Поняття соціального партнерства

Завдання на самостійну роботу.

1. Визначте основні напрямки формування нової системи соціально-трудових відносин.

2. Як відбувається формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в сучасних умовах?

Рекомендована література:

1. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов – М.: Издат. группа «НОРМА – ИНФРА-М», 1998. – 374с.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання. – 559 с.

3. Єсінова Н.І., Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432с.

ТЕМА 4
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

4.1. Поняття соціального партнерства

4.2. Суб’єкти соціального партнерства

4.3. Сутність, показники, типи і соціальна структура трудового конфлікту

У сучасному світі соціальне партнерство є одним з найважливіших аспектів організації соціального ринкового господарства і одним із суттєвих аспектів партнерства між людьми в процесі виробництва і суспільного життя. Так, привертає увагу партнерство між колегами в процесі виконання виробничих завдань, між керівниками та підлеглими, між поколіннями людей при організації пенсійного забезпечення, між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили. Останнє постає у вигляді партнерства між двома соціальними групами людей – роботодавцями і найманими працівниками й тому називається соціальним, яке можна визначити як ідеологію, форму та методи узгодження їхніх соціально-трудових інтересів. Ідеологія соціального партнерства полягає в тому, що соціальні конфлікти між обома сторонами вирішуються не через протистояння різнохарактерних соціальних груп, а встановленням соціального миру, не через «конфліктне суперництво», а «конфліктним співробітництвом». Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального партнерства є компроміс, узгодження інтересів роботодавців і найманих працівників, а не протистояння і ліквідація приватної власності на засоби виробництва. У реальному житті соціальне партнерство є цивілізованим методом вирішення соціальних конфліктів на різних рівнях, тобто за нормами, які захищають інтереси обох сторін.

Основною метою соціального партнерства на рівні суспільства є досягнення загального блага, яке виражається такими показниками:

§ зростання продуктивності праці має перевищувати зростання середньої заробітної плати;

§ збільшення валового національного продукту;

§ удосконалення техніки, технології виробництва, науково-технічний прогрес;

§ підвищення рівня життя населення;

Досягнення зазначеної мети можливе за умови залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополізму в розподілі створеного продукту; посилення мотивації до співробітництва у забезпеченні високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя; усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін; досягнення взаємного прагнення до утвердження в суспільстві соціального миру і злагоди.

Основою цивілізованих відносин між партнерами на ринку праці мають бути принципи, розроблені МОП (Міжнародною організацією праці). Серед них найважливішими є такі:

1.Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості. Якщо, наприклад, частка прибутку, яка йде на споживання, буде визначена роботодавцем несправедливо, це може викликати незадоволення членів трудового колективу, знизить стимули до праці й рано чи пізно призведе до трудового спору (конфлікту). З іншого боку, надмірні вимоги працівників можуть примусити роботодавця перепрофілювати підприємство або шукати більш лояльних працівників;

2. Ненадання в якій-небудь країні працівникам людських умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають поліпшити становище трудящих. Другий принцип вимагає, щоб соціальні партнери даної республіки, регіону, підприємства вирішували соціально-трудові проблеми з огляду на ті наслідки, які можуть викликати їхні дії в інших країнах, регіонах і передбачали, як даний «прецедент» буде використаний іншими регіонами для обмеження соціально-трудових інтересів трудящих.

3. Свобода слова і свобода об'єднань є необхідними умовами постійного прогресу. Цей принцип закріплений Конвенцією МОП № 87 і надає гарантії робітникам і службовцям на вільне використання права організовуватись. Експерти МОП вважають, що для виконання цього принципу потрібні три умови: відсутність будь-якої відмінності в законі й на практиці між тими, кому надано право на об'єднання; відсутність попереднього дозволу для заснування організації; свобода вибору членства в таких організаціях.

Конвенція визначає чотири основні гарантії:

§ трудящі й службовці мають право вільно об'єднуватись без попереднього дозволу, беручи до уваги зазначені умови;

§ профспілкові організації та організації роботодавців мають право встановлювати свої правила, обирати своїх представників, організовувати свою адміністрацію і діяльність та формулювати свої програми;

§ організації мають право засновувати федерації та конфедерації;

§ організації мають право бути філіями міжнародних організацій трудящих і роботодавців;

4.Бідність у будь-якому місці є загрозою для загального благополуччя;

5. Всі люди, незалежно від раси, віросповідання й статі, мають право на матеріальне благополуччя і духовний розвиток в умовах свободи і демократії, сталості економіки і рівних можливостей;

6.Повна зайнятість і підвищення життєвого рівня.

На практиці соціальне партнерство здійснюється на засадах трипартизму як системи тристороннього представництва з боку підприємців, профспілок і держави, які, будучи зацікавленими учасниками регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці, однаковою мірою відповідальні за розробку взаємоприйнятних рішень і, зрештою, за збереження соціального миру. Співробітництво соціальних партнерів здійснюється у формі консультацій, контролю, вирішення колективних спорів, (конфліктів), переговорів, які найчастіше закінчуються укладанням тарифних угод і колективних договорів.

МОП визначила і сьомий принцип – праця не є товаром (тут мається на увазі не економічне, а соціальне і моральне визначення поняття «праця»).

Орієнтуючись на принципи діяльності МОП, що власне кажучи, є вищою структурною ланкою загальносвітового механізму системи соціального партнерства, національні соціальні партнери всіх рівнів повинні також визначати свої принципи діяльності і керуватися ними.

Існування соціального партнерства є важливим прикладом прояву синергетичного підходу в соціальному управлінні. Більш того, отримання позитивного синергетичного ефекту є першочерговим завданням соціального партнерства. Соціальне партнерство є складною відкритою нелінійною нерівноважною соціально-економічною системою, що розвивається й самоорганізується. Такий підхід передбачає альтернативність та широкий спектр можливих сценаріїв майбутньої взаємодії соціальних партнерів, вірогідність реалізації яких залежить від випадкового поєднання зовнішніх та внутрішніх чинників.

На сьогоднійшній день актуальним є подолання жорсткості конфігурації соціально-партнерських відносин, розширення їх рамок, залучення до співпраці усіх зацікавлених сторін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи і типи соціально-трудових відносин	\|	Суб’єкти соціального партнерства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.206 сек.