Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Театральна культура.

А) Шкільний театр. Вертеп.

Викладач формує уявлення про розвиток театрального мистецтва доби бароко використовуючи конспективну розповідь і демонструє відповідний слайд на мультимедійній дошці із зображенням схеми «Різновиди театрального мистецтва доби бароко» .Студенти під час розповіді замальовують схему

Українське театральне мистецтво епохи бароко формувалося в поєднанні традицій національної те європейської культур.У цей період розвинулись два основні різновиди театрального мистецтва — шкільна драма в освітньому середовищі (в школах, колегіумах) та вертеп у народному. Обидва різновиди мели власні естетичні норми, мову, особливості постановки й акторського виконання.

Різновиди театрального мистецтва
шкільна драма
вертеп

 

 


Робота з історичним словником. Студенти занотовують визначення поняття:

«вертеп» - (у перекладі зі старослов'янської — печера) — явище театральної творчості, яке можна водночас визначити і як перший народний ляльковий театр, і як ранній народний музичний театр, і як варіант драматичного театру.

Викладач формує уявлення про розвиток театрального мистецтва доби бароко використовуючи образну розповідь і демонструє відповідний слайд на мультимедійній дошці.

Вертеп

Вертеп. Ілюстрація зі збірника Галагана

«Український вертеп», який вийшов у 1882 році Персонаж вертепу

Досі нез'ясованим залишається час появи цього театрального мистецтва, але відомо, що ще в останній чверті X V I ст. існував звичай ходити по селах і з ляльками. Перші зафіксовані свідчення про вертеп датовані 1666 р. Авторами постановниками та виконавцями вертепних дійств були студенти Києво-Могилянської академії, мандрівні дяки. Вони влаштовували вертепні вистави для студентів, панів, козаків і селян під час різдвяних свят. Для розігрування вертепного дійства зазвичай створювали двоповерхову дерев'яну «скриню», відкриту з одного боку для глядачів. Вона мала вигляд будиночка.

Підлога сцени обох ярусів прорізувалася щілинами, крізь них просували дріт, на якому закріплювали ляльок. Цих ляльок водили актори. Вертепні ляльки виготовлялися з деревини. Два поверхи будиночка-скрині сприяли розкриттю сюжету вистави.

У чому ж полягав зміст вертепного дійства? Вистава мала дві частини — релігійну та народно-побутову, комічну. Релігійні сюжети були присвячені народженню Ісуса Христа і тому розігрувалися на верхньому «небесному» поверсі.Ця частина вистави містила монологи й діалоги головних дійових осіб (якими були Марія, Йосип, волхви), а також співи янгольських хорів, кантів та колядників. На нижньому поверсі відбувалась народно-побутова, комічна частина вертепної вистави. її головними героями були Дід, Баба, Запорожець, Жид, Москаль, Циган та інші, які уособлювали собою яскраві народні типажі. Характер цих персонажів розкривався за допомогою слова, пісні, танцю тощо.Завдяки цьому відтворювалися особливості соціально-національного складу українського селянства, характер взаємин, симпатії та антипатії, що в ньому існували, звичаї народу. Більшість дійових осіб розмовляли народною мовою.

Шкільний театр

Ще одним різновидом театрального мистецтва був шкільний театр. Він зародився у таких навчальних закладах, як Києво-Могилянська академія, колегіуми, братські школи, тому що в ті часи в межах обов'язкових предметів (поетики й риторики) учнів обов'язково навчали складати декламації, віршовані панегірики у формі привітань, промов (планів), послань на різні теми суспільного та шкільного життя. Отже, із віршованих діалогів і бере початок шкільна драма. Особливість української шкільної драми полягала в тому, що між віршованих діалогів релігійного змісту учні братських шкіл вставляли для розваги глядачів веселі, насичені національним гумором побутові сценки.

Художньо-образна система й мова шкільної драми мали особливий характер. Її головне призначання — висвітлення людських чеснот і вад, ствердження праведного способу життя.Тож автори п’єс чітко розподіляли своїх героїв на позитивних і негативних. Кожен персонаж — символ, уособлення «добра» чи «зла», про що свідчили його репліки, костюм навіть ім'я (Любов, Радість або Ненависть, Заздрість), Символічність є характерною особливістю й самого дійства. Наприклад, перевдягання героя Істиною у світлі одежі означало його каяття, духовне відродження. Репліки персонажів драми буди написані «високим» стилем, виконували виховну роль як настанови глядачам.

В антрактах шкільних драм студентами розігрувалися невеликі комедійні п’єс на побутові теми. У них автори й актори гостро висміювали людські вади: жадібність, глупоту, зарозумілість, хитрощі тощо.

У цей час з'являються драматичні твори, що були спеціально написані для театру,— «Володимир» Ф. Прокоповича та «Комічне дійство» М. Довгалевського. Декламації та діалоги — безпосереднє джерело виникнення шкільної драми, які, використовуючи елементи театралізації, практикували також під час філософських диспутів та «орацій». Беручи участь у таких «виставах», учні набували ораторської майстерності.

Відомо, що такі діалоги писали викладачі поетики, проте учні не лише розігрували готові п'єси , але й брали участь у їх створенні. Під час канікул вони влаштовували «рекреаційні» вистави просто неба.

 

Б)Театр на Запорізькій Січі.

Викладач формує уявлення про розвиток театрального мистецтва доби бароко використовуючи образну розповідь

Театральне мистецтво Запорозької Січі увібрало а себе традиції шкільної драми й народного вертепу. Це пояснюється тим, що демократичне козацьке середовище складалося із представників різних вервств суспільстві: від простих селян і ремісників до випускників колегіумів, Києво-Могилянської академії та шляхетського панства. Чимало козаків посилали своїх синів учитися, щоб потім, здобувши освіту, вони могли зробити гарну військову кар’єру. Тож козацька культура поєднала в собі риси народної та елітарної, а Запорозька Січ була її головним осередком.

Важливою особливістю театрального мистецтва Запорозької Січі (утім як і образотворчого й музичного) була його тематика, присвячена вшануванню подвигів славетних українських гетьманів та кошових, героїзації козацького життя, оспівуванню історичних подій, учасниками яких були козаки. Творчість запорозьких митців створювала образ українського воїна — сильного, мужнього, кмітливого й мудрого козака-запорожця. У театральному мистецтві Січі цей образ краще за все представлений у вертепі

Вертеп був досить популярним серед козацтва. Але козацькі вистави в ньому дещо відрізнялися від тих, що розігрувалися на ярмарках.

Головним героєм козацької драми став Запорожець (Козак, Мамай).Ляльку, яка грала цю роль, зазвичай робили значно більшою за інші, що свідчить про значущість цього героя в культурі козацько-гетьманської доби. Запорожець був центральним позитивним персонажем вистав і улюбленцем глядачів. У п’єсах він жартував, бився а ворогами, співав героїчні пісні, залицявся до Молодиці, висміював церковників і панів та навіть перемагав самого Сатану.

Українське театральне мистецтво XVII—XVIII ст. не лише відіграло важливу роль у становленні власної національної культури.

IV. ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ.

Після розпаду Київської Русі, у період XIV — XVIII ст. , під час постійної визвольної боротьби відбувається формування української народност і , складання національних ознак в її мові, культурі, мистецтві. Із XVI ст. одним з найжорстокіших ворогів України стала феодальна Польща. Основними засобами поневолення українського народу була полонізація й насадження в Україні католицизму, що викликало постійний опір з боку народних мас. Прояви цього опору певним чином відбилися на розвитку культури даного періоду.

Отже. XVI - перша половина XVIII ст. були важливим етапом розвитку української культури, Продовживши традиції давньоруської культури, українська культура виявилася в умовах, які здавалося б повинні були привести її до зникнення, асиміляції з іншими культурами. Але в народі знайшлися сили, які забезпечили не тільки виживання національної культури, але і подальше її піднесення як самобутньої, з властивими тільки їй рисами. Розвиток української культури відбувався у тісному взаємозв'язку з національно-визвольним рухом проти Речі Посполитої, піком якою стала війна 1648-1657 рр. Однак розділ українських земель між двома імперіями, згортання автономії України російським царатом, ліквідація гетьманщини, заборона публікацій українською мовою, русифікація верхівки українською суспільства до кінця XVIII ст. знову створили важку ситуацію для української культури.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

 

1.Опрацювати конспект лекції;

2.Виконати випереджувальне завдання – підготувати на наступну лекцію повідомлення:

· Владислав Городецький;

· Іван Мартос;

· Леонід Володимирович Позен;

· Палац і садово-парковий комплекс у Шарівці (Харківська область);

· Містечко Муровані Курилівці (Вінницька область);

· Маєток Самчики (Хмельницька обл.);

· Лівадія (АРК Крим);

· Дендрологічний парк «Софіївка» (1796) (м. Умань);

 

 


Читайте також:

  1. Г. Культура.
  2. Композитори – романтики. Бетховен і українська музична культура.
  3. Масова та елітарна культура.
  4. МУЗИЧНА І ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА ГРЕЦЬКИХ М1СТ-КОЛОНІЙ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
  5. Музична культура.
  6. Найдавніше населення України. Трипільська культура.
  7. Організаційна культура. Етична відповідальність організації перед суспільством.
  8. Педагогічна і гуманітарна культура.
  9. Первіснообщинна культура.
  10. Передслов`янське населення території сучасної України і його культура.
  11. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура.
  12. Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна культура.




Переглядів: 3541

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Музична культура. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.026 сек.