МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Структура власності в національній економіці
Структура власності має для національної економіки велике значення, оскільки визначає характер і сутність протікають в ній процесів - виробництва, споживання, розподілу. Виділяють наступний зміст власності: 1) економічний; 2) юридична. Економічна сутність власності побудована на відносинах між суб'єктом - власником і об'єктом - власністю. Як правило, власністю є майно, від якого залежить виробничий процес - економічні ресурси, фактори виробництва. Система економічних відносин власності включає наступні елементи: 1) привласнення власності. Це економічний процес, в результаті якого певна людина набуває виключне право на користування певною річчю або благом; 2) використання власності для господарської діяльності. Воно може бути здійснено безпосередньо власником або передане іншому господарюючому суб'єкту; 3) передача власності. Вона може бути здійснена насильно (крадіжка, відлучення, націоналізація) або добровільно (продаж, передача в оренду). Економічні відносини, пов'язані з власністю, впливають на сутність і характер всього виробничого процесу в економіці. З цього приводу люди можуть вступати між собою в конфлікт, а тому власність не може бути тільки економічною категорією. Вона повинні бути врегульована правовими нормами - системою загальноприйнятих правил володіння і розпорядження власністю. Юридична сутність власності передбачає загальноприйняті на законодавчому рівні правила регулювання власності. Цивільний кодекс виділяє наступні види суб'єктів власності (власників): 1) органи державного та муніципального управління. Відповідно до цього виділяють державну і муніципальну власність; 2) юридична особа; 3) громадянин - фізична особа. Цивільний кодекс виділяє наступні види об'єктів власності (власність): 1) інтелектуальну власність; 2) рухоме майно (наприклад, цінні папери, асигнації, гроші, дорогоцінні метали); 3) нерухоме майно (наприклад, земля, промислові та житлові будівлі). Якщо виконані передбачені на законодавчому рівні правила, суб'єкт наділяється правом власності на об'єкт власності. Право власності включає: 1) право розпорядження власністю. Це право на використання речі або блага, на передачу цього права іншій власнику; 2) право володіння власністю. Це закрепляемое й охоронюване на законодавчому рівні право фізичного володіння річчю або благом; 3) право користування власністю. Це закрепляемое й охоронюване на законодавчому рівні право використання речі або блага для господарської діяльності або задоволення особистих потреб і потреб. Поєднання економічної та юридичної сутності власності і становить її сучасне розуміння. Відносини володіння, користування і розпорядження власністю без юридичного закріплення носили б хаотичний характер. А без економічного змісту юридичне закріплення права власності не мало б значення. Існують два діаметрально протилежні підходи до власності: 1) соціалістичний, що виходить з того, що вся власність - суспільна і належить державі, виражає інтереси всього суспільства. У даному підході виключається право власності громадян і юридичних осіб. Як показує практика реалізації цього підходу, штучне усунення економічної сутності призводить до стагнації економічного розвитку та зниження ефективності суспільного виробництва; 2) капіталістичний, який визнає всі три види права власності - державну, фізичної та юридичної особи. При органічному поєднанні всіх їх у національній економіці можливе досягнення високих темпів економічного зростання. Державна власність домінує в значущих для суспільства галузях - соціальної, культурної. Приватна власність дозволяє підвищити ефективність виробництва. В Україні до 1990 р. використовувався виключно соціалістичний підхід до власності. У результаті розпаду СРСР положення було змінено, і були введені три види власності - державна, фізичних і юридичних осіб. Структура власності в національній економіці відображає характер існуючих взаємозв'язків між об'єктами і суб'єктами власності. Вона специфічна стосовно кожної певній країні та формується під впливом сукупності історичних, культурних, психологічних факторів. У силу різних обставин в Україні до 1990 р. існувала тільки одна форма власності - державна, а з цієї причини структура власності була вкрай спрощена. Для сучасної структури власності в Україні характерно: 1) переважання тіньових відносин власності. Держава прагне врегулювати на законодавчому рівні відносини володіння, розпорядження і використання власності. У разі тіньової економіки ці відносини не регулюються державою, а протікають поза правового поля (це сукупність неврегульованих і неврахованих на законодавчому рівні господарських відносин). Тіньова економіка відрізняється незаконним збагаченням, найчастіше насильницьким присвоєнням власності і перерозподілом національного багатства. За неофіційними даними, більше половини відносин об'єктів і суб'єктів власності протікають в рамках тіньової економіки, тобто не врегульовані державою; 2) процес роздержавлення, тобто приватизація власності. Досвід розвинених країн показує, що активне економічне зростання може бути реалізований тільки в ситуації, коли суб'єкти господарської діяльності мають пряму зацікавленість у результатах своєї праці. Одним із значущих стимулів для господарюючих суб'єктів є право власності. Для того щоб підвищити економічний інтерес господарюючих суб'єктів, було розпочато процес приватизації - передача фізичним та юридичним особам права власності, яке належало раніше державі. Цей процес носив в Україні хаотичний характер і мало сприяв економічному зростанню. Помилки програми приватизації призвели до концентрації права власності у невеликої кількості людей - олігархів; 3) нерозвиненість малого підприємництва. У розвинених країнах основу економіки становлять малі підприємства з приватною власністю на засоби виробництва. У Україні ж з причини відсутності необхідних для цього умов воно практично не розвивається. Основна проблема сучасної структури власності в Україні полягає у створенні умов для такої реалізації права власності, який поєднував би інтереси соціальної стабільності, справедливості та активного економічного розвитку.
Читайте також:
|
||||||||
|