Поняття про знакові системи

Дані (повідомлення) подають тими чи іншими знаками — літерами певного алфавіту, цифрами, ієрогліфами, знаками азбуки Морзе, математичними, хімічними, дорожними знаками, різновидами кольорів, знаками жестикуляції тощо. Знаки комбінують в числа, тексти, математичні формули, описи хімічних сполук і генетичних кодів, креслення, малюнки, фотографії і т. п., причому усі такі знакові комбінації утворюють за відповідними правилами — граматичними, математичними, інженерно-конструкторськими та ін. Побудовані зазначеним чином знакові структури і виступають у ролі даних.

Отже, поряд з поданим вище широким тлумаченням терміну "дані" використовують і більш вузьке тлумачення — з позиції знакового подання інформації.

Дані — це побудовані за визначеними правилами знакові конструкції (структури, сукупності, комбінації знаків), що несуть у собі певну інформацію.

При знаковому поданні інформації використовують властивості тих чи інших знакових систем.

Взагалі, знак — це об’єкт або подія, які здатні, по-перше, що-небудь позначати (тобто вказувати на деяку іншу сутність — об’єкт або явище) і, по-друге, що-небудь виражати (тобто мати деякий смисл). Наприклад, знак "Місяць" позначає конкретний фізичний об’єкт і має смисл "природній супутник Землі"; знак "p" позначає число 3,14... і має смисл "відношення довжини кола до діаметра".

Сутність, яку позначає знак, називають денотатом, а смисл, який виражає цей знак, — концептом.

З формальної точки зору, знак — це елемент деякого скінченного набору попарно різних елементів довільної природи, кожному з яких поставлено у відповідність певний зміст. Розрізняють знаки мовні і немовні. До немовних відносять знаки сигналізації у спілкуванні людей, тварин.

Упорядковані набори мовних знаків називають алфавітами, наприклад, латинський, український алфавіти, алфавіт десяткових чисел А₁₀ = {0, 1, …, 9}, двійковий алфавіт А₂ = {0, 1}.

Довільну скінченну лінійно-впорядковану послідовність знаків заданого алфавіту, яка має зміст, називають словом у даному алфавіті. Так, послідовності "літо", "тіло" є словами в українському алфавіті, 10856 і 11011011 — словами у десятковому і двійковому алфавітах відповідно.

Один і той же знак, у відповідності з місцем його вживання, може мати різний смисл. Наприклад, знак ":" в арифметиці означає операцію ділення, а в мовних текстах — знак пунктуації. Має місце і зворотній факт: різні знаки можуть мати один і той же зміст. Наприклад, операція множення може бути представлена знаками "×", "×", "*".

Смисл знаку називають його семантичною інтерпретацією або семантикою (від грецького терміну σημαντιϰός – смисловий, той, що стосується значення слів).

Знак разом із його семантикою називають символом. Так, якщо знаку ":" приписати семантику "операція ділення", то він стає символом.

Знакова система — це множина знаків з регулярними відношеннями між ними, що відображають регулярні відношення між сутностями, які ці знаки позначають (денотатами), і смисловими значеннями знаків (концептами).

Знаковими системами є природні мови, мови формалізованих і напівформалізовавних наукових теорій (математики, хімії, генетики та ін.), штучні мови — такі як, наприклад, мова міжнародного спілкування людей "есперанто", мови інформатики (мови програмування, інформаційно-пошукові мови, мови подання даних та знань у комп’ютерній пам’яті), мови інженерно-конструкторських креслень, шифрування книг у бібліотечних каталогах, морської прапорцевої сигналізації, мови, що базовані на азбуках Морзе (для телеграфії), Брайля (для сліпих людей).

Наукову дисципліну, яка вивчає різні властивості знакових систем, називають семіотикою. При розгляді семіотичної проблематики виділяють три її основних аспекти — синтактику, семантику і прагматику.

Синтактика вивчає способи сполучення знаків при побудові складних знаків з простих, а також правила утворення і перетворення таких знакових сполучень без врахування смислових значень знаків.

Для природних мов синтактика виступає у вигляді синтаксису, який визначає правильну побудову речень і зв’язного тексту. У штучних мовах синтактика визначає правильну логічну побудову потенційно осмислених речень.

Семантика вивчає знакові системи як засоби виразу певного змісту (смислу), а також правила смислової інтерпретації знаків та їх сполучень, тобто вивчає змістовну сторону мов.

Прагматика розглядає співвідношення між знаковими системами та їх користувачами. Іншими словами, до прагматики відноситься вивчення практичної корисності знаків, слів і повідомлень, тобто споживчої сторони мов.

Синтаксичні, семантичні і прагматичні властивості знакових систем широко використовують при поданні інформації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Означення даних	\|	Подання інформації у комп’ютерному середовищі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.034 сек.