• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація видів та методів податкового планування.

Методика, інструменти та схеми реалізації податкового планування значною мірою залежать від його виду. Запропонована класифікація видів податкового планування наведена в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація видів податкового планування

За сферою застосування податкове планування поділяється на внутрішньодержавне та міждержавне. Внутрішньодержавне податкове планування поширюється на господарські операції, які реалізуються всередині певної держави, а міждержавне - на зовнішньоекономічні операції суб'єктів підприємництва.

Податкове планування можуть здійснювати як громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, так і юридичні особи. В останньому випадку особливості оптимізації оподаткування залежатимуть від того, до якої сфери діяльності належить підприємство (так звана галузева оптимізація має свої конкретні інструменти та методи, властиві конкретному виду діяльності - виробниче підприємство, торговельне, посередницьке, фінансово-кредитне тощо), а також від розмірів самого підприємства (мале, середнє, велике).

Залежно від організаційної структури суб'єкта підприємництва податкове планування буває індивідуальне та корпоративне. Особливістю корпоративного податкового планування є використання гнучкої структури корпорацій для перерозподілу прибутку між відповідними структурними одиницями, що входять до складу корпорації. Корпоративне податкове планування зазвичай є водночас і міждержавним. Індивідуальне податкове планування реалізується суб'єктами підприємництва, що не мають корпоративної структури, та суб'єктами підприємництва, які здійснюють діяльність без створення юридичної особи.

Наступною ознакою класифікації видів планування є обсяг охоплення господарської діяльності підприємства. За цією ознакою податкове планування поділяється на те, яке охоплює всю фінансово-господарську діяльність, якусь його частину - вид діяльності (виробнича, посередницька, зовнішньоекономічна, транспортна, банківська та інші види) чи навіть окремий підприємницький проект або комерційну угоду.

Податкове планування може реалізовуватись не тільки на етапі функціонування підприємства, але й при його заснуванні та у разі ліквідації, що і є п'ятою ознакою класифікації. Проте такий поділ є чисто умовним, оскільки в процесі діяльності підприємство може стати засновником дочірніх та інших підприємств, а також філій. Податкове планування на етапі заснування підприємства пов'язане, перш за все, з визначенням оптимальної організаційно-правової форми підприємства, місця його розташування (юридичної реєстрації), що особливо важливо для мінімізації податків при зовнішньоекономічних операціях, а також часток та складу засновників. Податкове планування на етапі ліквідації підприємства має за мету мінімізувати податкові платежі під час розподілу активів між засновниками та кредиторами підприємства, що його ліквідують.

За характером управлінських рішень податкове планування поділяють на: поточне податкове планування - заходи щоденного моніторингу зміни законодавчої бази, контроль правильності обчислення і переказ податкових зобов'язань, дослідження причин різних змін середньостатистичних показників підприємства, а також заходи з поточної оптимізації оподаткування, складання типових схем господарських операцій та реалізації угод; стратегічне податкове планування (варіаційно-податковий аналіз) - складання прогнозів податкових зобов'язань підприємства, а також схем реалізації заходів щодо зниження податкового навантаження на підприємство.

За інструментами, що їх використовують у податковому плануванні, воно може базуватися на використанні податкових пільг - повне чи часткове звільнення суб'єктів підприємництва від сплати певних податків, пов'язане з певною діяльністю або виробництвом певної продукції, на використанні податкових схем - з окремих питань підприємницької діяльності, не урегульованих податковим законодавством, а також на використанні спеціально розроблених схем оптимізації податкових платежів, що звичайно є основним інструментом податкового планування. Податкове планування може базуватися і на прямих порушеннях податкового законодавства, але тоді воно перестає відповідати основним принципам, які лежать в його основі.

І, нарешті, залежно від використання суб'єктами податкового планування можливих інструментів, воно поділяється на пасивне та активне. В основі пасивного податкового планування лежить альтернативна оптимізація. Така оптимізація можлива тоді, коли в податковому законодавстві є дві чи більше альтернативних норм, а доцільність використання кожної з них вирішує фахівець підприємства чи фізична особа - платник податку. Прикладом пасивного податкового планування може бути вирішення питання щодо доцільності переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкта малого підприємництва. До активного податкового планування відносять специфічні методи планування діяльності підприємства з використанням спеціально розроблених оптимізаційних схем.

При податковому плануванні слід враховувати податкові ризики. Чисто умовно їх можна поділити на передбачувані та непередбачувані. Непередбачувані ризики пов'язані, перш за все, з політичною ситуацією в тій країні, де здійснюється підприємницька діяльність. Податкові ризики не страхуються.

В податковому плануванні поряд із загальними методами планування (балансовий, розрахунково-аналітичний експертних оцінок, економіко-математичні тощо) у зв’язку з його оптимізаційним характером застосовується велика група спеціальних методів (про, які йшлося вище), до яких відносяться: метод заміни відносин; метод розподілу відносин; метод прямого скорочення об’єкта оподаткування; метод делегування податків підприємству-сателіту; метод відстрочки податкового платежу; метод офшору; метод пільгового підприємства; метод використання облікової політики.

Зрозуміло, що кожний із спеціальних методів податкового планування має свою сферу застосування, тому вибір конкретного метода визначається специфічними особливостями поставленої в процесі податкового планування мети.

Крім традиційних методів застосовуються й особисті, які дають можливість досягти найбільшого ефекту. До голових з них відносяться:

1. Метод кореляції та регресії. Ці методи використовуються для розрахунку планів податкових платежів на підставі встановлення взаємозв'язків між різними чинниками або їх групами. За їх допомогою ті тенденції, які були в попередньому періоді, переносяться на майбутній період. Найбільший ефект досягається при застосуванні комп'ютерів та іншої обчислювальної техніки.

2. Різні різновиди економіко-статистичних методів. До них відносяться методи теорії ігор, теорії масового обслуговування, стохастичного програмування та ін. Найчастіше вони застосовуються при визначені обсягів пропозиції товарів, зміни цін та їх структури, стану податкової дисципліни.

3. Метод варіантної розробки плану. При цьому методі розробляється декілька варіантів і поступово відхиляються ті з них, які мають негативне значення для розробника плану. В кінці здійснення цього процесу планування залишається тільки один метод, який найбільш сприятливий для даного підприємства та в даних умовах.

4. Детерміновані моделі і, в першу чергу, лінійного та кількісного програмування. Ці методи застосовуються тоді, коли діє багато змінних чинників, між якими встановлюються взаємозв'язки, і потрібно визначити найбільш оптимальний варіант.

Всі ці методи досягають найбільшого ефекту, коли застосовується персональна комп'ютерна техніка, яка дозволяє обробляти великі обсяги інформації за короткий проміжок часу, робити будь-які аналітичні дії, визначати найбільш прийнятні варіанти розробки планів податкових платежів та розраховувати моделі оптимальності податкових платежів.

Податкові схеми діяльності кожного підприємства загалом, як і реалізації кожної окремої угоди зокрема, є конкретними і вимагають попереднього планування та розрахунків. Елементи податкового планування, навіть коли воно спеціально не організовується та не реалізується, є в діяльності кожного підприємства і кожного підприємця. Людина, котра тільки-тільки стає на шлях підприємницької діяльності і вирішує, в якій формі цю діяльність здійснювати - бути підприємцем без створення юридичної особи чи реєструвати підприємство, - вже займається податковим плануванням, оскільки, прораховуючи витрати, пов'язані з придбанням патенту чи реєстрацією підприємства, вона водночас обчислює і податки, які сплачуватиме у першому та в другому випадках. Проте ефективність податкового планування значно підвищується за умови правильної та цілеспрямованої його організації, яка передбачає формування колективу людей, що будуть займатися цією роботою, розробляння плану, мети і завдань податкового планування, а також розробляння та реалізацію схем мінімізації податкових платежів.

Звичайно, податкове планування вимагає коштів на оплату праці працівників та консультантів, формування інформаційних баз даних, придбання комп'ютерів, оргтехніки та інші витрати. [I1] Тому кожне підприємство, формуючи службу податкового планування, повинно виходити, по-перше, з того, які кошти воно може виділити на організацію такої діяльності, і, по-друге, чи зможуть ці витрати окупитися, а якщо окупляться, то за який час. Звичайно, на малих підприємствах, де часто, крім працівників, є тільки керівник (директор) та бухгалтер, ні про яку спеціальну службу мова йти не може, а функції щодо податкового планування мусять на себе взяти вони. На більших підприємствах, де як структурні підрозділи вже організовуються бухгалтерія та планово-фінансовий відділ, такі обов'язки доцільно покласти на одного з працівників цього відділу або у його складі сформувати групу податкового планування. У складі великих підприємницьких структур слід формувати спеціальні відділи податкового планування. До цих підрозділів (груп чи відділів) доцільно вводити: фінансистів, які розробляють схеми податкового планування й оцінюють їх ефективність; бухгалтерів, які аналізують можливість відображення таких схем у бухгалтерському обліку згідно з нормами чинного податкового законодавства та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; юристів, які готують необхідні документи для оформлення та виконання угод, а також аналізують схеми податкового планування з погляду їх правової захищеності з урахуванням норм податкового, фінансового, господарського, цивільного та міжнародного права. Тільки за правильної організації податкового планування на підприємстві можна очікувати реальних результатів, а оптимальна організація внутрішньовиробничих зв'язків служби податкового планування з фінансовим відділом, бухгалтерією, відділом цінних паперів, юридичним відділом зможе забезпечити узгодженість управлінських рішень, які приймаються для оптимізації податкових платежів.

У разі коли відділ податкового планування на підприємстві не створюється, до реалізації окремих схем з мінімізації податкових платежів доцільно залучати, крім керівника підприємства, юриста, бухгалтера та фахівця з податкового планування (див. рис. 1.5).

Інформація

Розпорядження (інформація)

Рис. 1.5. Процедура податкового планування

Кожен з учасників оптимізації податкових платежів виконує певні, чітко визначені функції. Керівник підприємства приймає рішення щодо доцільності певної діяльності чи угоди, дає юристу та бухгалтеру розпорядження щодо фактичних умов реалізації та очікуваних результатів податкової оптимізації. Юрист аналізує правові аспекти угоди та її відповідність законодавству, узгоджує особливості реалізації угоди з контрагентами. Бухгалтер здійснює розрахунки фінансових параметрів угоди, порядок її відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності, розрахунок податків, які належить сплатити. Фахівець з податкового планування оцінює всю інформацію, яка надійшла від керівника, юриста та бухгалтера і дає висновок про можливість та доцільність реалізації угоди.

Якщо на підприємстві немає фахівця з податкового планування, його функції повинен взяти на себе керівник підприємства.

Податкове планування за правильної його організації дасть змогу підприємству:

• дотримуватись податкового законодавства шляхом правильності розрахунку податків, зборів та інших платежів податкового характеру;

• звести до мінімуму податкові зобов'язання;

• максимально збільшити прибуток;

• розробити структуру взаємовигідних угод із постачальниками та замовниками;

• керувати грошовими потоками;

• уникати штрафних санкцій.

Податкове планування передбачає декілька рівнів, кожен з яких вимагає певних знань та навиків:

• рівень перший - вивчити податкові закони і навчитися своєчасно і правильно сплачувати податкові платежі. Для цього потрібно знати тільки перелік усіх податків та зборів, об'єкти оподаткування, ставки, джерела і терміни сплати. Обчислити базу оподаткування, помножити її на ставку і віднести за рахунок відповідного джерела – це все, що потрібно зробити, аби податок було нараховано. При прийнятті рішення щодо будь-якої господарської операції слід уважно вивчити законодавче поле і користуватися лише офіційними нормативними документами. Перший рівень податкового планування за змістом відповідає плануванню податкових платежів;

• рівень другий – навчитися оптимально сплачувати податкові платежі (планувати пропорційність доходів та витрат в одному податковому періоді, уникати дебіторської заборгованості, тобто не сплачувати зайвого), аналізувати фінансовий стан підприємства;

• рівень третій - навчитися сплачувати мінімально, використовуючи законні методи зменшення податкового тиску.

Податкове планування доцільне завжди: і коли підприємство процвітає, і коли воно балансує на межі рентабельності або, що гірше, перебуває на межі банкрутства. При грамотному підході поліпшення фінансового стану підприємства не буде пов'язане з податковими порушеннями.

Автори окремих наукових досліджень з питань податкового планування необхідність такого планування та його обсяги пов'язують з величиною податкового тиску (навантаження) на підприємство, пропонуючи кількісно оцінювати його процентним відношенням суми всіх податків, які підлягають сплаті за звітний період, до обсягу реалізації продукції, робіт та послуг за цей же період. Зокрема, в роботі автор обґрунтовує залежність між податковим тиском на підприємство та необхідним рівнем податкового планування, наведену в табл. 1.4.

Таблиця 1.4.

Необхідний рівень та методи податкового планування

на підприємстві [15]

Ми не можемо погодитися з твердженнями автора цієї праці з декількох причин. По-перше, податкове планування, якщо мати на увазі планування з метою оптимізації податкових платежів, не має залежати від рівня податкового навантаження на підприємство. Якщо підприємство сприймає концепцію податкового планування, то його реалізація має проводитись за будь-якого, навіть найменшого рівня податкового навантаження. При цьому повинні використовуватись усі можливі інструменти, форми та методи податкового планування; звичайно, наголосимо на цьому ще раз, ті інструменти, форми та методи, які не змушують порушувати чинне законодавство.

По-друге, наявність на підприємстві спеціального структурного підрозділу, який займається податковим плануванням, його штат, можливість обслуговування в аудиторських та консалтингових фірмах залежатимуть не стільки від рівня податкового навантаження на підприємство, скільки від його фінансових можливостей. Якщо в підприємства немає коштів на організацію служби податкового планування, то навіть при високому податковому навантаженні воно не зможе її організувати.

1.4. Етапи податкового планування та їх характеристики.

Головною складовою частиною податкового менеджменту є планування податкових платежів. У загальному вигляді воно являє собою процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих актах — Законах України, Указах Президента України, Постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, а також в підзаконних актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів (державним, місцевим), а також обов'язкових платежів та зборів в позабюджетні фонди.

Планування податкових платежів, в залежності від рівня управління, поділяється так (рис. 1.6):

Рис. 1.6. Система планування податкових платежів підприємства

Державне планування податкових платежів відбувається при розробці плану державного бюджету на майбутній період. Головним при цьому плануванні є аналіз виконання бюджету за попередній період, аналіз витрат держави та розрахунок витратних статей бюджету на майбутній період. Виходячи з витратної частини, розраховується і дохідна частина бюджету. В інших країнах світу з розвинутою ринковою економікою найбільшу питому вагу в дохідній частині бюджету займають податкові платежі. На Україні, де ще не повністю завершений процес приватизації, деяку частину займають доходи від приватизації державного майна, нарахування на цінні папери підприємств з частками державної частини в статутному фонді, а також доходи від експорту та ін.

У більшості країн правовою основою при розробці плану податкових платежів є Податковий кодекс країни або прийняті в державі закони по окремих податках та зборах. На жаль, в Україні стягнення деяких податків та обов'язкових платежів відбувається ще на підставі Постанов Верховної Ради, Указів Президента України, Кабінету Міністрів України, або на підставі розпоряджень та наказів міністерств, відомств та інших органів, в тому числі й місцевого самоврядування.

Планування на рівні місцевих органів самоврядування проводиться на підставі законів України, але при цьому існують й особливості.

1. Централізовано на державному рівні визначається перелік місцевих податків, обов'язкових платежів та зборів, визначаються їх максимальні ставки. Конкретні розміри податкових платежів по кожному податку визначає місцевий орган влади, виходячи з місцевих умов господарювання.

2. Високі темпи зростання розмірів ставок оподаткування. Зустрічаються випадки, коли в деяких регіонах України строк дії їх не більш ніж один або кілька місяців. В цілому це негативно впливає на планування податкових платежів, на розвиток підприємництва в цілому по регіону.

3. Визначення розмірів податкових платежів з боку місцевих органів самоврядування в більшості носить суб'єктивний характер і залежить не від об'єктивних умов, які складаються в регіоні, а від особи керівника регіону та стосунків, які склалися між ним та платником податку.

4. В цілому розрахунок плану місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів проводиться, виходячи з загальних витрат регіону, але, на відміну від державного бюджету, в бюджети місцевих органів самоврядування питома вага податкових платежів, які збираються з місцевих платників, менша, тому частку коштів на покриття витрат місцевих органів влади-вони отримують з державного бюджету.

5. Висока залежність місцевих бюджетів від дотацій з державного бюджету, тому навіть затвердження їх відбувається після визначення цієї допомоги, на яку можуть розраховувати місцеві органи самоврядування.

Сплата податкових платежів на рівні підприємства носить примусовий характер. Вона відбувається, виходячи з тієї законодавчої бази, яка існує в державі, в тому числі й з підзаконних актів, які затверджуються на державному та місцевому рівні. Існує різниця в мотивації розрахунку податкових платежів. Так, якщо на державному та регіональному рівнях розрахунок загальної суми податкових платежів відбувається на підставі і виходячи з витратної частини бюджету, то на рівні підприємства сплата податкових платежів відбувається, незважаючи на бюджет підприємства, тобто податки сплачуються підприємством, незважаючи на його витрати, прибутковість діяльності (наприклад непрямі податки). Тому планування податкових платежів на рівні підприємства має свої особливості. В умовах, коли підприємство виступає як суб'єкт господарювання і має можливість вибору напрямків діяльності, обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг), інших параметрів, у нього є більш широкі можливості маневрування при визначені своєї податкової політики в цілому, в тому числі у майбутньому.

Головним типом податкового планування на рівні державного бюджету та бюджету місцевих органів самоврядування є стратегічне податкове планування. Управлінські рішення на цьому рівні приймаються на підставі розробленого плану та прогнозу податкових платежів. Головною його метою є економічне обґрунтування якісних та кількісних параметрів з метою забезпечення фінансування соціально-економічного розвитку держави. Це планування може здійснюватись як на рік, так і на майбутню перспективу.

В цілому податкове планування базується на результатах наукових досліджень звітних аналітичних даних, їх збору та обробки, визначення негативних та позитивних рис оподаткування в поточному році, їх впливу на різні напрямки економічної діяльності (наприклад, темпи зростання інвестування; різних зрушень в галузі; співвідношення рівня доходів в різних регіонах держави, а також між різними верствами населення, підприємствами різних напрямків господарської діяльності та ін.).

Розробка податкового прогнозу (плану) на державному рівні має особливості і складається з окремих етапів. До головних з них відносяться (рис. 1.7):

Рис. 1.7. Порядок розробки плану податкових платежів підприємства

Перший етап — регіональна оцінка прибутковості власності, визначення потреб в технічному оновленні галузей та підприємств, переспеціалізація регіону, рівень доходів населення та їх динаміка, ресурсна база та ступінь задоволення потреб в ресурсах, кількість та обсяги експортно-імпортних зв'язків, виробнича та соціальна інфраструктура, стан шляхів та складського господарства. На підставі всієї цієї інформації проводиться розрахунок економічного, соціального, фінансового та податкового потенціалу регіону.

Другий етап — розробка прогнозу податкових надходжень з урахуванням темпів економічного росту регіону. Ці розрахунки мають велике значення для визначення бюджетів всіх рівнів, в яких визначаються потреби регіонів. Визначення розміру податкових надходжень дозволяє більш чітко з'ясовувати співвідношення між потребами регіонального бюджету та прогнозними надходженнями з метою визначення подальшої податкової політики. До головних з них відносяться:

—можливість запровадження пільгового оподаткування;

—отримання фінансової допомоги, субсидій, дотацій;

—перехід регіону на фінансове самозабезпечення та ін.

Це також має значення й для удосконалення податкового законодавства.

Третій етап — прогнозування зміни регіональної вартості власності за рахунок проведення інвентаризації всього ресурсного потенціалу, визначення ступеня забезпечення власних потреб за рахунок ресурсів регіонів, і на цій підставі — можливості утворення на території залишків, внесення різних коректив та узгоджень державних, корпоративних та особистих інтересів.

Четвертий етап — розрахунок загального розміру дефіциту бюджету, в тому числі й регіонального, та різних економічних наслідків, до яких відносяться рівень інфляції, зміна індексів цін, кон'юнктура ринку та ін.

Планування податкових платежів є одним з елементів податкового менеджменту як системи управління соціально-економічним розвитком держави.

Державне планування податкових платежів головною метою має визначення обсягів фінансових ресурсів по платниках податків для централізації грошових коштів в загальнодержавному бюджеті. При здійсненні цього планування орієнтація проводиться на максимально можливий рівень стягнення податків. Орієнтація на максимізацію стягнення податків відбувається з урахуванням дотримання вимог економічного закону суспільства — постійне збільшення витрат державного бюджету. Це відбувається з різних причин:

—збільшення населення регіону та держави в цілому;

—зростання потреб населення регіону;

—збільшення доходів населення;

—зростання добробуту населення;

—зростання загального освітнього рівня та ін.

При плануванні податкових платежів на державному рівні здійснюються різні заходи, до головних з яких відносяться (рис.1.8).

1. Визначення економічних тенденцій, які склалися в економіці держави, та пошук варіантів податкового режиму, найбільш сприятливого до цих змін.

2. Ранжування розроблених варіантів податкового режиму по податкових групах, типах фінансово-господарської діяльності, по групах платників податків, в регіональному аспекті, а»також оцінка цих варіантів.

3. Визначення пріоритетності різних варіантів майбутнього податкового режиму.

4. Аналіз виконання бюджету попереднього періоду (звітного року) та на підставі цього розрахунок плану податкових платежів майбутнього періоду.

5. Обговорення проекту податкових надходжень, в цілому бюджету держави, внесення коректив в окремі його статті й після цього прийняття його як Закону та проведення відповідних змін в чинному законодавстві.

Рис. 1.8. Заходи по плануванню податкових платежів на державному рівні

При здійсненні конкретних розрахунків плану податкових платежів треба виходити з виконання трьох головних вимог (рис. 1.9.):

Рис. 1.9. Вимоги до планування податкових платежів

Аналіз взаємовідносин між платником податків та податковими органами. Чітке та досконале вивчення позитивних та негативних тенденцій у взаємовідносинах платників податків та органів, які збирають їх, вияв закономірностей розвитку цих взаємовідносин.

1. Аналіз чинників, які впливають на податкові платежі. До цієї вимоги відноситься визначення всіх чинників, які діють у системі податкових відносин, з метою виявлення їх впливу на всю систему оподаткування в цілому, його окре­мих елементів, на показники фінансово-господарської діяльності держави або окремого регіону.

2. Визначення можливостей появи та впливу непередбачених ситуацій на процес планування податкових платежів. Сутність цієї вимоги полягає у визначенні можливостей виникнення форс-мажорних та інших економічних, фінансових, податкових, бюджетних ситуацій, які важко передбачити в період планування податкових платежів, ризик їх появи, а також можливості внесення коректив у процес планування та фінансово-господарської діяльності на підставі не співпадання цілей державного бюджету та цілей платника податку. У цьому випадку необхідна розробка комплексу заходів по забезпеченню такого стану.

Зміст та послідовність процесу податкового планування на підприємстві залежить від змісту та послідовності процесу формування податкової політики підприємства (рис. 1.10). Що стосується змісту та послідовності процесу податкового планування (рис. 1.11) та моделювання сум податкових платежів на майбутні періоди, то воно може здійснюватися в такій послідовності:

· моделюється сума податків і зборів, які залежать від бази оподаткування - фонду оплати праці;

· моделюється сума податків і зборів, які включаються в ціну реалізованої продукції;

· моделюється сума податку на прибуток;

· моделюється загальна сума податків і зборів суб’єкта господарювання.

Рис. 1.10. Зміст та послідовність процесу податкового

планування на підприємстві

Рис. 1.11. Зміст та послідовність процесу формування податкової політики підприємства

В цілому планування податкових платежів на підприємстві має особливості, які відрізняють його від планування інших напрямків фінансово-господарської діяльності.

По-перше. З теоретичної точки зору на вибір методу планування не впливає вид податку, об'єкт оподаткування та ін.

По-друге. При виборі методу планування податкових платежів головним є мета, яка ставиться при розробці плану.

По-третє. Велике значення має рівень кваліфікації працівників, які розробляють план податкових платежів.

По-четверте. Технічне озброєння підприємства.

По-п'яте. При розробці плану податкових платежів, коли в цілому він вже розрахований, обов'язково потрібно враховувати ризик податкової політики. Як правило, по кожному податковому платежу планується відхилення від планових завдань на 2—3 пункти з урахуванням дії того чи іншого чинника. Урахування ризику, тобто зменшення дохідної частини бюджету, дає можливість спланувати витратну частину бюджету по цій мінімальній межі і, таким чином, зменшити ризик нестачі доходів для покриття витрат бюджету.

На рівні підприємства виділяють три види податкового планування (рис. 1.12). Розподіл на ці три види планування відбувається в залежності від періоду планування, і кожний з них має свою мету, завдання та форми реалізації.

Рис. 1.12. Рівні планування податкових платежів на підприємстві

Реальність та ефективність планування податкових платежів на підприємстві буде забезпечено, якщо цілі будуть: конкретними; чітко зорієнтованими в часі; досяжними, збалансованими, забезпеченими відповідними ресурсами; однонапрямленими та такими, що взаємно підтримують одна одну.

Тема 2. Стратегічне податкове планування

2.1. Сутність та необхідність стратегічного податкового планування. Мета завдання та функції стратегічного податкового планування на мікрорівні.

2.2. Процедури та інструменти стратегічного податкового планування.

2.3. Оптимізація (мінімізація) сум окремих податків і загальної суми податкових платежів у плановому періоді. Оцінка рівня зменшення податкового навантаження підприємства.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. V. Класифікація і внесення поправок
4. V. Класифікація рахунків
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
7. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства
8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
9. Адміністрування податкового боргу
10. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
11. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
12. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ

Переглядів: 3882