Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розділи сучасної біохімії

План

Лекція № 1. Вступ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Кафедра фізичної та неорганічної хімії

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Рег. №____________

з дисципліни КЛІНІЧНА БІОХІМІЯ

для студентів ІІІ курсу

спеціальності 7.090804 "Фізична та біомедична

електроніка"

факультету кібернетики

Херсон – 2008

Конспект лекцій з дисципліни Клінічна біохімія для студентів ІІІ курсу спеціальності 7.090804 "Фізична та біомедична електроніка" факультету кібернетики

Укладач: Безпальченко В.М., кількість сторінок 92.

Затверджено

на засіданні кафедри

фізичної та неорганічної хімії

протокол № 10 від 11.03.2008 р.

Зав. кафедри д.т.н., проф. Міщенко Г.В.

____________________

Відповідальний за випуск Міщенко Г.В.

1. Предмет вивчення клінічної біохімії. Розділи дисципліни.

2. Організація роботи клініко-діагностичної лабораторії. Етапи формування діагнозу.

3. Поняття "норма". Фактори біологічної варіації.

4. Клінічна аналітика. Контроль якості біохімічних досліджень: внутрішньолабораторний і міжлабораторний. Метод Юдена.

5. Уніфікація клінічних досліджень.

Предмет вивчення клінічної біохімії. Розділи дисципліни

Біологічна хімія – наука про якісний склад, кількісний вміст і перетворення сполук, що утворюють живу матерію. Як самостійна наукова дисципліна, біохімія оформилась у другій половині XІ в., коли в ряді університетів були створені кафедри біохімії, написані підручники, почали видаватися наукові журнали, і курс біохімії став обов'язковою складовою частиною навчальних планів при підготовці біологів і медиків. Причинами для виділення біохімії в окрему науку були значні успіхи, досягнуті органічною хімією у вивченні численних природних сполук і фізіологією в області дослідження процесів, що протікають у тваринних і рослинних організмах (тому на початку виникнення біохімію називали фізіологічною хімією). Крім того, розвиток біохімії найтіснішим образом пов'язаний з потребами практики – медицини, сільського господарства й промисловості.

Особливо бурхливий процес розвитку біохімії характерний для останніх десятиліть. Цьому сприяло в першу чергу прогресуюче застосування в біохімічних дослідженнях нових фізико-хімічних методів. Виняткову роль у розширенні можливостей наукового пошуку в біохімії зіграло впровадження в практику біохімічних робіт рентгеноструктурного аналізу, електронної мікроскопії, газової, рідинної, гелевої і капілярної хроматографії, методу мічених атомів, інфрачервоної й ультрафіолетової спектрофотометрії, флуоресцентного й полярографічного аналізу, електрофореза, методу молекулярних сит, мас-спектрометрії, поділу речовин у гравітаційному полі, ультрацентріфугіровання, електронного парамагнітного резонансу, ядерного магнітного резонансу й ін.

Введення нових методичних прийомів щораз піднімало біохімічну науку на більш високий щабель пізнання закономірностей життєдіяльності організмів, відкривало нові рівні дослідження живого. Своєрідною рисою останнього періоду в розвитку біохімії є широке застосування швидкісних методів аналізу в поєднанні з автоматичним контролем. Це значною мірою полегшує й прискорює виконання наукових програм. У цей час повністю автоматизовано кількісне визначення ряду сполук: амінокислот у білкових гідролізатах, моно- і дисахаридів у біологічних рідинах (кров, сеча й ін.); визначення первинної структури пептидів, білків і нуклеїнових кислот; проведення досліджень по кінетиці ферментативного каталізу й при серійних визначеннях ензіматичної активності; елементарний аналіз природних сполук; синтез пептидів, олігонуклеотидів і білків; хроматографічного й гельфільтраційного фракціонування природних сполук; денсітометрирування хроматограм, електрофореграм й авторадиограм з виходом на комп'ютерні системи; проведення робіт із встановлення рівня включення радіоактивних попередників у ті або інші сполучення метаболічного фонду. У нашій країні створені рідинні й газові хроматографи, мас-спектрометри й рентгенівські діфрактометри високого класу, що використовують ЕОМ для керування автоматизованими системами аналізу й обробки інформації, що одержують.

Статична біохімія займається дослідженням хімічного складу організмів. При цьому в поняття хімічного складу включають як якісний склад (будова сполук), так і кількісний їхній вміст у тих або інших біологічних об'єктах. Динамічна біохімія вивчає перетворення хімічних сполук і взаємозалежних з ними перетворень енергії в процесі життєдіяльності органічних форм. Функціональна біохімія з'ясовує зв'язки між будовою хімічної сполуці й процесами їхньої видозміни з одного боку, і функцією субклітинних часток спеціалізованих клітин, тканин або органів, що включають у свій склад згадані речовини, – з іншого.

Розподіл це значною мірою умовний. Практично в ході біохімічних досліджень всі три розділи тісно переплітаються один з одним: адже в живому організмі склад і будова речовин невіддільні від їхніх перетворень, так само як і від функцій тих структур, органів і тканин, у яких ці речовини перебувають.

Залежно від об'єкта або напрямку досліджень сучасна біохімія містить кілька самостійних розділів.

– Загальна біохімія розглядає закономірності будови, вмісту й перетворення в процесі життєдіяльності організмів хімічних сполук, загальних для живої матерії в цілому.

– Біоорганічна хімія з'ясовує фізико-хімічні основи функціонування найважливіших систем живої клітини, використовуючи ідеї, методи й прийоми хімії, включаючи структурний і стереохімічний аналіз, частковий і повний синтез природних речовин й їхніх аналогів, розробку препаративних і технологічних методів одержання природних речовин й їхньої хімічної модифікації в безпосередньому зв'язку з біологічною функцією цих речовин.

– Біонеорганічна хімія досліджує структуру й функціональну активність комплексів неорганічних іонів з органічними молекулами (лігандами), їхню участь у процесах життєдіяльності, вивчає можливості використання координаційних сполук як моделей біологічних систем.

– Біохімія тварин вивчає склад тваринних організмів і перетворення в них речовин й енергії.

– Біохімія рослин досліджує склад рослинних організмів і перетворень у них речовин й енергії.

– Біохімія мікроорганізмів з'ясовує ті ж питання, що й два попередніх розділи біохімії, але об'єктом дослідження є мікроорганізми.

– Медична біохімія досліджує склад і перетворення речовин й енергії в організмі людини в нормі й патології.

– Ветеринарна біохімія вивчає ті ж питання у тварин.

– Технічна біохімія з'ясовує склад найважливіших харчових продуктів, вивчає перетворення, що відбуваються при їхньому виробництві й зберіганні, а також розробляє способи застосування біохімічних процесів у промисловості.

– Порівняльна біохімія зіставляє склад і шляхи видозміни речовин в організмах різних систематичних груп, у тому числі в еволюційному аспекті (еволюційна біохімія).

– Радіаційна біохімія вивчає зміну складу й обміну речовин в організмі при дії на нього іонізуючих випромінювань і розробляє методи біохімічного захисту від радіації.

– Квантова біохімія зіставляє властивості, функції й шляхи перетворення в організмі речовин, що мають біологічне значення, з їхніми електронними характеристиками, отриманими за допомогою квантово-хімічних розрахунків.

– Космічна біохімія займається дослідженням біохімічних процесів, пов'язаних з освоєнням людством космічного простору.

Властивості живої матерії:

1. Обмін речовин і енергії (безупинний процес метаболізму).

2. Подразливість – здатність реагувати на зовнішні впливи, змінюючи хід реакції обміну речовин, і таким чином пристосовуватися до змін зовнішнього середовища.

3. Здатність до розмноження і передачі спадкових характерних ознак будови і обміну речовин.

4. Упорядкованість перебігу біохімічних процесів, які пов’язані з особливостями біологічних структур.

Клінічна біохімія –медична наукова дисципліна, яка у комплексі з іншими медичними дисциплінами приймає участь у постановці діагнозу захворювання.

Діагноз –медичне заключення про патологічний стан здоров’я обстежуваного, яке виражене в термінах, які передбачені прийнятою класифікацією і номенклатурою захворювань.

Етапи постановки діагнозу:

1. Виявлення змін у стані хворого.

2. Трактування цих змін (фізіологічні чи патологічні).

3. Формування діагностичних припущень (попередній діагноз).

4. Підтвердження діагнозу (шляхом вдалого лікування).

Об’єктивні методи вивчення організму:

1. Метод виявлення і вивчення структур тканин і органів у відношенні з іншими (рентгенологічні, рентгеноконтрасні, УЗІ) – метод структурної діагностики.

2. Методи вивчення функціонування органів і систем за їхніми проявами (електричними, звуковими) – функціональна діагностика.

3. Методи виявлення змін хімічного та клітинного складу біологічних рідин організму – лабораторна діагностика.

Клініко-діагностична лабораторія (КДЛ) вивчає:

1. Звичайні хімічні компоненти, які мають діагностичне значення.

2. Звичайні клітини і клітинні утворення.

3. Незвичайні ендогенні компоненти.

4. Екзогенні компоненти – токсини.

5. Екзогенні одно- і багатоклітинні організми (віруси, гриби, бактерії).

Елементи лабораторної діагностики:

1. Структурні характеристики: форма клітин, наявність хімічних компонентів.

2. Кількісні характеристики: концентрація хімічних компонентів, їх кількість…)

3. Функціональні характеристики: цикли розвитку і визрівання клітин.

Розділи клінічної біохімії:

1. Клінічна ензімологія – наука о ферментах.

2. Клінічна гормонологія вивчає дію гормонів.

3. Клінічна нейрохімія вивчає дію медіаторів нервових центрів.

4. Клінічна вітамінологія вивчає властивості та дію вітамінів.

5. Клінічна хімія тканинних регуляторів.

КДЛіснують загального типу і спеціалізовані.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
N Урок-КВК	\|	Аналітичні параметри

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.