Ліцензування страхової діяльності та контроль за її проведенням

Ліцензування страхової діяльності є одним з головних методів регулювання процесу формування страхового ринку. Ліцензування страхової діяльності здійснюється відповідно до ст. 8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" на підставі Ліцензійних умов проведення страхової діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 16 липня 2001 р. № 98/343 (далі Ліцензійні умови). Міністерство фінансів України видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування і перестрахування. Страховики, що одержали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Ліцензування страхової діяльності здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, видаючи ліцензію на проведення конкретних видів страхування та перестрахування, передбачених ст. 4 Закону України "Про страхування".

Установчі документи (статут та установчий договір) повинні містити ті види діяльності, якими дозволено займатися страховику.

Для одержання ліцензії страховик подає до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг У країни заяву, до якої додаються відповідні документи.

Заява подається за встановленою формою, в якій повинні бути вказані: найменування страховика (перестраховика) (повне та скорочене, якщо таке є); юридична адреса (місцезнаходження); форма та види страхової діяльності, щодо яких подані документи на ліцензування; місце здійснення страхової діяльності; розмір сплаченого статутного фонду; поточний рахунок, найменування та юридична адреса банку (банків), у якому (у яких) відкриті рахунки страховика.

Для одержання ліцензії страховик подає в Міністерство фінансів України заява, до якого додаються:

копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію

довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що

підтверджують розмір сплаченого статутного фонду

довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена

аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі

повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю правила (умови) страхування

економічне обгрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності

інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. України.

Термін розгляду ліцензійної справи - 30 днів з часу одержання усіх передбачених документів.

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії може бути: невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Суперечки щодо відмови у видачі або відкликанні ліцензії вирішуються у судовому порядку.

Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Для здійснення діяльності страховими брокерами їм необхідно мати сертифікат на таку діяльність, який видається згідно з "Інструкцією про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру брокерів та регулювання їх діяльності" від 16 лютого 2000 р.

Допустити страхову компанію на ринок, видати їй ліцензію - цим контроль не вичерпується. Поточна діяльність страхової компанії контролюється на підставі звітності.

Перевірку дотримання вимог щодо публікації балансу, контроль за правильністю відображення даних у звітності здійснюють представники державних органів шляхом різного роду перевірок страхових організацій за такими напрямами: комплексні перевірки страхових компаній; перевірки філій страхових компаній; камеральні перевірки діяльності страховиків на підставі поданих балансових та інших звітів; перевірки іншими контролюючими органами.

Перевірки можуть здійснюватися планово й позапланове - якщо необхідно - при наявності порушення законодавства з боку страхової компанії.

Особлива увага сьогодні приділяється контролю за: платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками; розміщенням страхових резервів; розробкою нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; реалізацією Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки.

Однією з головних умов належного виконання страховиком прийнятих на себе зобов'язань є фінансова надійність страховика. Чинниками, які забезпечують фінансову надійність страховиків є: розмір власних коштів страховика; правильно розраховані тарифні ставки; збалансований страховий портфель; величина страхових резервів, адекватна сумі взятих страховиком на себе зобов'язань; розміщення страхових резервів; перестрахування.

Загальні положення забезпечення платоспроможності страховиків наведено в розділі III Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. Основними умовами забезпечення платоспроможності страховиків є: наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду страховика; створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним, запасом платоспроможності.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, крім страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн евро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України.

Особливості формування статутного фонду страховика наведено в ст. 2 Закону і в розділі 2 "Вимоги до проведення страхової діяльності'" Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України від 16.07.2001 р. № 98/343.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування, крім страхування життя.

У разі створення страховика або збільшення зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Також забороняється використовувати для формування статутного фонду страховика векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, у позику, під заставу і вносити нематеріальні активи.

Стосовно товариств із додатковою відповідальністю Закон лише вказує на необхідність створення ними статутного фонду, проте ніяк не визначає його розмір.

Страховики можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації, з урахуванням особливостей щодо забезпечення правонаступництва щодо укладених договорів страхування, встановлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (ст. 19 Закону України "Про господарські товариства").

При ліквідації страховика він виключається з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Може бути здійснено реорганізацію страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення). Згідно ст. 13 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року реорганізація (ліквідація) страхових організацій здійснюється з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, зокрема, Законів України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р.

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний Державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Підставою для відмовлення юридичній особі у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам діючого законодавства України. Про відмову у видачі ліцензії Міністерство фінансів України повідомляє юридичній особі в письмовій формі з вказівкою причини відмовлення. Суперечки про відмовлення чи відкликання ліцензії розглядає суд чи арбітражний суд. Посадові особи Міністерства фінансів України у випадку розголошення в будь-якій формі інформації, що є комерційною таємницею страховика, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні	\|	Тема 8,9,10 Теоретичні основи страхування майна, відповідальності та ризиків

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.