Лекція №8.

Фізіологія гладкої м’язової тканини.

Гладкі м’язи утворюють стінки внутрішніх органів судини, шкіру. Вони складаються з витягнутих клітин, довжиною 20-400 мкм. Їх мембрана має не тільки натрієві і калієві канали, а також і кальцієві канали.

Типи гладком’язових клітин:

1) Розташовані окремо – в оці (райдужка), в артеріолах, біля волосяних цибулин. Їх мембрана має колагенові волокна, які відділяють клітини одна від одної. Іннервуються вегетативними нервами, як і скелетні м’язи.

2) Утворюють функціональні синцитії (пласти) – в внутрішніх органах, в судинах. Їх мембрани тісно торкаються один одної завдяки механічним сполученням – нексусам (щілини в цитоплазмі, функціональні іонні канали), десмоподібним сполученням (потовшення на цитолемах), за допомогою відростків. В синцитіях ПД розповсюджується з одної клітини на іншу. Різновидом гладких міозитів е пейсмекери (водії ритму) – вони здатні до спонтанного збудження або деполяризації (автоматизму). Ця здатність забезпечена високою проникністю їх мембран для іонів кальцію, тому в них фактично відсутній мембранний потенціал спокою. Деполяризація виникає без подразнення і без попередньої реполяризації, а завдяки проникненню іонів кальція. ПД з пейсмекерів передається сусіднім клітинам, і виникає скорочення м’язових клітин.

Скоротливий апарат гладкого м’яза складається з міофібрил, переважно з актину. Фермент міозину АТФ-аза приблизно в 10 разів слабкіший, ніж у посмугованих м’язах, також слабкіше визначений саркоплазматичний ретикулум. Скорочення гладких м’язів має високо економічність: АТФ використовується в 10-100 разів менше за скелетні м’язи. Економічність забезпечує можливість тривалих скорочень без розвитку втоми.

Більшість гладких м’язів при повільному скороченню розвивають пластичну податливість, і напруга в них падає (завдяки пластичності м’яз може бути повністю розслабленим, як у збільшеному, так і вкороченому стані (н-д, сечовий міхур поступово наповнюється і не викликає при цьому раннього поклику на сечовипускання). При швидкому и сильному розтягненні (=адекватному подразненні) виникає скорочення м’язів (через деполяризацію пейсмекерів) – це е основа біогенної ауторегуляції тонусу органів.

Іннервація – через вегетативні нерви симпатичного і парасимпатичного відділів ВНС, які здійснюють протилежний вплив на їх функціональний стан.

Гладкі м’язи мають високу чутливість до деяких біологічно активних речовин (ацетилхолін, адреналін, норадреналін, серотонін та ін.).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Енергетика м’язового скорочення. Теплоутворення.	\|	І. Нервова регуляція тонусу судин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.