Культура

Великий потоп”. Занепад Речі Посполитої

У середині ХVІІ ст. на долю Поьщі випали великі випробування, які поляки назвали „Великим потопом”. Країна опинилась на межі зникнення з політичної карти світу. Початок цьому поклоло протистояння влади з українським козацтво, яке розпочало збройну боротьбу за відстоювання свої привілеїв і стало на захист українського народу і церкви проти утисків поляків. Переодичні повстання кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. зрештою вилилися у Національно-визвольну війну українського народу під проводом Б.Хмельницького, що розпочалася у 1648 р. Кривава війна, що велася з перемінним успіхом вкрай виснажила обидві сторони. Зрештою у 1654 р. до цього конфлікту долучилася Московська держава, яка переслідувала власні інтереси. У 1655 р. проти Польщі починає війну Швеція, яка фактично опановує власне польські землі. У такій складній ситуації поляки зуміли завдати поразки Швеції і укласти мир, втративши лише васальне Пруське князівство (1660 р.), після тривалої боротьби найти спільну мову з Московією, поділивши українські землі навпіл (Андрусівське перемирря 1667 р. і „Вічний мир” 1683 р.), стримати чергову турецьку агресію, відкупившись частинами Поділля і Правобережною Україною. Ці війни дорого коштували Речі Посполитій – населення країни скоротилося з 4,5 до 1,8 млн. чол.

Вирішальну роль у боротьбі поляків відіграла шляхта, яка ще більше зміцнила своє становище. З 1652 р. в польському сеймі було встановлено порядок “вільного вето”, згідно з яким усі рішення сейму мали ухвалюватись одноголосно. Відтоді один п'яний чи дурноверхий шляхтич вигуком “Нє позволям!” (“Не дозволяю!”) зривав прийняття важливих для країни актів. Законодавча діяльність сейму практично припинилась. У країні встановилася політична анархія. Ця криза призвела до поступового занепаду Польщі.

Останній спалах Речі Посполитої припадає на час правління короля Яна Собеського. Ще будучи гетьманом (головнокомандуючим армії) він завдав чергової поразки туркам на Поділлі і у 1683 р. врятував Відень від останньої турецької облоги. Тим самим було остаточно зупинено турецьку агресію в Європі і відновлено південні кордони Польщі (1699 р.).

Проте вже на початку ХVІІІ ст. Польща опинилася в залежності від сусідніх держав, а наприкінці соліття перестала існувати як самостійна держава: її територію було переділено між Росією, Австрією та Пруссією.

У ХVІ-ХVІІ ст. Польща досягла вагомих успіхів у розвитку культури. Як писав Еразм Роттердамський: „Вітаю народ, який – хоча і колись вважався варварським – тепер так прекрасно розвивається у галузі науки, права, релігії і у всьому, що протилежне всіляшій неотесаності, і може конкурувати з самими культурними народами”. Цьому видатному мислителю довелося на власні очі побачити „золотий вік” польської культури, який припав на ХVІ ст. Швидкий поступ польської культури був зумовлений віяннями Відродження, яки принесли на польський грун молоді поляки, що навчалися в італійських, німецьких і французьких університетах. Крім того у самій Польщі почалося масове заснування шкіл, які несли їдеї Відродження. Пробудився інтерес до книг у широких верствах суспільства. Завдяки створеній польським королем Сигізмундом Августом пошті почався більш активний культурний вплив із Заходу. Небувалий інтерес до науки і відкриттів охопив і Польщу. Так, Мацей із Мехова створив трактат „Про дві Сарматії”, в якому зробив опис Східної Європи та Азії. Хроніст Бернард Ваповський уславився створенням великих мап Європи. Великою популярністю стали користуватися історичні праці Марцина Бельського, Марцина Кромера, Лукаша Гурницького. Переживає розквіт і художня література. Завдяки творам Миколи Рея і Яна Каховського закладаються основи польської літературної мови. Але вершиною „золотого віку” є наукова діяльність М.Коперника.

Мистецтво Ренесансу мало великий вплив і на архітектуру. Будуються резиденції магнатів, маєтки шляхти, які багато прикрашаються елементами декору. Прикметним явищем тієї доби стало встановлення шляхтичами і міщанами в костелах монументальних нагробних скульптур. Під впливом мистецтво Відродження скульптури мали реалістичний образ.

Центром поширення нових культурних явищ був королівський двір. Саме за короля Сигізмунда Августа стало модним запрошувати до двору митців, художників. Символом нового культурного впливу став перебудований у ренесансному стилі вевельський замок.

ХVІІ ст. принесло з собою і нові культурні впливи. Це час поширення на теренах Речі Посполитої польського, або як його називали сарматського, бароко. Головну роль у його поширенні відіграла католицька церка, яка після Треденського собору прагнула мистецькими засобами вплинути на віруючих. У новому стилі також був перебудований замок у Варшаві, куда у 1596 р. переїхав королівський двір. Величі і красі королівського замку і костьолів прагнули наслідовати і польські магнати. У першій половині ХVІІ ст. країнами пережила справжній будівельний бум. Всі ці нову палаци прикрашалися дорогими картинами. Створювалися театри. Після трагедії cередини століття, масове будівництво відновлюється, попередні будівлі перебудовуються, саме тому у Польщі збереглося багато пам`яток тієї доби.

Також вплинуло на розвиток польської культури тієї доби, це формування ідеалів, цінностей і звичаїв шляхти. Вони отримали назву сарматизм (польські шляхтичі виводили свій родовід від сарматів). Фактично сарматизм став други струменем польської культури тієї доби. Він поєднував як елементи західної культури, так і східної. Це, наприклад, виявлялося у мові: польська мова стала активно приправлятися латинськими словами. Одежа шляхтичів теж була дивним поєднання елемнів моди Сходу і Заходу. Сарматизм також породив відчуття зверхності польської культури над культурами сусідніх народів, що виливалося в процес ополячення і покатоличення.

Документи. Факти. Коментарі

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Польсько-турецькі війни	\|	Права поляків і литовців

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.058 сек.