Килимарство – один із найважливіших видів прикладного мистецтва мусульманського світу.

Ручне килимарство існує з тих часів, коли люди навчилася виробляти прядиво і тканини з волокнистих матеріалів. Батьківщиною килимарства є Персія (сучасний Іран). Історики вважають, що тодішні східні кочівники ткали щільні теплі полотна, щоб мати можливість швидко облаштувати житло. В умовах кочового життя ці полотна захищали від вітру й піщаної бурі, дозволяли розділити приміщення на житлові зони чи прикрасити його.

Мистецтво килимарства арабських майстрів передавалося від покоління до покоління і вважалося за найдорожчу сімейну цінність. Спочатку килими ткали вдома для особистого користування або в подарунок. Улюбленими декоративними мотивами на цих виробах були фантастичні птахи й тварини, рослинні й геометричні орнаменти.

Назва «перський килим» збереглася за виробами, створеними в сучасному Ірані — території, що входила до складу давньої Персії.

У Корані сказано, що світ був створений Аллахом за 6 днів. Спочатку в нескінченності порожнього Всесвіту виникли 7 небес і спалахнули світила, а потім під ними прекрасним килимом була розстелена земля, придавлена для міцності горами. Тому килим асоціюється на Сході з міні-моделлю земного раю. Без нього неможливо уявити жодну мусульманську оселю, а рівень добробуту визначається кількістю та якістю килимів.

Історія східного килима нерозривно пов’язана з історією давньої Персії. Ткати килими перси вміли ще понад дві з половиною тисячі років тому. Історія зберегла для нас розповідь про перший шедевр перських майстрів — «Весняний килим» царя Хорова І, сплетений ще у VІ ст.. на честь перемоги персів над римлянами та завоювання Аравійського півострова. Такий килим був ознакою влади, а його краса символізувала божественне походження. За розміром килим був величезним – 122 м завдовжки, ЗО м завширшки. Але найціннішим був візерунок цього килима. Земля була вишита золотими нитками, вода – із прозорого коштовного каміння, квіти та плоди на деревах – із самоцвітів. Перекази оповідають, що, коли цей килим розгортали, відчувалася свіжість весняного повітря.

Коли в Персії провідною релігією став іслам, зображення живих істот було заборонене. Орнаменти килимів «заговорили» мовою символів і абстрактних образів. Від 1038 до 1194 р. Персія перебувала під владою турків, які мали власну культуру килимарства, і в той час відбувався обмін навичками та прийомами килимарства.

У XV ст. в часи династії Сефевідів новою столицею Персії стало місто Ісфахан. У ньому та багатьох інших містах були стороні державні майстерні, де вмілі майстри створювали справжні шедеври килимового мистецтва. Релігійна заборона на зображення тварин і птахів була знята, виробництво килимів перетворилося на одне із основних джерел доходу скарбниці. У Європі перські килими стали дуже популярними, за ними споряджалися торгові експедиції.

Сьогодні Іран є провідним постачальником витворів килимарства Кум, Наїн, Тебріз, Ісфаган, Габе — у кожному з цих міст є свої секрети майстерності й самобутні художні традиції, що полягати, у якості сировини, способах плетення, кольоровій гамі, специфіці орнаментів та ін. Вважається, що тільки іранські майстри підтримують. на високому рівні всі характеристики своїх килимів. Майстер ніколи не повторює візерунка у своїх виробах, хоча загальні елементи зберігаються, і за ними можна судити, у якій місцевості зроблено килим. Краса і якість перського килимарства відома в усьому світі, адже воно — взірець гарного смаку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Турецьке гончарне мистецтво. Художнє ткацтво – «дамаські тканини» (Сирія).	\|	Пам’ятки арабо-мусульманської архітектури.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.