МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття і структура правовідносинДжерела (форми) права Основні джерела права: 1. Правовий звичай – це правило поведінки, яке санкціонується та забезпечується державою. 2. Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент – рішення компетентного органу держави, якому формально надається обов’язковість при розв’язанні всіх аналогічних судових чи адміністративних справ. 3. Нормативний договір – це письмовий документ, у якому загальні правила поведінки встановлюють кілька суб’єктів (учасників договору). 4. Міжнародно-правові акти – це норми міжнародного співтовариства, які за згодою держави поширюються на її території. 5. Нормативно-правовий акт – це письмовий документ державного органу, прийнятий у межах компетенції цього органу. Правовідносини– це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Через правовідносини особи можуть реалізовувати свої права та обов’язки, задовольняти свої інтереси. Правовідносини виникають у конкретній поведінки суб’єктів правовідносин. Основні ознаки правовідносин: − вони виникають на основі норм права; − характеризуються наявністю сторін, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки; − вони є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій, спільнот; − здійснення суб’єктивних прав чи додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою. Правовідносини включають у себе такі елементи: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин. Суб’єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Суб’єктами правовідносин є: − фізичні та юридичні особи; − державні та громадські організації (профспілки, партії тощо); − різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення). Суб’єкти правовідносин повинні володіти правосуб’єктністю (правоздатністю, дієздатністю й деліктоздатністю). Правоздатність – це здатність суб’єкта бути носієм суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Дієздатність– це здатність суб’єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб’єктивні права та виконувати юридичні обов’язки. Деліктоздатність– це обумовлена нормами права здатність суб’єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення. Об’єкти правознавства – це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб’єктами виникають, змінюються чи припиняються суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Їх поділяють на матеріальні й духовні блага, дії суб’єктів, правовідносини, результати їх діяльності, у тому числі й духовні. Зміст правовідносин складають права та обов’язки його учасників і включає в себе такі можливості: 1) діяти відповідно до свого бажання та користуватися соціальним благом, що закріплюється суб’єктивним правом; 2) вимагати певних дій від зобов’язаної сторони; 3) звернутися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права. Змістом юридичних обов’язків є необхідність: 1) здійснення певних дій та вимоги здійснення або нездійснення тих чи інших дій від інших осіб; 2) утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб; 3) несення юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій. Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин: 1) за галузями права: конституційно-правові, кримінально-правові, цивільно-правові, трудові, сімейно-правові, фінансово-правові тощо; 2) за кількістю суб’єктів: прості (між двома суб’єктами) та складні (між трьома суб’єктами та більше); 3) за розподілом прав та обов’язків суб’єктів: односторонні (кожен суб’єкт має або лише право, або лише обов’язок) та багатосторонні; 4) за характером дій зобов’язаного суб’єкта: активні (суб’єкт повинен вчинити певні дії) та пасивні (суб’єкт повинен утримуватись від певних дій); 5) за методом правового регулювання: договірні (обопільне волевиявлення сторін) та управлінські (здійснення одностороннього волевиявлення); 6) за дією часу: довготривалі та короткотривалі; 7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права: регулятивні та охоронні. Правосвідомість – це форма суспільної свідомості, сукупність світоглядів, ідей, що виражають ставлення людей, соціальних груп, класів до права, його мети, законності, правосуддя. Правосуддя містить у своїй структурі: правову ідеологію – систему правових поглядів, які ґрунтуються на певних соціальних, моральних, релігійних і наукових позиціях та правову психологію – звички, почуття, емоції людей щодо правових явищ, буденне ставлення членів суспільства до права. Правосвідомість пов’язана з правовою системою. Правова система – це сукупність усіх взаємопов’язаних правових явищ у суспільстві: створення, реалізація і охорона права, забезпеченість виконання правових норм, вплив права на суспільство, ставлення членів суспільства до чинного законодавства тощо.
Читайте також:
|
||||||||
|