Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Роль банків у міжнародних розрахунках.

План

Тема 6. Міжнародні розрахунки

Лекція 4 (2 год.)

Мета заняття:розкрити роль банків у міжнародних розрахунках, особливості їх державного регулювання, умови зовнішньоекономічних угод та договірних гарантій. Розвивати логічне, економічне мислення, формувати уміння працювати з фаховою літературою, законодавчою базою у сфері зовнішньоекономічної діяльності, заохочувати до наукових досліджень.

1. Роль банків у міжнародних розрахунках.

2. Державне регулювання та уніфікація міжнародних розрахунків.

3. Валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних угод:

-валюта ціни та валюта платежу;

-захисні застереження;

-умови та засоби платежу.

4. Договірні гарантії у міжнародних розрахунках.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 6, 7, 8, 14, 16, 17, 18, 21, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 36, 39, 48, 49, 50, 51, 51, 55

 

1. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г. «Міжнародні розрахунки та валютні операції (2002) Бібліотека економіста

2. Рязанова Н. С.Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с. с.94-105

 

Д/з:

1. К.е.н. Антонова А.А., Іваненко І.А. Форми міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності України / Економічний простір. – 2011, №48/1 (Огляд статті)

2. Попович О.В. Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг. УДК 339.727.6 (045) (Огляд статті)

3. Сучасний стан міжнародних розрахунків в Україні. (Доповідь)


 

 

Міжнародні розрахунки являють собою си­стему механізмів реалізації грошових вимог і зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами міжнародних економічних від­носин. Еволюція міжнародних розрахунків відображає розвиток міжнародних відносин, валютних систем, фінансових ринків, у тому числі ринку фінансових послуг. Необхідність міжнародних розрахунків обумовлена міжнародною торгівлею, вивозом капі­талу, міграційними процесами та ін.

На умови та ефективність міжнародних розрахунків впливає багато чинників: кон'юнктура внутрішнього та зовнішніх ринків, характер міжнародних зв'язків країн—учасниць розрахунків, стан їх платіжних балансів, золотовалютних резервів, оборотнос­ті валют, динаміка курсів національних грошових одиниць та ін. Існує і зворотний зв'язок: стабільні міжнародні розрахунки пози­тивно впливають на внутрішню економіку та міжнародні еконо­мічні відносини країн—учасниць розрахунків.

На сучасному етапі міжнародні розрахунки є об'єктом держа­вного регулювання, яке здійснюється по декількох напрямах. Держава впливає на систему розрахунків, оскільки нерідко сама бере в них участь; законодавче їх регламентує, періодично вво­дячи певні валютні обмеження, створюючи органи валютного контролю тощо; впливає на розрахунки через систему міжнарод­них організацій.

Міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготів­ковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноважених банках; вони безпосередньо пов'язані з обміном валют на валютних ринках.

Прямі міжбанківські кореспондентські відносини можуть скла­датися між банками тих країн, між якими існують платіжні уго­ди. Останні, як правило, укладаються на міжурядовому, рідше — міжвідомчому рівні на багатосторонній або двосторонній основі. Міжнародні платіжні угоди це міжнародні договори, якими встановлюються система та порядок здійснення міжнародних розрахунків за торговими та неторговими операціями. У ряді ви­падків платіжні угоди є складовими інших договорів, наприклад торгових або кредитних угод.

Провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Маючи широкий практичний досвід у сфері валютно-фінансових відносин, банки надають своїм клієнтам широкий спектр послуг, серед яких вибір ефективніших форм міжнародних розрахунків, консультації щодо складання платіжних умов зовнішньоторговельних контрактів, страхування ризиків, видача банківських гарантій тощо. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, купівельної спроможності її валюти, спеціалізації та універсалізації банків, їх фінансового стану, ділової репутації, мережі філій і кореспондентських рахунків. Не останню роль в обслуговуванні клієнтів відіграє банківська практика, яка у кожній країні має свої традиції.

Міжнародні розрахунки базуються на проведенні банками різного роду фінансових платежів. Для здійснення платежів, що перетинають кордони, банки відкривають іноземні філії або рахунки в банках-кореспондентах за кордоном. Усі великі банки, які активно працюють на міжнародному рівні, мають власні закордонні філії у найважливіших торговельних центрах світу — в Нью-Йорку, Лондоні, Токіо, Люксембурзі, Цюріху, Франкфурті-на-Майні, Гонконзі і Сінгапурі.

Однак банки не можуть утримувати власні філії в усіх країнах, з якими їхні клієнти мають ділові контакти, тому для співробітництва з закордонними банками вони встановлюють кореспондентські відносини.

У широкому розумінні кореспондентські відносини являють собою весь комплекс можливих форм співробітництва між банками.

Установлення кореспондентських відносин здійснюється не тільки між банками, що розташовані в різних країнах, а й у межах національних кордонів. Число кореспондентів може сягати десятків тисяч. Причин укладення договорів про встановлення кореспондентських відносин багато. Основними з них є:

- здійснення операцій іншим банком, який може надавати послуги дешевше і швидше;

- відсутність самостійності в реалізації деяких видів послуг (можливості виходу на ринок для купівлі валюти тощо);

- зниження ризику власних операцій.

Для налаго­дження кореспондентських відносин банки обмінюються листами, домовляючись про рахунки, за якими будуть здійснюватися взаємні розрахунки (кореспондентські рахунки), тарифи та інші умови.

Після досягнення згоди банки укладають кореспондентські до­говори, тобто угоди між двома або декількома банківськими устано­вами щодо здійснення платежів і розрахунків однією з них за дору­ченням і за рахунок іншої. Кредитні установи, які уклали між собою кореспондентську угоду, називають одна одну кореспондентом.

Кореспондентські договори можуть укладатися на певний термін з правом їх продовження або без зазначення терміну за­кінчення їх дії (безстрокові).

У кореспондентських угодах зазначається валюта розрахунків, порядок розрахунків, розмір комісійних за ведення (відкриття, закриття, списання коштів, направлення виписок, авізо та ін.) ра­хунків, методи поповнення використаних коштів, порядок пере­ведення коштів на рахунки у треті країни та ін. Після укладення кореспондентського договору банки обмінюються зразками під­писів, телеграфними ключами, тарифами та іншими документами.

Для своєчасного та раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки підтримують необхідні валютні позиції у різ­них валютах відповідно до структури та термінів передбачених платежів, проводять диверсифікацію своїх валютних резервів.

На основі укладеного кореспондентського договору відкрива­ється кореспондентський рахунок, тобто рахунок, на якому відо­бражаються розрахунки, здійснювані однією кредитною устано­вою за дорученням і за рахунок іншої. Платежі по цих рахунках можуть здійснюватися в межах залишку по рахунку або з переви­щенням цього залишку за рахунок наданого кредиту (овердрафта).

За кореспондентськими рахунками можуть сплачуватися від­сотки. Але в окремих країнах це заборонено законодавством, оскільки основним призначенням подібних рахунків є не накопи­чення та зберігання коштів, а проведення розрахункових опера­цій. Тому залишки коштів на кореспондентських рахунках підтри­мують на мінімальному рівні, необхідному для здійснення платежів.

Окрім основних кореспондентських рахунків у банках можуть відкриватися спеціальні кореспондентські рахунки для проведен­ня окремих операцій як у національній, так і в іноземній валюті.

Основні кореспондентські банківські рахунки, що використо­вуються для міжнародних розрахунків, поділяються на рахунки «ностро» та рахунки «лоро».

Рахунки «ностро» (італ. Nostro conto — наш рахунок) є рахун­ками даного банку (наприклад українського) у кредитних устано­вах-кореспондентах (зарубіжних банках). Рахунки «лоро» (італ. lоrо соntо — їх рахунок) є рахунками, які даний банк (наприклад український) відкриває у себе для банків-кореспондентів. Раху­нок «ностро» в одному банку є одночасно рахунком «лоро» у банку-кореспонденті.

У банківській практиці термін «лоро» вживається і для корес­пондентського рахунку третього банку, який відкрито у банку— кореспонденті даної кредитної установи. Рахунок банку—корес­пондента у даній кредитній установі зветься «востро» (італ. Vostro conto — ваш рахунок).

На кореспондентських рахунках необхідно мати достатньо коштів для задоволення всіх платіжних доручень клієнтів банку або його власних потреб. Багатьом банкам, які мають добру ділову репутацію, банки-нерезиденти можуть надавати за їх кореспондентськими рахунками короткотермінові кредити, які називаються овердрафтами. В Україні, у зв’язку з кризовим станом валютного ринку, овердрафти іноземним банкам (особливо російським і прибалтійським) не надаються.

Окрім проведення платіжних операцій, через кореспондентську мережу відбувається також обмін інформацією про відповідні країни, їх економічний і політичний стан. Крім цього, надається інформація, які торговельні звичаї існують у країнах, що необхідно враховувати при перетинанні товарами кордонів і які прийнятні умови платежів.

Однак ще на початку комп’ютеризації розрахунків банки розробляли свої власні системи, які поліпшували внутрішню ефективність роботи, але відсутність загальних стандартів унеможливлювала зв’язки з системами інших банків. Тому міжбанківські перекази здійснювалися в паперовому вигляді через телекс, пошту або фізичну доставку.

Зростання платіжного обороту між банками країн світу викликало необхідність створення комунікаційних систем стандартизованого вигляду, які б працювали з уніфікованою інформацією. У 70-х роках ХХ ст. почали створюватися такі системи. Однією з найбільш популярних і ефективних стала система СВІФТ.


Читайте також:

  1. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  2. Активні операції банків
  3. Активні операції комерційних банків
  4. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
  5. Аналіз достатності банківського капіталу
  6. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
  7. Аудит банківських та кредитних операцій
  8. Аудит комерційних банків.
  9. Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків
  10. Базельського комітету з банківського регулювання.
  11. Банк і його операції. Правова природа банківської діяльності
  12. Банк міжнародних розрахунків




Переглядів: 1377

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Так як з/п медпрацівників є елементом видатків бюджету на охорону здоров’я розглянемо і проаналізуємо сучасну стан виплат в Україні (Роздатковий с.8). | Державне регулювання та уніфікація міжнародних розрахунків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.