• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація зберігання і переробки зерна.

Зерно й зернову продукцію зберігають у спеціально обладнаних зерносховищах насипом і в тарі. При зберіганні зерна насипом його переміщення можна повністю механізувати. При цьому раціональнішу використовуються об’єм та площа сховища. Таке зберігання дешевше, не потребує витрат на придбання тари. Партії зерна розміщують, враховуючи його цільове призначення (продовольче, фуражне, посівний матеріал), вологість, наявність домішок, зараженість шкідниками і хворобами. Крім того, насіння розміщують не тільки за сортами, а й за репродукціями та класами.

Щоб партії зерна не змішувалися, висота насипу повинна бути нижчою від стінок засіку, приблизно 2 – 2,5 м. При цьому слід враховувати вологість зернової маси. Найважливішим показником, що характеризує її стан у процесі зберігання, є температура. Найкраще зерно зберігається при температурі 8 – 10 ^о С і нижче. Підвищення температури свідчить про активізацію фізіологічних процесів і самозігрівання зернової маси.

Температуру зерна визначають спиртовими або ртутними термометрами. Їх вміщують у металеву оправу, нагвинчену на металеву штангу. Термоштанга повинна постійно перебувати в насипі у його верхньому та середньому шарах.

Контроль за станом зараженості зернової маси дає змогу не допустити розвитку кліщів і комах.

Схожість насіння визначають не рідше одного разу на 4 місяці й не пізніше як за 20 днів до сівби. Вологість перевіряють 1 – 2 рази на місяць. Результати спостережень записують у журнал та насіннєву шнурову книгу.

Зміна маси зерна у зв’язку з фізичними і фізіологічними властивостями, а також технологічні прийоми, які застосовуються при переробці зерна, вимагають обліку за кількісно-якісними показниками. Наприклад, вологість партії зерна, оприбуткованої на зберігання, може бути однією, а при відпуску його на переробку – іншою. Також змінюється маса зерна в результаті його очищення, тому питання про нестачу при змінах у масі розглядають з урахуванням змін у якості.

Усе зерно, яке поступає на хлібоприймальні пункти, у разі потреби необхідно очищати, сушити і знезаражувати. При його приймання передбачається така послідовність операцій:

І

І

І

І

І

І

Режим роботи технологічних ліній і порядок здійснення заходів із зерном визначає головний інженер підприємства разом із начальником лабораторії.

Організація переробки зерна на борошно. Практикують кілька видів помелу й одержують різні виходи і сорти борошна. Вихід – це кількість борошна, виробленого із зерна в результаті його помелу (виражається у %). У нашій країні прийняти такі виходи пшеничного борошна, що мають і свої сортові назви: вихід 96% - оббивне (односортне); вихід 85%% - ІІ сорт (односортне); вихід 78% - двосортне, трисортне.

Для пшеничного борошна односортними виходами є 96 та 85%. Крім борошна у процесі помелу утворюються борошняний пил та висівки.

Усі помели поділяють на разові (перетворення зерна на борошно відбувається після одноразового помелу) і повторні (борошно кілька разів пропускають через подрібнювальну машину). Існують жорнові машини або дробарки.

Щоб виробити високоякісне борошно, необхідне зерно з добрими борошномельними та хлібопекарськими якостями. Необхідно старанно очищати зерно від домішок і забруднення за допомогою сухого та мокрого очищення, пропускаючи зерно через сепаратори, трієри, оббивні та щиткові машини.

Якість борошна всіх видів і сортів нормується стандартами. Для нього характерні:

- показники, кількісний вираз яких не залежить від виходу й сорту борошна: запах, смак, хруст, вологість, зараженість шкідниками. (слабкий специфічний борошняний запах, при тривалому розжовування солодкувате на смак, вологість не вища 15%, без ознак зараженості шкідниками, на 1 кг борошна допускається до 3 млг пиловидних метало домішок, кількість пророслих зерен не повинна перевищувати 3%).

- показники, що нормуються для борошна різних виходів і сортів: колір, крупність помелу, кількість та якість клейковини.

Переробка зерна на крупу. У нашій країні виробляють такі види і сорти круп:

- з рису – рис шліфований і полірований І і ІІ сортів, рис дроблений;

- з гречки – крупу пропарену і непропарену (ядрицю) І і ІІ сортів, крупу продільну і дієтичне борошно;

- з гороху – горох лущений, полірований (цілий, поколений) і крупу типу манної;

- з проса – пшоно шліфоване вищого, І та ІІ сортів;

- з вівса – пластівці, крупу недроблену пропарену, крупу плющену вищого і І сортів, толокно;

- ячменю – крупу перлову 15-номерну;

- з кукурудзи – крупу шліфовану 5 – номерну, крупу для пластівців і кукурудзяних паличок;

- з пшениці м’якої марки «М» і твердої марки «Т» - манну крупу.

Технологічний процес виробництва круп.

І

І

І

І

І

При переробці гречки виходить 45% ядриці І сорту, 15 – ІІ, 10 – проділу, до 5% борошенця, лузги – 21%, кормових відходів – 3%, некормових – 0,5%.

При виробництві пшона одним сортом його вихід становить 68,5% при 5,5% борошенця, 18 – лузги, 7 – кормових і 0,5% некормових відходів.

Якість круп нормується державними стандартами. При визначенні цього показника враховують колір, запах, смак. У крупах не повинно бути шкідників, вологість повинна бути 12 – 15%.

2. Організація зберігання і переробки цукрових буряків.

Вирощування цукрових буряків повинне бути ефективним як для с/г підприємств, так і для підприємств, які їх переробляють. У зв’язку зі збільшенням виробництва цукрових буряків виникає потреба в організації їх зберігання протягом певного часу в польових умовах і на бурякоприймальних пунктах. Перед цукровою промисловістю поставлено завдання щодо подальшого вдосконалення виробництва з метою підвищення виходу цукру при переробці коренів.

Цукрові буряки, зібрані бурякокомбайнами, у той же день повинні бути доведені до встановлених кондицій і вивезені на бурякоприймальні пункти. Цукрові буряки, що надходять на цукрозавод повинні відповідати вимогам ДСТУ. За фізичним станом корені повинні мати нормальний тургор. Допускається наявність дефектних коренів не більше 6% їхньої маси, цвітушних – 1%, механічно пошкоджених – 12%, підв’ялених – 5%. Вміст зеленої маси не повинен перевищувати 3%. Базисну цукристість встановлює Міністерство АПК України, як середню за 5 років. Цукрові буряки приймають партіями (партія – будь-яка кількість коренів, яка знаходиться в одній транспортній одиниці й оформляється одним документом).

Якщо партію цукрових буряків при погодженні з підприємством відносять до некондиційної, то в документі ставлять штамп «некондиційний» і зазначають відповідні показники. Під штампом розписуються представники сторін. Якщо підприємство не погоджується, то партію перевіряють повторно за участю здавальника і державного інспектора по закупівлі та якості с/г продукції.

Одержані результати поширюються на всю партію. Цукровий завод за добу в середньому переробляє 2 – 3 тис. т. коренів і одержує 240 – 360 т готового цукру піску. Сахарозу добувають із клітин коренів дифузією, після чого завдяки хімічним і теплофізичним процесам цукор відокремлюють від нецукрів і перетворюють на чистий кристалічний продукт.

Переробляють цукрові буряки за такою схемою:

І

І

І

І

І

І

І

І

І

І

Після зважування коренів, їх миття і подрібнення на смужку за допомогою бурякорізки СБ-8, подрібнена бурякова стружка надходить на грабельний або стрічковий транспортер, який подає її на дифузійну установку. Цукор там добувають за допомогою гарячої води на дифузійних апаратах безперервної дії. В дифузійну установку стружка надходить безперервно, а назустріч їй рухається вода, завдяки чому стружка знесолоджується, попередньо ошпарюючись гарячим соком для плазмолізу клітин. Очищення соку полягає у видаленні з нього нецукрів. Нецукри, які залишилися в очищеному соку, нагромаджуються в патоці – мелясі.

Для очищення соку застосовують вапно, під дією якого білки та інші речовини, які містяться в дифузійному соку, коагулюються.

Сік фільтрують за допомогою фільтрпреса і вакуумфільтрів. Доброякісність соку після другої фільтрації становить 91 – 93%, у тому числі сахарози – 12 – 14%.Наступний етап – добування з соку цукру методом кристалізації. Для цього сік випаровують на випарних апаратах до сиропу з вмістом сухої речовини 65 – 70%. Далі продукт додатково очищають і випаровують у вакуум-апаратах до вмісту сухої речовини 92 – 93%. Коли сухої речовини буде 92 – 93%, у вакуум-апаратах припиняють розрідження, відкриваючи доступ повітря. Продукт спускають у центрифуги, де кристали відокремлюються від патоки. Вивантажений із центрифуг білий цукор має вологість 0,5 – 0,6% і температуру 70 – 75^о С. Його підсушують до стандартної вологості 0,1% у барабанній сушарці за рахунок залишкового тепла самого цукру. Потім цукор пропускають через сито, магнітний сепаратор і направляють у засіки для пакування в мішки.

Щоб цукор не зволожувався, відносна вологість повинна бути не вищою 70%. Мішки з цукром укладають у штабелі на настили з брусків або дошок, залишаючи вздовж стін і між штабелями проходи завширшки 0,7 м.

Вихід чистого цукру на сучасних заводах залежить від цукристості буряків і становить 14 – 15% маси перероблених буряків.

У свіжому жомі міститься 0,2% сахарози. Кормова патока становить 3 – 5% маси перероблених буряків і містить близько 50% цукру. ЇЇ використовують у великій кількості для виробництва етилового спирту.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Організація перевезень
3. II. Організація перевезень
4. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
5. Адміністративно-територіальна організація
6. Бази даних як засіб зберігання й обробки інформації
7. Біокомпозити та композиційні матеріали на основі відходів переробки деревини
8. Буфер обміну — це тимчасове місце зберігання інформації, яку було скопійовано або переміщено з одного місця з метою використання в іншому.
9. Бюджетний устрій в зарубіжних країнах. Організація бюджетного процесу
10. Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну
11. Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями
12. Вибір оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях.

Переглядів: 3956