Для визначення міцності деревини.

Для визначення міцності бетону.

Для визначення міцності металу

Його сутність полягає в тім, що сталева кулька під дією удару залишає на поверхні метала відбиток, величина якого залежить від поверхневої твердості. Найбільше застосування має прилад Польді (рис. 2.4).

Наконечник приладу у виді кульки 2 діаметром 10мм із загартованої сталі при ударі, залишає вм'ятини одночасно на досліджуваному металі 1 і на сталевому еталонному бруску 3, твердість якого відома. Якщо діаметр кульки D, діаметр відбитку на металі d_м, а діаметр відбитка на еталонному бруску d_эт, то твердість досліджуваного металу по Брінеллю знаходять за формулою:

З відповідних таблиць по твердості НВ визначають міцність досліджуваної сталі. Метод дає погрішність виміру межі міцності +12 %.

Через неоднорідну структуру бетону зв'язок між його поверхневою твердістю і міцністю не такий чіткий, як у сталі. Для одержання усереднених даних збільшують число точок на поверхні і виконують статистичну обробку результатів вимірів.

При випробуванні бетону застосовують прилади для утворення лунки на поверхні і прилади для виміру величини пружного відскоку. Число ділянок для випробування приймають не менш 12. Розташування їх намічають з таким розрахунком, щоб 2/3 з них знаходилися в межах найбільш напружених ділянок елемента, а 1/3 - рівномірно на іншій поверхні. Площа кожної ділянки повинна бути не менш 100 см², для того, щоб на ньому можна було зробити 5-10 вимірів.

Найбільш простим інструментом є еталонний молоток Кашкарова (рис.3, а).

Еталонний молоток складається з корпуса 1 з рукояткою 2 і масивною голівкою 3, закріпленої в корпусі на пружинах 4. У корпусі 5 міститься еталонний стержень 6 і сталева кулька 7.

Конструкція молотка дозволяє виключити вплив сили удару на результат вимірів, завдяки одночасному одержанню відбитків на бетоні і на еталонному стержні.

Марку бетону визначають у такий спосіб. На ділянці поверхні елемента наносять серію ударів, щоб одержати досить великі, зручні для виміру відбитки на бетоні і на еталонному стержні. Відстань між відбитками повинне бути не менш 30 мм. Вимірюють відбитки d_б,d_ет.та знаходять їх співвідношення. По заздалегідь побудованої градуювальній кривій (рис. 3, б) знаходять межу міцності бетону. Похибка методу 10-15 %.

Визначення міцності деревини ударним способом показано на рис.5. На поверхню дерев'яного елемента наносяться відбитки падаючою сталевою кулькою діаметром d= 25 мм із масою g= 63,8 р. Відбитки одержують через копіювальний папір на білому папері, щільно притиснутому до поверхні елемента. По серії відбитків знаходять середню їх площу F, а потім за формулою (2.6) підраховують поверхневу твердість деревини Н.

Перед випробуванням обов'язково визначають вологість деревини. Для цього можуть використовуватися електронні вологоміри.

Принципова схема приладу при випробуванні статичним способом показана на рис.6.

Корпус приладу 1 обладнано струбциною 2, за допомогою якої він закріплюється на досліджуваному елементі. При вгвинчуванні свердла 3 на циферблаті 5 через спеціальну систему кінематичної передачі 4 фіксується робота, витрачена на просвердлювання отвору. Між роботою і міцністю деревини існує статистичний зв'язок. Цей спосіб дає інтегральну характеристику міцності, що враховує неоднорідність деревини і наявність пороків. Недоліком способу є ослаблення елементів, що особливо небажано для елементів працюючих на розтяг.

Статичний спосіб. Сталева кулька вдавлюється фіксованим зусиллям преса в поверхню досліджуваного елемента. Для визначення поверхневої твердості по Брінеллю застосовують різні переносні прилади, наприклад, ТШП -1

Цей спосіб більш точний, чим ударний (погрішність + 7 %), але менш продуктивний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні дані	\|	Ультразвуковий імпульсний метод

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.