Тема: Фізіологія дихання.

Лекція №9.

План:

І. Будова і функції системи дихання.

ІІ. Етапи процесу дихання. Дихальний цикл. Вентиляція легень.

ІІІ. Опір диханню. Склад повітря, що вдихається і видихається.

ІУ. Статичні і динамічні показники функції зовнішнього дихання.

У. Транспорт кисню кров’ю. Крива дисоціації оксигемоглобіну.

Киснева ємність крові.

УІ. Газообмін між кров’ю та тканинами.

І. Дихальний апарат складається з повітроносних шляхів та легень. Повітроносні шляхи починаються верхніми дихальними шляхами, до яких відносять: носові ходи, глотка, гортань. Далі повітря потрапляє в трахею, де поділяється на два головних бронхи, які поділяються на часткові і сегментарні бронхи та дихальні бронхіоли. Бронхіола продовжується альвеолярними ходами, переходячи у сліпі мішечки – альвеоли. Стінка бронхів і бронхіол непроникна для газів, але тут повітря очищується, зігрівається, зволожується. Тому з функціональної точки зору цю повітроносну зону називають мертвим простором, де повітря очищується, зволожується і зігрівається. Його об’єм у чоловіків дорівнює 150 мл, у жінок – 100 мл. Слизова оболонка дихальних шляхів вкрита епітелієм, серед клітин якого розрізняють клітини війчасті та секреторні, що продукують слиз. У товщі слизової оболонки розташована густа капілярна сітка. Повітря, перед тим як потрапити до легенів, нагрівається до 37 градусів, зволожується і очищається від твердих частинок. Війки епітелію ритмічно, швидко рухаються у напрямку до глотки і повільно – в зворотному напрямку. Завдяки цим рухам слиз з налиплими на ньому часточками проштовхується до глотки зі швидкістю, більшою за 1 см/хв., де відкашлюється або ковтається. Дихальну зону легень складають ацинуси, до яких відносять дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеоли. Кожна альвеола оточена густою сіткою кровоносних капілярів.

ІІ. Диханнямназивається сукупність процесів, що забезпечують потреби організму у кисні і виділенні вуглекислого газу. Надходження кисню необхідне для окислення органічних речовин, в результаті чого звільняється енергія, що потрібна для життєдіяльності організму. Вуглекислий газ, як кінцевий продукт, повинен бути видалений з організму. Крім газообмінної функції, дихання сприяє підтриманню найважливішої константи внутрішнього середовища – рН рідин і тканин. Так, при зсуві рН в кислу сторону, за допомогою прискорення дихання виводиться більше вуглекислого газу. Дихання також бере участь у підтриманні температури тіла на постійному рівні.

Дихання складається з наступних процесів:

І етап. 1) Зовнішнє дихання або вентиляція легень – обмін газів між організмом і

зовнішнім середовищем;

2) Обмін газів у легенях - відбувається між альвеолярним повітрям і кров’ю

капілярів малого кола кровообігу;

ІІ етап. Транспорт газів – перенос кров’ю кисню від легень до тканин і вуглекислого газу

від тканин до легень;

ІІІ етап. 1) Обмін газів між кров’ю великого кола кровообігу і клітинами тканин;

2) Внутрішнє або тканинне дихання – це біологічне окислення в мітохондріях

клітин.

Дихальний цикл – це вдих (inspiracio)= 0,9-4,7 с, видих (exspiracio)= 1,2-6 с, та дихальна пауза (непостійна, навіть може бути відсутньою).

Механізм вдиху:

1.Скорочення зовнішніх міжреберних м’язів – підіймання ребер, груднина рухається вперед, об’єм грудної клітки збільшується в фронтальній і сагітальній площині.

2. Скорочення діафрагми – купол стає плоским, грудна порожнина збільшується в вертикальному напрямку.

3.Скорочення допоміжних дихальних м’язів грудної клітки і живота – під час глибокого вдиху.

Механізм видиху:

1.Розслаблення міжреберних м’язів – грудна клітка під силою тяжіння повертається у вихідне положення.

2. Розслаблення діафрагми – підіймається купол, зменшується об’єм грудної клітки.

3. Скорочення внутрішніх міжреберних м’язів, м’язів черевного пресу – при форсованому видиху.

При кожному дихальному циклі повітря у легенях оновлюється. Цей процес називають вентиляція легень. Кількісним показником її є хвилинний об’єм дихання (ХОД). ХОД – кількість повітря, що вдихається і видихається протягом однієї хвилини.
ХОД=ДО х ЧД за 1 хв. ЧД залежить від фізичного навантаження. У стані спокою ЧД =12-24 дих.рухи, що забезпечує легеневу вентиляцію 6-10 л/хв.. При фізичному навантаженні ХОД збільшується в 5-10 разів.

Так, якщо при спокійному диханні в легені надходить близько 500 мл повітря, то цей об’єм додається до ЗО і РОвид, який дорівнює приблизно 2000 мл. Але частина повітря, що видихається не доходить до альвеол і залишається в дихальних шляхах.

У зв’язку з наявністю МП альвеолярна вентиляція відрізняється від легеневої: із 500 мл повітря до альвеол не доходять 150 мл. Тобто за кожний дихальний цикл до альвеол надходить близько 350 мл повітря, що складає приблизно 1/7 всього повітря, що міститься в альвеолах. Природно, що чим глибше дихання, тим інтенсивніша альвеолярна вентиляція, оскільки з одного боку, при глибшому видиху в легенях залишається менше повітря, а з другого – при форсованому диханні істотно збільшується ДО.

Для характеристики дихання людини визначають ще ряд динамічних показників, що дають уявлення про дихання за певний час (частіше за 1 хв). До них належать такі.

Частота дихальних рухів (ЧД).
Хвилинний об’єм дихання (ХОД) – кількість повітря, що надходить у легені за 1 хв
Альвеолярна вентиляція (АВ) характеризує вентиляцію альвеол:

АВ= (ДО-МП) х ЧД.

Максимальна вентиляція легень (МВЛ) – кількість повітря, яке людина вдихає і видихає при максимальній глибині і частоті дихання.
Резерв дихання – різниця МВЛ і ХОД.
Коефіцієнт легеневої вентиляції (КЛВ) – та частина повітря, яка обмінюеться в легенях під час кожного вдиху: КЛД=(ДО-МП):ФЗЄ.
Коефіцієнт альвеолярна вентиляція/легеневий кровотік: АВ:ЛК=4 л:5л=0,8.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Фізіологія спинного мозку і стовбура мозку.	\|	ІІІ. Опір диханню . Сурфактант.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.