Визначення ціни позикового капіталу.

У загальному випадку ціна капіталу – це повна прибутковість відповідного фінансового інструмента. У реальності ціна, що платить підприємство за залучений капітал, може не збігатися з величиною прибутковості, отриманою інвестором. З одного боку, у покупця капіталу виникають додаткові витрати по залученню ресурсів (емісійні витрати, комісійні брокерам і банкам і т.п.), що збільшують ціну цих ресурсів. З іншого боку - витрати емітента по виплаті доходів інвесторам у деяких випадках виключаються із суми оподатковуваного прибутку. Тому фактична ціна капіталу для підприємства може виявитися нижче прибутковості, виплачуваної інвесторам. Розглянемо, як враховуються ці фактори при оцінці позикового капіталу.

Для залучення довгострокового позикового капіталу підприємства емітують облігації. Ціною такого капіталу для підприємств є повна прибутковість облігацій з урахуванням додаткових витрат емітента по розміщенню своїх зобов'язань. Іншими словами, процедура визначення ціни позикового капіталу в основному ідентична методиці розрахунку повної прибутковості облігацій. Розходження полягають у необхідності обліку додаткових емісійних витрат. Ще одна особливість оцінки позикового капіталу полягає в тому, що підприємство-емітент має право відносити суму доходів, які сплачуються по облігаціях, на собівартість своєї продукції (послуг), зменшуючи тим самим базу оподаткування на прибуток. Виникаючий при цьому ефект “податкового щита” знижує ціну капіталу для емітента. Для кількісного виміру величини даного ефекту повну прибутковість облігації множать на вираження (1 – t), де t – ставка податку на прибуток.

Таким чином, визначення ціни позикового капіталу виробляється в два етапи: спочатку розраховується повна прибутковість облігації (з урахуванням витрат по емісії), а потім отриманий результат коректується на величину впливу ефекту податкового щита. Наприклад, підприємство планує розмістити трирічні купонні невідзивні облігації номіналом 5 тис. грн. Купонна ставка складе 20% річних з виплатою 2 рази в рік. Розміщення облігацій передбачається зробити за курсом 97% від номіналу, витрати на емісію складуть 3% від фактично вирученої суми. Усі надходження від продажу облігацій підприємство одержить до початку 1-го року (нульовий період); усі виплати по облігаціях будуть здійснюватись наприкінці кожного півріччя. Прогнозний грошовий потік від даної фінансової операції (у розрахунку на 1 облігацію) буде мати такий вигляд (табл. 7.1). Величина припливу в 0-й період являє собою курсову вартість облігації 4,85 тис. грн. (5 * 0,97), зменшену на суму витрат по емісії 0,15 тис. грн. (4,85 * 0,03).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ціна і структура капіталу.	\|	Грошовий потік від розміщення 3-літньої облігаційної позики, тис. грн.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.