Аналіз управління обіговим капіталом

Особлива увага при аналізі використання активів приділяється ключовим статтям обігового капіталу: товарно-матеріальним запасам і рахункам до одержання (рахункам дебіторів). Головна мета дослідника полягає у тому, щоб вияснити ознаки зменшення вартості або надлишкового накопичення товарно-матеріальних запасів і рахунків дебіторів.

Зазвичай, ці статті балансу порівнюються з сумою доходу від реалізації продукції чи послуг або з собівартістю реалізованої продукції, оскільки вважається, що ці статті тісно взаємопов'язані.

Тільки на основі даних балансу важко дати точну оцінку товарно-матеріальним запасам. Зазвичай, використовується середня сума товарно-матеріальних запасів на початок і кінець звітного періоду. Інколи буває доцільно використати тільки показник на кінець звітного періоду, якщо є місце бурхливому росту компанії, і товарно-матеріальні запаси постійно збільшуються для забезпечення швидко зростаючого обсягу реалізації. Важливо також враховувати метод списання товарно-матеріальних запасів на собівартість продукції - метод LIFO, FIFO, по середній вартості і т.п.

Загальну картину може скласти співвідношення обсягу продажу (доход від реалізації) і суми товарно-матеріальних запасів, але, зазвичай, більш точним показником буде вважатися співвідношення товарно-матеріальних запасів і собівартості реалізованої продукції, оскільки ці показники порівнювані. Річ у тому, що доход від реалізації включає величину націнки (на витрати виробництва), яка не включена у вартість товарно-матеріальних запасів.

Якщо це можливо, необхідно відділити продаж за наявні гроші від продажу в кредит, але зовнішній дослідник, зазвичай, такої інформації не має і використовує загальні приблизні показники.

Аналогічний аналіз можна виконати і по кредиторській заборгованості (рахунках до оплати). Тут аналіз утруднюється тим, що рахунки до оплати повинні порівнюватися з тими закупками, які були зроблені у даному звітному періоді. Зовнішній дослідник може це зробити тільки у випадку аналізу торговельної фірми, суму закупок якої можна легко визначити, склавши різницю між товарно-матеріальними запасами на початок і кінець звітного періоду з сумою собівартості реалізованої продукції за цей звітний період.

У виробничої компанії такого роду інформація прихована у рахунках собівартості реалізованої продукції і в сумі товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду. Дуже приблизний підрахунок може бути зроблений шляхом співставлення суми рахунків до оплати з середнім щоденним використанням сировини, якщо величина цієї статті витрат може бути визначена на основі даних фінансового звіту.

Аналіз статті дебіторської заборгованості (рахунків до отримання) знову ґрунтується на порівнянні з чистим обсягом продажу. Виникає запитання, чи відповідає сума неоплаченої дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду сумі продажу у кредит, яка логічно повинна залишатися не оплаченою з урахуванням наданих компанією умов комерційного кредиту. Наприклад, якщо компанія продає при умові оплати через 30 днів, то звичайно сума дебіторської заборгованості повинна дорівнювати обсягу продажу за попередній місяць. Якщо в балансі дебіторська заборгованість дорівнює обсягу реалізації за 40 або 50 днів, це може означати, що ряд клієнтів мають труднощі в оплаті рахунків або порушують умови кредиту, чи то для реалізації своєї продукції компанія була змушена збільшити термін оплати.

Точний аналіз стану дебіторської заборгованості може бути виконаний тільки шляхом визначення „віку" усіх рахунків дебіторів по книгах компанії і класифікації їх по кількості неоплачених днів - 10 днів, 20 днів, 30 днів, 40 днів і т.д. - і надалі шляхом порівняння цих термінів з умовами кредитування по кожній операції. Але такого роду аналіз вимагає доступу до внутрішньої інформації компанії, тому зовнішній дослідник змушений задовольнятися доволі приблизним показником, зіставляючи дебіторську заборгованість і обсяг реалізації за 1 день.

Зробимо цей розрахунок, використавши дані нашого прикладу.

Труднощі у розрахунках виникають, оскільки компанія, зазвичай, реалізує свою продукцію різним клієнтам на різних умовах, при цьому оплата часто виконується частково наявними грошима, частково в кредит. Розрахунок буде наступним:

На великих промислових компаніях доцільно розраховувати цей коефіцієнт для окремих видів продукції або окремої групи продукції, але фінансові звіти компаній таку детальну інформацію, зазвичай, не містять. Як ми уже казали, на даний коефіцієнт великий вплив спричиняє метод обліку витрат, що використовує компанія, що може значно впливати на вказану у звітності вартість товарно-матеріальних запасів.

Зазвичай, в аналізі ефективності управління товарно-матеріальними запасами використовується показник кількості оборотів протягом періоду, що розглядається.

У нашому прикладі:

Розрахований нами коефіцієнт визначає швидкість, з якою товарно-матеріальні запаси оберталися протягом звітного періоду. У нашому прикладі стан покращився з ряду причин: ефективне управління товарно-матеріальними запасами і зміна співвідношення різних видів продукції, а почасти за рахунок перебудови діяльності та придбання.

Зазвичай, чим вищий показник оборотності товарно-матеріальних запасів, тим краще: низький рівень запасів зменшує ризик, пов'язаний з неможливістю реалізувати продукцію і вказує на ефективне використання капіталу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення коефіцієнта оборотності активів	\|	Аналіз прибутковості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.