• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Видатки установ охорони здоров’я, їх класифікація та планування

Як вже відмічалося, видатки бюджетної установи – це витрати на забезпечення виконання її функціонального призначення.

Видатки на охорону здоров'я згідно з економічною класифікацією включають:

· поточні видатки (оплата праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування й інші);

· капітальні видатки (капітальне будівництво, капітальний ремонт та інші).

При плануванні видатків на охорону здоров'я використовують головним чином два основні показники – кількість ліжок і число лікарів амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення.

Кількість лікарняних ліжок – головний сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень. Його розраховують згідно з прогнозом економічного і соціального розвитку. У територіальному розрізі цей показник планують виходячи з демографічних, соціально-економічних, культурно-побутових та інших умов. Зокрема, враховують віковий склад населення, розподіл за статтями, видами зайнятості тощо.

Кількість ліжок і число лікарів планується з урахуванням фактичної забезпеченості населення мережею та амбулаторно-поліклінічним обслуговуванням, часу використання і обороту лікарняного ліжка згідно із штатними нормативами медичного персоналу. Потреба населення в ліжках визначається виходячи із кількості хворих, які госпіталізовані, та обороту одного ліжка за рік. Оборот ліжка вимірюється кількістю хворих на одне ліжко за рік. На величину цього показника впливає середня тривалість перебування одного хворого в лікарні і час використання ліжка протягом року.

Показник обороту ліжка здійснюється за формулою:

ОЛ = ВЛ / СТЗ, (3.1)

де: ОЛ – оборот ліжка;

ВЛ – кількість днів використання ліжка;

СТЗ – середня тривалість перебування хворого.

Згідно з досвідом планування витрат на охорону здоров'я використовують дані на початок і кінець року, а також про середньорічну кількість ліжок. Середньорічне число ліжок, крім фактичної наявності на початок планового періоду, враховує намічене планом їхнє збільшення протягом року. Цей процес можна виразити наступною формулою:

Кі = К + (Д + М) / 12 (3.2)

де: К – кількість ліжок на початок року;

Кі – середньорічна кількість ліжок;

М – час функціонування додаткової кількості ліжок (у цьому разі з 1 квітня, тобто на 9 місяців);

Д – плановий приріст ліжок (60).

Для спрощення розрахунків, а також якщо час збільшення кількості ліжок визначити неможливо, вважається, що нові ліжка функціонуватимуть протягом півріччя. Тоді формула матиме наступний вигляд:

Кі = К + Д × 6/12; (3.3)

Другий базовий показник планування видатків установ охорони здоров’я – кількість ліжко-днів. Розрахунок цього показник здійснюється за формулою:

ЛД = Кср × ВЛ (3.4)

де: ЛД – кількість ліжко-днів;

Кср – середньорічної кількості ліжок;

ВЛ – кількість днів використання ліжка за рік.

Кількість ліжко-днів – показник для визначення витрат на харчування хворих і придбання медикаментів. При цьому слід ураховувати, що кількість днів функціонування одного ліжка на рік по кожному профілю різна і визначається з урахуванням фактичних даних за минулі роки. Крім того, треба мати на увазі можливість збільшення кількості днів їхнього використання за рахунок кращого розподілу ліжок за відділеннями, скорочення простоїв ліжок, що виникають через капітальні ремонти приміщень, карантини, дезінфекцію та з інших причин.

Відповідно до кількості ліжок визначають штати лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу. Крім зазначених посад, у лікарнях залежно від кількості ліжок передбачаються додатково посади чергового лікаря, рентгенолога, фізіотерапевта, зубного лікаря тощо. Посаду завідувача відділення вводять за наявності у відділенні ліжок.

При визначенні чисельності середнього і молодшого медичного персоналу виходять з кількості ліжок за нормою та кількості посад на один цілодобовий пост. Кількість посад медичного персоналу на один черговий пост визначають виходячи з загальної кількості робочих годин на рік та річної норми робочого часу. Загальна кількість робочих годин становить 365 днів × 24 год. = 8760, робочих днів на рік (за винятком недільних, святкових та відпускних днів) 365 – 52 – 7 – 24 = 282. Аналогічно розраховують кількість посад при меншій тривалості відпустки. Штат адміністративно-господарського персоналу визначають залежно від категорії лікарні за типовими штатними розписами.

Чисельність персоналу кожної групи розраховують на початок, кінець року, а також середньорічну. Середньорічну кількість обчислюють так само, як і за фондом лікарняних ліжок.

Кількість лікарських посад – показник, що використовується для визначення витрат з амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення. Згідно з діючими нормами на 10 тис. міського населення передбачено 11,8 посади лікаря, а для районних поліклінік сільських районів – 17,2.

Для дитячих поліклінік установлена норма: 1 лікар-педіатр на 1000 дітей до 14 років, а також 0,3 посади лікаря інших спеціальностей на 1000 дітей.

Кількість середнього і молодшого медичного персоналу встановлюють у поліклініках за нормами на одну лікарську посаду. Так, на одну посаду лікаря передбачається одна посада середнього медичного персоналу та дві посади на одну посаду хірурга. Кількість молодшого медичного персоналу обчислюють з розрахунку одна посада на кожну посаду лікаря-хірурга та одна посада на дві посади лікарів інших спеціальностей.

Лікарська посада є також розрахунковою одиницею для визначення витрат на утримання станцій швидкої медичної допомоги, лікарських здравпунктів тощо.

Кількість ліжок та кількість лікарських відвідувань слугують підставою для визначення чисельності медичних працівників і затрат на їхню заробітну плату. Для планування чисельності медичних працівників і сум заробітної плати, які їм виплачують, застосовуються відповідні нормативи. Нормативи чисельності працівників визначаються наказами і вказівками Міністерства охорони здоров'я. Нормативи оплати їхньої праці встановлюються на підставі коштів Кабінету Міністрів.

Кількість медичних працівників планується з урахуванням норм їхнього навантаження і умов обслуговування хворих. За штатними нормативами медичного персоналу посади лікарів, наприклад, стаціонару районних лікарень встановлюються із розрахунку одна посада на 20-25 ліжок і 0,5 посади на 10-13 ліжок. Кількість лікарів визначається виходячи із цього нормативу і кількості лікарських ліжок різних відділень. До цього числа додаються штатні посади завідувачів відділеннями (із розрахунку одна посада на 50-60 ліжок), лікарів лікувальних кабінетів і деякі інші.

Для амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення районними лікарнями встановлені такі штатні нормативи: на 10 тисяч населення – 17,2 лікарських посад, у тому числі терапевтів – 4,2, хірургів – 1,2, педіатрів – 2,9. Для амбулаторій, які розміщені у сільській місцевості, посади лікарів встановлюються із розрахунку 0,25 посади на 100 мешканців сільських населених пунктів. Штати лікарського персоналу поліклінік визначаються з урахуванням норм навантаження лікарів, які диференціюються за видами захворювань. Вважається, наприклад, що терапевт приймає в середньому 5 хворих за годину, хірург – 9, зубний лікар – 3.

Користуючись цими нормативами, а також розрахувавши кількість відвідувань поліклінік мешканцями того чи іншого міста або району, можна визначити загальну потребу лікарського персоналу даної місцевості.

Кількість середнього та молодшого медичного персоналу в лікарнях визначається з урахуванням цілодобового обслуговування хворих. На один цілодобовий пост палатної медичної сестри передбачається, як правило, 20-25 ліжок і 30 ліжок – на молодшу медичну сестру (санітарку). При цьому загальна кількість годин роботи кожного поста становить на рік 8760, розрахованих виходячи із календарної кількості днів та кількості годин на добу (365 × 24).

Річна норма робочого часу медичної сестри визначається виходячи із тривалості робочого дня – 6,5 годин і календарної кількості годин, за винятком свят, вихідних днів і відпустки. За тривалості, наприклад, відпустки в 14 днів її річна норма робочого часу становитиме 1796,5 годин, а загальна потреба на один цілодобовий пост (тобто на 20-25 ліжок) становитиме 4,87 штатних одиниць медичних сестер. Чисельність середнього та молодшого медичного персоналу, розрахована за цими нормативами, повинна бути доповнена штатними одиницями старшої сестри, сестер і санітарок в лікувальних кабінетах. Кількість середнього та молодшого медичного персоналу поліклінік визначається, як правило, щодо кількості лікарських посад.

Після обґрунтованого розрахунку показників планування видатків здійснюється саме планування витрат установ охорони освіти згідно з економічною класифікацією

Заробітна плата медичних працівників визначається виходячи із кількості цих працівників і ставок їхньої заробітної плати. Ставки заробітної плати медичним працівникам встановлені наказом Міністерства охорони здоров'я.

Ці ставки диференціюються насамперед за основними групами медичних працівників: лікарі, середній і молодший медичний персонал, а всередині кожної із цих груп – за посадою, яку обіймає, типу установи, місця роботи і кваліфікації. Застосовуються надбавки до заробітної плати деяким категоріям медичних працівників, а також підвищені ставки заробітної плати працівникам інфекційних, туберкульозних, психіатричних й інших відділень з важкими та шкідливими умовами праці.

Схемні посадові оклади лікарів-хірургів усіх найменувань за здійснення оперативних втручань залежно від обсягу, складності та умов їхньої праці підвищуються в амбулаторно-поліклінічному закладі – до 15%, у стаціонарі – до 40%.

Лікарям-керівникам структурних підрозділів схемні посадові оклади встановлюються з урахуванням кваліфікаційної категорії у розмірах:

· на 10 відсотків при кількості лікарських посад до З одиниць;

· на 20 відсотків при кількості лікарських посад від 3 до 6 одиниць;

· на 25 відсотків при кількості лікарських посад понад 6 одиниць.

Аналогічно завідувачам підстанціями швидкої медичної допомоги схемні посадові оклади підвищуються на 10-15 відсотків залежно від напруженості та обсягу робіт.

Розміри ставок середнього медичного персоналу враховують рівень середньої медичної й іншої середньої спеціальної освіти, а також кваліфікацію. Старшим медичним сестрам схемні посадові оклади з урахуванням відповідної кваліфікаційної категорії підвищуються на 10 відсотків.

Усі медичні заклади щорічно складають тарифікаційні списки, що додаються до єдиного кошторису доходів і видатків. У ньому вказуються дані, які необхідні для встановлення посадових окладів кожному працівникові, у тому числі: посада, яку обіймає, освіта, стаж й інші.

Нарахування на заробітну плату.

Згідно діючим на теперішній час ставкам внесків на соціальне страхування, видатки з цієї категорії витрат визначаються в обсязі 36,2% від загальної суми оплати праці працівників бюджетних установ, у тому числі:

· збір на обов'язкове державне пенсійне страхування – 33,2 %;

· збір на обов'язкове соціальне страхування – 1,5% (у тому числі збір на обов'язкове соціальне страхування у разі безробіття – 1,3%).

· збір за травматизм – 0,2%

Важливе місце у фінансуванні медичних установ належить видаткам на продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні матеріали. Потреба в цих видатках визначається за нормативами з урахуванням умов утримання та лікування хворих. Такі нормативи розраховуються виходячи із раціону харчування, який визначає добову норму витрат продуктів і цін на ці продукти. Норми видатків на харчування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суми видатків на медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування хворих залежать також від використання ліжок в окремих лікувальних установах. На цей показник (час функціонування ліжка на рік) впливає організація роботи у лікарні.

Крім означених, до складу витрат установ охорони здоров’я належать оплата послуг зв'язку, оплата інших поточних видатків, включаючи видатки на позавідомчу та протипожежну охорону, утримання в чистоті будівель, дворів, дезінфекцію, технічне обслуговування обладнання тощо.

Витрати з оплати вказаних вище послуг розраховують відповідно до обсягу робіт, виконуваних установою, умов і режиму роботи прямим розрахунком на основі норм витрат, діючих тарифів, порядку розрахунків за окремі види послуг. В окремих випадках, коли прямий розрахунок неможливий, вартість послуг визначається виходячи із фактичних витрат, що склалися в установі за минулий період.

До категорії витрат з оплати комунальних послуг та енергоносіїв належать платежі з оплати установами охорони здоров'я комунальних послуг та енергоносіїв: оплата теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, природного газу, оплата інших видів енергії (вугілля, дров, мазуту та ін.), оплата інших комунальних послуг (ліфт, сміттєпровід та ін.). Ці витрати розраховують прямим розрахунком на основі обсягу та площі будівель, норм витрат, чинних тарифів, порядку розрахунку за комунальні послуги та енергоносії. В окремих випадках вартість таких витрат визначається на основі фактичних витрат за минулий період.

Капітальні видатки установ охорони здоров'я включають:

· видатки на придбання обладнання і предметів довгострокового користування, в тому числі придбання спецавтомобілів, приладів, машин, іншого виробничого обладнання;

· видатки на придбання невиробничого обладнання і предметів довгострокового користування: меблів, комп'ютерної та розмножувальної техніки, протипожежного приладдя, обладнання для їдалень тощо;

· видатки на капітальне будівництво та капітальний ремонт.

Спрямування коштів на придбання обладнання, капітальний ремонт та інші капітальні видатки в умовах обмеженості бюджетних ресурсів здійснюється за умови повного забезпечення фінансування поточних невідкладних витрат установи в цілому.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
6. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
7. Автоматизація насосних установок.
8. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Аеродинамічний розрахунок ротора вітроустановки
11. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
12. Акти з охорони праці в організації.

Переглядів: 8325