Поняття про індивід, індивідуальність, особистість

Особистість в соціальному світі

План

ž Поняття про індивіда, індивідуальність, особистість.

ž Компоненти та види Я-концепції особистості.

ž Теоретичні напрями персонології (психоаналітична, біхевіоральна, гуманістична, диспозиційна теорія особистості, діяльнісна теорія особистості).

ž Структура особистості (З. Фройд, Карл Юнґ, С. Рубінштейн, К. Платонов).

ž Життєвий шлях особистості.

Людина народжується індивідом (від лат. individuum — неподільне) — представником виду Homo Sapiens. Від народження вона наділена такими індивідними рисами, як стать, вік, морфологічні та фізіологічні особливості організму. Незважаючи на те, що самі по собі природні властивості не визначають людських якостей, вони впливають на процес формування особистості.

Якщо у понятті «індивід» наголошують на вроджених особливостях людини, то у понятті «індивідальність» — на її оригінальності, самобутності, унікальності, які водночас утворюють неподільність людини. Індивідуальність (від лат. individuum — неподільне) — це сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей. Вони виявляються в рисах характеру, здібностях, типах сприймання, мислення і пам'яті. Поняття про індивідуальність виникло ще в античній філософії (Левкіпп, Демокріт) і пов'язане з розробленням поняття атома як якісно своєрідного елемента буття.

Перебуваючи у суспільстві, людина, крім індивідних та індивідуальних, набуває також якостей, які залежать від її оточення, насамперед, соціального і культурного. Соціалізованого індивіда, який свої якості набуває у соціокультурному середовищі у процесі сумісної діяльності та спілкування з іншими людьми, називають особистістю.Слово «особистість» спершу позначало маску, яку вдягали актори стародавньої Греції під час вистав, а маска латинською мовою перекладається як «persona». Звідси вчення про особистість називають персонологією (від лат. persona — особа). Згодом під поняттям «особистість» почали розуміти зовнішній соціальний образ, який приймає індивідуальність, зображуючи певні ролі у житті. Особистість є соціальною якістю індивіда. Якщо індивідуальність характеризує глибину людських якостей, то особистість — їхню вершину. Індивідом людина народжується, особистістю стає, а індивідуальність відстоює.

Особистість найкраще можна описати за допомогою так званої «великої п'ятірки» — п'яти основних рис особистості: відповідальність (наскільки людина надійна); поступливість (наскільки людина поступається іншим); відкритість пізнанню (наскільки людина прагне осягнути невідоме); екстравертованість (наскільки людина спрямована на зовнішній світ); нейротизм (наскільки людина емоційно нестабільна).

Ядро особистості утворює «Я-концепція», або «Я-образ» — відносно стійка і динамічна система уявлень людини про саму себе, на основі якої вибудовуються відносини з іншими людьми. До неї належить усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних, емоційних і вольових особливостей, а також самооцінка. З погляду уявлень про себе виділяють «Я-реальне» — уявлення про себе в момент свого переживання; «Я-ідеальне» — уявлення про те, якою людина мала б стати, щоб відповідати внутрішнім критеріям успішності; «Я-фантастичне» — уявлення про те, якою людина хотіла б стати, якщо б усе було можливим. Переважання в особистості фантастичних уявлень про себе у випадку відсутності реальних учинків дезорганізують самосвідомість і можуть завдати людині психологічної травми. Тому важливою функцією «Я-концепції» є узгодження між собою цих різних аспектів.

	Незалежна	Взаємозалежна
Особа	Індивідуальна, визначається власними якостями і цілями	Соціальна, визначається через зв'язки з іншими
Що має значення	«Я» – особисті досягнення і реалізація власних можливостей, мої права і свободи	«Ми» – групові цілі і солідарність, наші соціальна відповідальність і соціальні відносини
Що не схвалюється	Конформізм	Еготизм
Приклад характерного девізу	«Не зраджуй самому собі»	«Людина — це не самотній острів»
Культури, що підтримують таку Я-концепцію	Індивідуалістичні, західні країни	Колективістські країни Азії і третього світу

Альберт Бандура, американський психолог другої половини XX ст., звертає увагу на самопідкріплення, коли людина сама для себе встановлює межу своїх досягнень і сама себе схвалює або карає за успіх або неуспіх. Уміння людей усвідомлювати свої здібності, будувати поведінку відповідно до конкретного завдання та ситуації вчений назвав самоефективністю особистості. Люди, які усвідомлюють свою самоефективність, прикладають більше зусиль для виконання складних справ, ніж ті, що сумніваються у своїх можливостях. Висока самоефективність пов'язана з очікуванням успіху і сприяє самоповазі. Навпаки, низька самоефективність спричинює поразку і знижує самоповагу.

Джуліан Роттер, американський психолог другої половини XX ст., вивчав, як людина пояснює ті чи інші ситуації, у які вона потрапляє в житті. Головним чинником, що визначає характер діяльності людини, на його думку, є її очікування та взаємодія зі значущим середовищем. Одні схильні брати відповідальність за те, що з ними відбувається, на себе, інші перекладають відповідальність на зовнішні обставини і оточуючих людей. У зв'язку з цим учений вводить поняття локусу контролю — узагальненого очікування того, якою мірою люди контролюють підкріплення¹.

ž Локус контролю – уявлення, переконання людини про міру впливу її власних рішень та дій на хід її особистого життя та соціальну ситуацію. Зовнішній (екстернальний) локус контролю пов’язаний з уявленням про малу міру такого впливу або його відсутність. Тоді відповідальність за те, що стається в житті покладається на інших людей або обставини. Внутрішній (інтернальний) локус контролю пов’язаний з уявленням провелику міру такого впливу, отже, людина цілком приймає на себе відповідальність за події власного життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аваль виражається словами	\|	Теоретичні напрями персонології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.