• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Доповнення до основної організаційної структури

Ні одна із базових оргструктур не забезпечує повністю вирішення задач ефективної реалізації вибраної стратегії. Тому в багатьох компаніях в доповнення до організаційної структури, яка забезпечує виконання змін стратегії, створюються спеціальні координаційні групи. До них належать:

· групи по виконанню міжфункційних завдань;

· проектні групи;

· венчурні групи;

· незалежні робочі групи;

· окремі співробітники, які повинні забезпечувати оперативне виконання відповідних обов’язків.

1) Групи по виконанню міжфункційних завдань. Складаються з керівників вищої ланки або спеціалістів. Створюються тоді, коли для вирішення проблеми необхідна експертна участь різних відділів одночасно. Група має координувати різні напрями діяльності. Для забезпечення ефективної роботи група не повинна перевищувати 10 осіб. Участь у діяльності групи є добровільною. Вони повинні бути мобільні для швидкого вирішення проблеми.

2) Проектні групи. Створюються для управління процесом реалізації конкретного проекту (введення нової технології, освоєння нового виду діяльності, розробка нового товару, виконання урядового замовлення, будівництва і пуску в експлуатацію нового заводу, злиття з іншою компанією. Проектні групи пристосовані для вирішення унікальних важкопрогнозованих задач, які існуючі структури вирішити не можуть.

3) Венчурні групи. Створюються для вирішення таких завдань, як впровадження нового продукту, вихід на новий географічний ринок або освоєння чи створення нових видів діяльності. При створенні таких груп необхідно вирішити, кому буде підпорядкований керівник групи, з яких джерел буде здійснюватись фінансування, як скоординувати різні задачі групи, якщо їх багато і т.д.

4) Незалежні робочі групи. Створюються із спеціалістів різного профілю, які працюють не на постійній основі і об’єднуються у групу для поліпшення діяльності у важливих у стратегічному відношенні сферах: скорочення термінів виведення товару на ринок, поліпшення якості товару і обслуговування клієнтів, скорочення витрат на сировину і комплектувальні, збільшення продуктивності на збиральних лініях, розробці нових моделей, вдосконалення рівнів управлінської ієрархії за рахунок створення самостійних, самокерованих груп.

5) Групи з реалізації процесу. Групу формують шляхом об’єднання спеціалістів, які відповідають за різні стадії бізнес-процесів із різних функцій них підрозділів. Такі групи покликані перебудовувати процес, нести відповідальність за результати і отримувати винагороду за підсумками роботи. Наприклад ,фірма Крайслер створила т.зв. базові команди, що призвели до значного вдосконалення процесу розробки нових моделей автомобілів.

Кожна група складається із спеціалістів інженерного,конструкторського,фінансового, постачальницького і маркетингового відділів Ця група відповідає за виробництво автомобіля від початку до кінця,наділена широкими повноваженнями і несе відповідальність за результати своєї роботи група координує свою діяльність з виробничим відділом і постійно консультується з постачальниками з питання якості комплектуючих.

6) Менеджери по зв’язках з клієнтурою.

У випадку,коли стадії бізнес-процесу дуже складні розосереджені так,що недоцільно об’єднувати їх для реалізації одним виконавцем , то створюють окремий механізм контакту з споживачами. Менеджер по зв’язках з клієнтурою повинен відповідати на питання споживачів і вирішувати їх проблеми так ,як би він відповідав за діяльність фірми в цілому.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
3. Адаптивні організаційні структури управління.
4. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
5. Аналіз динаміки і структури валового нагромадження.
6. Аналіз динаміки і структури витрат підприємства
7. Аналіз динаміки та структури банківських доходів
8. Аналіз динаміки та структури валютних операцій
9. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
10. Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
11. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
12. Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості

Переглядів: 692