елегійно-ідилічну”.

Символом динарської раси є «ламана лінія зигзагу», обличчя якої має найбільше з драматичної маски, витісненої внутрішніми бурями переживань; цьому відповідає динарська схильність і здатність до театрального мистецтва та музики. Загалом динарську людину О. Кульчицький відносить до типу “почуттєвої людини”, котра визначається особливо великою силою почуттів, тому її ще можна назвати “людиною афекту”, або “лірично-драматичною людиною”. Звідси підсумок: те, що в українській психіці відповідає “козацькому ідеалові”, виходить переважно із психічної тенденції динарської раси.

Читайте також:

1. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. Аксіологія як наука про цінності. Філософські концепції цінностей.
5. Акцентуації характеру
6. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
7. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
8. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
9. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
10. Варіанти неврологічних і мовних порушень залежно від характеру перинатального ураження головного мозку.
11. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру
12. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру.

Переглядів: 976