МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ІНГАЛЯЦІЙНОГО НАРКОЗУ.

ІНГАЛЯЦІЙНИЙ НАРКОЗ.

Інгаляційний наркоз — це наркоз, якого досягають шляхом вдихання парів летких загальних анестетиків або наркотичних газів. Наркоз може бути глибоким або поверхневим — залежно від глибини гальмування ЦНС.

Якщо введення парів анестетиків у легені здійснюється через маску наркозного апарата, такий наркоз має назву маскового, при цьому дихання пацієнта — самостійне.

Для надійнішого забезпечення прохідності дихальних шляхів під час загальної анестезії здійснюють інтубацію трахеї з подальшим проведенням штучної вентиляції легень (ШВЛ). Такий наркоз дістав назву інтубаційного. ШВЛ здійснюється за допомогою дихального апарата-респіратора.

Для інгаляційного наркозу застосовують такі загальні анестетики:

• Фторотан (флюотан, галотан, наркотан) — безбарвна прозора рідина зі специфічним запахом у темних флаконах, яку для наркозу застосовують через випарник наркозного апарата.

Переваги: дуже потужний анестетик, не подразнює дихальних шляхів, пригнічує слиновиділення, секрецію бронхіальних залоз, розширює бронхи, швидко виводиться із організму.

Недоліки: пригнічує дихання, знижує артеріальний тиск (АТ) і частоту скорочень серця (ЧСС). Його застосовують для комбінованої анестезії як один з компонентів у суміші з киснем і діазоту оксидом .

• Діазоту оксид (динітрогену оксид, закис азоту) — газ без кольору і запаху, з солодкуватим присмаком, не вибухає, але підтримує горіння без кисню. Його випускають у сталевих балонах сірого кольору місткістю 1—10 л під тиском 45—55 атм. Однокомпонентний наркоз застосовують тільки для анальгезії при болісних маніпуляціях, під час пологів. Найчастіше його застосовують для комбінованої анестезії як один з компонентів у суміші з киснем.

Переваги: виражена анальгезія.

Недоліки: токсичність.

• Севофлуран — засіб для інгаляційного наркозу; застосовують для введення у наркоз.

Переваги: знижує потребу головного мозку в кисні.

Недоліки: пригнічує дихання.

• Ізофлуран— рідина, яку вводять в організм у вигляді парів; застосовують для підтримання загальної анестезії в поєднанні з сумішшю діазоту оксиду і кисню.

Переваги: спричинює розслаблення м’язів, не пригнічує гемодинаміку та дихання, дає незначний бронхолітичний ефект.

Недоліки: можуть виникати тахікардія, підвищена кровоточивість.

Масковий наркоз застосовують під час операцій, якщо немає потреби у відключенні самостійного дихання;

Масковий наркоз здійснюють у такій послідовності: на обличчя накладають маску від наркозного апарата, дають йому спочатку подихати повітрям, а потім киснем і поступово підключають інгаляційний анестетик. Після настання наркозного сну кількість анестетика зменшують. Маску фіксують до обличчя. Для кращого забезпечення прохідності дихальних шляхів можна ввести повітровід, а на нього зверху накласти маску. Кисень подають постійно. Якщо потрібно вивести пацієнта з наркозу, припиняють подачу анестетика, а кисень продовжують подавати до пробудження пацієнта.

Інтубаційний наркоз застосовують під час операцій на органах грудної порожнини, а також тривалих (понад 1 год) і травматичних операцій на органах черевної порожнини; у разі нейрохірургічних втручань; при оперативних втручаннях у такому положенні пацієнта на операційному столі, коли порушується механізм дихання і виникає потреба у застосуванні ШВЛ (положення Тренделенбурга, на животі тощо).

Інтубаційний наркоз здійснюють у такій послідовності: спочатку проводять інгаляцію киснем через маску наркозного апарата, далі — індукцію в наркоз (забезпечується, як правило, внутрішньовенним введенням анестетиків), потім вводять міорелаксант, що забезпечує розслаблення скелетних м’язів, і ви-конують інтубацію трахеї.

Міорелаксанти — це препарати, які спричинюють оборотне розслаблення скелетних м’язів. їх поділяють на дві групи: деполяризувальні та недеполяризувальні.

Інтубація трахеї, тобто введення ендотрахеальної трубки у трахею, здійснюється за допомогою ларингоскопа. Для здійснення такої маніпуляції медична сестра перед початком наркозу готує інструментарій для інтубації трахеї.

Після інтубації пацієнта підключають до апарата ШВЛ.

Підтримання наркозу здійснюють за допомогою анестетика, підібраного для наркозу; підтримується апаратна ШВЛ. У цей період проводять оперативне втручання.

Закінчення наркозу здійснюється шляхом припинення введення міорелаксантів, подачі інгаляційного анестетика. Подачу кисню продовжують.

Тільки після відновлення свідомості, м’язового тонусу та адекватного самостійного дихання проводять екстубацію трахеї, тобто видаляють інтубаційну трубку із трахеї, після чого переводять пацієнта до післяопераційної палати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАГАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ (НАРКОЗ), ЇЇ ВИДИ.	\|	СТАДІЇ НАРКОЗУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.