• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Періоди хвороби.

У процесі розвитку хвороби можна розрізнити наступні періоди:

1. Контактний. 2. Латентний. 3. Продромальний. 4. Розпалу хвороби. 5. Завершення.

Контактний період відображає момент стикування організму з хвороботворним фактором. Для виникнення захворювання має значення тривалість і шлях контакту, від яких залежить виникне захворювання чи ні і як воно буде розвиватися.

Латентний /скритий/ період триває від моменту контакту етіологіч­ного фактора з організмом до появи перших неспецифічних ознак хвороби. По часу тривалість цьо-го періоду залежить від збудника та індивідуальних особливостей організму і може тривати від декількох годин до днів, міся­ців, років (при СНІДі). При інфекційних за-хворюваннях він на­зивається інкубаційним. У цей період відбувається розвиток мік-роорганізмів та мобілізація захисно-компенсаторних сил ворганізмі хворого. Коли включаються компенсаторні механізми, закінчується латентний період. Ос­кільки цей перехід відбувається не одномоментно, а по мірі зростання дії патологічного агенту, межу переходу фізіологічної реакції у патоло­гічну визначити неможливо і людина відчуває патологічний процес, коли він вже достатньо розвинувся.

Продромальний період характеризує захворювання від перших ознак хвороби до повного її прояву. Найчастіше з'являються неспецифічні симп­томи, по яких не мож-на виставити діагноз. Наприклад, гарячка, нежить, кон’юктивіт при кору чи скарла-тині. При одних захворюваннях цей період протікає яскраво виражено, а при інших - згладжено, непомітно переходя­чи у період розпалу хвороби.

Період розпалу хвороби (маніфестацій ний) характеризується розвитком специ-фічних клінічних ознак, по яких можна встановити діагноз. Наприклад, при крупоз-ній пневмонії з'являються специфічні крепітуючі хрипи; тирео­токсикоз проявляється витрішкуватістю (екзофтальмом), тахікардією та тремором рук.

Завершення хвороби може проявлятися такими варіантами:

- повним або неповним видужанням;

- ускладненням;

- рецидивом;

- хронічним захворюванням;

- бактеріоносійством;

- смертю.

Видужання - це процес, якийприводить до ліквідації порушень, ви­кликаних хво-робою, і відновлення гомеостазу та працездатності. Не завжди видужання є повер-ненням до вихідного стану організму (апендектомія, по­ява антитіл до інфекційних збудників).

Повне видужання - це стан, при якому зникають всі сліди захворюван­ня і організм повністю відновлює порушені під час хвороби функції, при­стосувальні можливості та працездатність.

Неповне видужання - це перехід у патологічний стан. Він характери­зується непов-ним відновленням порушених під час хвороби функцій, з обмеженням пристосу-вальних можливостей організму та працездатності.

Якщо до основного захворювання приєднується інший ПП, що є необо­в'язковим для даної хвороби, але виникає у зв'язку з нею, то говорять про ускладнення. Усклад-нення - це вторинний по відношенню до хвороби, що вже розвинулась, ПП, який ви-никає у зв'язку з особливостями патогенезу основного захворювання або як неперед-бачений наслідок проведених діагно­стичних і лікувальних заходів. Наприклад, роз-виток при грипі бактеріаль­ної пневмонії.

Рецидив - відновлення проявів хвороби після їх видимого тимчасового зникнення. Симптоми рецидиву можуть повторювати первинну картину хвороби або можуть відрізнятися. У хворого може розвинутися лише один рецидив і далі настати виду-жання. Якщо ж рецидиви повторюються, то говорять про перехід захворювання у хронічну форму. При цьому періоди рецидивів чергу­ються з періодами ремісії. Ремі-сія - тимчасове покращення стану хворого, яке пов'язане зі спо­вільненням або при-пиненням прогресування хвороби, частковим зворотнім розвитком або зникненням клінічних проявів ПП. Ремісія не є видужанням, а етапом хвороби, якийзмінюється рецидивом.

Ще один варіант завершення захворювання - бактеріоносійство, при якому відсут-ні як зовнішні, так і внутрішні ознаки хвороб, але зберіга­ється небезпека зараження оточуючих.

При несприятливому перебігу хвороба може завершитися смертю. При­пинення життєвих функцій відбувається поступово. Під час вмирання організм перебуває у термінальному (критичному) стані, який здатний до зворотного розвитку і передує настанню смерті. При цьому спостерігається неупинне згасання функцій різних систем організму, насамперед відбувається пригнічення функцій дихання та органів кровообігу, різке порушення гомеостазу через набряк легень, аритмії, судоми, паралічі сфінктерів тощо. Кисневе голодування та порушення циркуляції крові спричинює в органах і тканинах патологічні зміни, які називаються агональним станом. Кровообіг зосереджується у центральних кровоносних судинах, щоб підтримати функції головного мозку. При цьому порушується мікроциркуляція на периферії, що зумовлює пошкодження структури та функцій паренхіматозних органів. Енергетичний обмін речовин переключається на анаеробний гліколіз, що призводить до накопичення молочної кислоти, посилюється ацидоз, гіпоксія. У кров потрапляють біологічно активні речовини, які спричиняють парези і паралічі судин мікроциркуляторного русла, підвищення судинної проникливості, згущення крові, виникнення стазів, тромбоутворення. Розвиток і прояви термінального стану залежать від патологічного процесу, який зумовив агонію. Якщо вмирання тривале, термінальний стан можна поділити на декілька етапів: преагонія, термінальна пауза, агонія, клінічна смерть, біологічна смерть. Під час преагонії відбувається поступове зниження артеріального тиску, пригнічення свідомості та електричної активності мозку. Тахікардія переходить у брадикардію, виникають порушення стовбурових рефлексів. У термінальній паузі виникає тимчасова затримка дихання, а брадикардія змінюється зупинкою серця. Агонія характеризується раптовою активізацією бульба-рних центрів на фоні повного виключення кори головного мозку. Це супроводжу-ється тимчасовим і короткочасним підвищенням артеріального тиску, підсиленням скорочень серця та дихальних рухів. Дані прояви, як правило, є короткочасними та швидко згасають. Іноді вони можуть неодноразово повторюватися і тоді період аго-нії розтягуєть­ся до 24 годин. Клінічна смерть характеризується найглибшим пригні-ченням центральної нервової системи, яке поширюється і на довгастий мозок із при-пиненням кровообігу та дихання. При цьому зникають зовнішні ознаки життя, але ще зберігається мінімальний обмін речовин, який дозволяє при здійс­ненні реанімацій-них заходів відновити життєдіяльність організму.

Читайте також:

1. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
2. Антропологічна періодизація первісної історії
3. Важливою методико-методологічною проблемою є періодизація історії економічної думки, визначення пріоритетів, що підлягають аналізу.
4. Види і періодичність технічного обслуговування автомобіля
5. Виникнення єгипетської держави і періодизація історії Стародавнього Єгипту.
6. Вікова періодизація
7. Вікова періодизація дитинства
8. Вікова періодизація дітей.
9. Вікова періодизація за біологічними ознаками
10. Вікова періодизація росту у людини
11. Вікові періодизації психічного розвитку людини (Е. Еріксон, Давидов-Ельконін).
12. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини

Переглядів: 11611