Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 2 ТРУДОВІ РЕСУРСИ ТА ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Завдання на самостійну роботу.

Зв’язок економіки праці з іншими науками

Економіка праці, яка вивчає суспільний устрій праці, використовує висновки і рекомендації всіх інших наук, так чи інакше пов’язаних з процесом праці:

1. Соціологія праці – вивчає соціальні відносини і процеси в сфері праці. Соціальні відносини визначаються подібністю і відмінністю соціального положення, інтересів і трудової поведінки різноманітних соціальних груп і окремих працівників.

2. Психологія праці – вивчення психологічних властивостей і здібностей особистості в процесі праці.

3. Фізіологія праці – вивчає стан організму людини в процесі праці.

4. Трудове право – вивчення трудового законодавства, реалізується через соціальний контроль поведінки в сфері праці.

5. Основи економічної теорії – вивчає теоретичні закономірності та категорії, які відносяться до праці.

6. Наукова організація праці та нормування – заходи щодо вдосконалення організації праці, нормування праці, розрахунок економічного ефекту заходів.

До проміжних дисциплін можна віднести етнографію, антропологію, археологію.

Етнографи порівнюють традиції і трудову етику різноманітних народів, знаходять подібні риси і відмінності трудового устрою життя в залежності від етнічної належності.

Про минулу трудову діяльність людини свідчать знахідки археологів.

Історичні етапи становлення людського роду через процес праці вивчає антропологія.

Застосування висновків і рекомендацій всіх цих наук має важливе значення для забезпечення розвитку особистості, нормального процесу відтворення робочої сили, для раціональної організації праці на виробництві.

Контрольні запитання:

1. Що вивчає дисципліна «Економіка праці та соціально-трудові відносини»? Які її мета і завдання?

2. Що є предметом вивчення науки «Економіка праці та соціально-трудові відносини»?

3. Поясніть взаємозв’язки дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» з іншими дисциплінами та науками.

1. Які етапи становлення пройшла економіка праці як самостійна наука? Охарактеризуйте ці етапи.

2. Які напрями сучасних досліджень в галузі економіки праці й соціально-трудових відносин є пріоритетними для України?

Рекомендована література:

1. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов – М.: Издат. группа «НОРМА – ИНФРА-М», 1998. – 374с.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання. – 559 с.

3. Єсінова Н.І., Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432с.

2.1. Трудові ресурси: сутність і зміст

2.2. Відтворення ресурсів для праці

2.3. Трудовий потенціал: поняття, структура і показники

2.4. Оцінка трудового потенціалу

2.1 Трудові ресурси: сутність і зміст

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

У структурі трудових ресурсів з позиції їхньої участі в суспільному виробництві виділяють дві частини: активну (функціонуючу) і пасивну (потенційну).

Міжнародною організацією праці (МОП) рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне

Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

Безробітні у визначенні МОП – це особи у віці 15 - 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Економічно неактивне населення за методикою МОП - це особи у віці 15 - 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать: учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах; особи, що одержують пенсії за інвалідністю; особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Поняття “трудові ресурси” ширше, ніж поняття “економічно активне населення”, оскільки включає ще й працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються на денному відділенні.

Реально за поняттям "трудові ресурси" стоїть чисельність населення, яке фізично здатне працювати. Поняття ж "економічно активне населення" - це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки Україна обрала курс на побудову вільного демократичного суспільства, і в її Конституції проголошена заборона примусової праці, поняття "трудові ресурси" поступово втрачає своє економічне значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку - потреби в робочій силі). Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку можна залучити до праці лише насильно. Реальними ж людськими ресурсами для праці (і це визнано на міжнародному рівні) є економічне активне або трудоактивне населення. Однак і поняття "трудові ресурси" має право на існування, оскільки показує максимально можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

До трудових ресурсів в Україні відносяться: а) населення в працездатному віці, за винятком непрацюючих інвалідів праці і війни І та ІІ груп і непрацюючих осіб працездатного віку, що одержують пенсії по старості на пільгових умовах; б) населення молодше і старше працездатного віку, зайняте в народному господарстві.

Вікові вежі встановлюються в кожній країні чинним законодавством. В Україні працездатним віком вважається: у чоловіків – 16-60 років, у жінок – 16 –55 років.

Середня тривалість життя і вік виходу на пенсію в окремих країнах різні. Наприклад в Німеччині вік виходу на пенсію для жінок 60 років, для чоловіків – 65 років. На теперішній час Уряд Німеччини розглядає можливість підвищити граничний рівень працездатності до 67 років.

Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі у трудовій діяльності.

На практиці розрізняють загальну і професійну працездатність.

Загальна працездатність припускає наявність у людини фізичних, психофізіологічних, вікових даних, що визначають здатність до праці і не зумовлюють необхідність спеціальної підготовки.

Професійна працездатність – це здатність до конкретного виду праці, що здобувається в процесі спеціального навчання.

Зайняті економічною діяльністю - це особи у віці 15 - 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві - не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Вимір трудових ресурсів. Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту.

Абсолютний приріст визначається на початок і кінець розглянутого періоду. Звичайно це рік чи більш тривалий відрізок часу.

Темп росту обчислюється як відношення абсолютної чисельності трудових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду. Якщо розглядаються темпи за ряд років, то середньорічний темп визначається як середня геометрична за формулою:

де– середньорічний темп росту;

– кількість років;

і – чисельність відповідно на початок і наприкінці періоду.

Темп приросту розраховується за формулою:

де – середньорічний темп приросту.

Кількісна оцінка тенденцій стану і використання трудових ресурсів дозволяє враховувати і визначати напрямки підвищення їх ефективності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 1 ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ	\|	Відтворення ресурсів для праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.