Визначення кредитної політики банку

Страхування кредитних операцій

Показник економічно вигідної додаткової вартості

Виділення окремого показника пов’язане з нетрадиційністю підходу до його розрахунку. Цей показник є мірилом ефективності поточної діяльності фірми, доцільності її витрат на власний капітал. Він розраховується шляхом додавання до чистого доходу суми утриманих податків та відніманням усіх витрат, що понесла фірма.

Методику визначення рейтингу кредиту та кредитоспроможності позичальників, пропоновану НБУ комерційним банкам України, буде розглянуто у темі «Оцінка кредитоспроможності позичальника».

Питання отримання від клієнта достатнього і якісного забезпечення було викладене вище.

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов’язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього строку користування позичкою. Банку треба уважно стежити за станом справ клієнта й у разі виникнення проблемних ситуацій вжити необхідних заходів упереджувального характеру.

При цьому може страхуватися відповідальність клієнта перед банком щодо погашення кредиту. В цьому випадку клієнт подає до банку страхове свідоцтво або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції.

Банк може також самостійно застрахувати позичку, що надається, шляхом укладання зі страховою установою угоди про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою.

При страхуванні кредитних операцій банк повинен переконатися в наявності у страхователя необхідних фондів страхування, тобто в його платоспроможності.

Одним із найважливіших інструментів запобігання ризикам є кредитна політика банку. Кредитна політика розробляється правлінням банку (або кредитним комітетом) і затверджується, як правило, радою акціонерів банку. Кредитна політика призначена встановити ключові принципи, яких мусять дотримуватися менеджери та керівники банку при плануванні кредитної діяльності і видачі кредитів.

Кредитна політика є фундаментом надійності та прибутковості кредитного портфеля, тому також впливає на стабільність банку. Інтереси стабільності банку мають визначати зміст і структуру кредитної політики.

Кредитна політика може бути:

— слабкою;

— помірною;

— агресивною.

Визначення найбільш придатної кредитної політики для банку на даний час означає помірковане завантаження ресурсів у позички.

Якщо частка кредитів у загальному обсязі робочих активів банку складає до 30%, то це означає, що банк провадить вкрай обережну кредитну політику і забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. Але в цьому разі банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Така кредитна політика більш бажана для новостворених банків, які не мають досвіду кредитної роботи.

При помірній кредитній політиці частка кредитів у робочих активах складає від 30 до 50%. Така політика притаманна стабільним і надійним банкам, які мають досвід кредитної роботи.

Частка кредитів, що перевищує 50% робочих активів, свідчить про агресивну кредитну політику. Вона може бути обґрунтована тільки надприбутками і не повинна бути досить тривалою. Слід пам’ятати, що агресивну кредитну політику не можна довго провадити, бо вона пов’язана зі значним ризиком і при застосуванні такої політики впродовж тривалого часу можуть виникнути непрогнозовані збитки від кредитних операцій.

Важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримка оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку.

Методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку класифікується за такими критеріями:

а) залежно від фінансового стану позичальника;

б) якості погашення заборгованості по позичках і сплати процентів по них.

Залежно від фінансового стану позичальники поділяються на п’ять класів (А, Б, В, Г і Д).

Якість погашення боргу поділяється на три групи (добре, слабке, недостатнє).

Ці критерії будуть детально розглянуті в темі «Створення резерву для покриття можливих втрат від кредитних операцій». Залежно від цих критеріїв кредити класифікують як:

— стандартні;

— під контролем;

— субстандартні;

— сумнівні;

— безнадійні.

Досвід роботи ряду банків свідчить, що оптимальним можна вважати кредитний портфель зі структурою, в якій консолідована заборгованість по позичках розподіляється так:

— стандартні — 22%;

— під контролем — 38%;

— субстандартні — 30%;

— сумнівні — 5%;

— безнадійні — 5%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ринкові	\|	Формування резервів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.