• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА: “ Особливості вищої нервової діяльності людини”.

ЛЕКЦІЯ № 19

Зовнішній вигляд списку, що відображується

Як уже згадувалося, внутрішній список може бути списком об'єктів, а для зовнішнього його представлення формуються рядки з використанням методу toString, який застосовується до усіх об'єктів списку. Відповідно, на екрані відображується список рядків, сформованих шляхом виклику toString .

У простих випадках цього вистачає. Але можливості класу JList за зовнішнім уявленням списку цим не обмежуються.

Візуальне представлення рядків списку може бути складнішим, ніж просто рядок. Наприклад, можна реалізувати представлення даних в декілька колонок або вставити в рядки піктограми.

Для того, щоб маніпулювати зовнішнім представленням рядків списку, треба знати наступне.

Рядками списку, що відображується, є мітки класу JLabel . За умовчанням при формуванні візуального представлення рядка текст напису мітки формується викликом методу toString . Тому можна відображувати список будь-яких об'єктів, якої б складної структури вони не були. Треба тільки потурбуватися про створення методу toString, щоб він видавав те, що ми хочемо бачити в рядку на екрані.

Ці рядки-мітки формуються об'єктом класу, що задовольняє інтерфейсу ListCellRenderer . Знову ж таки в JList для цього використаний стандартний для Swing прийом - застосування "рендерера" ( renderer - представник, "відображує" осередку списку, візуалізація). Відповідно, об'єкт "рендерер", що формується класом JList за умовчанням, можна замінити іншим, який формує необхідний зовнішній вигляд міток. Для заміни візуалізації клас JList має метод setRenderer (див. документацію).

ПЛАН:

1.Специфіка розумової діяльності людини.

2.Мовна форма відображення дійсності.

3.Функціональна асиметрія півкуль великого мозку.

4. Нейрофізіологічних основ психічної діяльності людини.

5. Пам’ять.

1. Специфіка розумової діяльності людини.

У хребетних тварин звичайно виділяють кілька рівнів інтегративної діяльності мозку.

Перший рівень — це встановлення однозначної відповідності між подразненнями зовнішнього середовища і пристосовною реакцією, тобто утворення умовного рефлексу.

Другий рівень — здатність спонтанного формування багатьох можливих варіантів досягнення мети відповідно до умов довколишнього середовища (наприклад, умовнорефлекторне перемикання).

Третій рівень — здатність виявляти складні закономірності дії різних чинників зовнішнього середовища і враховувати їх у реалізації існуючої потреби. Поведінкові реакції цього рівня Е. А. Асратян назвав каузальними (лат. саuза — причина) рефлексами (наприклад, рефлекс обхідного шляху у мавп).

Майже у всіх хребетних тварин можна виявити елементи узагальнення й абстракції в поведінкових реакціях. Проте найвищого розвитку ці процеси розумової діяльності досягають у мавп і дельфінів. Так, мавпи здатні відрізняти однакові предмети за їхніми відносними ознаками ("великий" і "малий", "світлий" і "темний"), розрізняти поняття "подібність" і "відмінність", "трикутник" і "багатокутник".

Антропоїди досить успішно розв'язують завдання на виготовлення і застосування "знарядь" та на "обхідні шляхи". Шимпанзе здатний перенести навичку, набуту під час вибору за ознакою розміру, в іншу ситуацію, де потрібний вибір за кількістю. Врешті-решт у нього формується узагальнення на зразок "більше — менше взагалі". Проте процес мислення у мавп характеризується прямолінійністю і однозначністю, у стандартних ситуаціях вони не утруднюють себе пошуками інших, нестереотипних рішень, і лише в незвичних умовах можна виявити їхні природжені розумові здібності.

Що стосується дельфінів, то за рівнем розумового розвитку вони не поступаються антропоїдам, хоча й відрізняються від них значною інертністю і неврівноваженістю нервових процесів. Це особливо виявляється при виробленні складних умовних рефлексів і внутрішнього гальмування. Високий рівень розумової діяльності поєднується у цих тварин з такою ознакою, як обов'язкова автоматизація будь-якої рухової навички, відсутністю довільної корекції поведінки під час виконання умовного рефлексу, відмова від роботи в разі незначної зміни завдання, низький рівень орієнтовно-дослідницької діяльності у випадках зміни умов досліду. Проте дельфіни виявляють максимально можливий для тварин ступінь узагальнення на зразок "праворуч— ліворуч, взагалі".

Звичайно, предмети і явища об'єктивного світу, їхні зв'язки й відносини відображаються в мозку тварин не так повно і досконало, як у людини. Тваринам притаманне пізнання дійсності переважно на рівні явищ, що здійснюється за допомогою найпростіших асоціацій, а у людини дійсність відображується не тільки у формі відчуттів, сприймань і уявлень (що, ймовірно, властиво й вищим тваринам), а також у поняттях, судженнях, висновках, пов'язаних із використанням слів і різних систем символіки.

Розумова діяльність людини відображає багатогранність творчих, психічних та інших явищ, але за фізіологічними механізмами – це рефлекторний процес, а за кінцевим наслідком – низка пристосувальних реакцій особи до навколишнього середовища.

ВНД людини відрізняється від цілеспрямованих актів поведінки тварин (будування вежі до бананів) рядом особливостей: пристосувальні реакції людини проявляються через свідомість – сприйняття дійсності у мовній формі (на основі мови формується абстрактне мислення і відбувається оперування загальними положеннями); здатність виділяти найважливіші явища і зосереджуватися на них, здатність до прогнозування і очікування, усвідомлення суспільства людей і власної особистості і гідності, здатність формувати етичні і естетичні цінності. Окремі прояви свідомості властиві і тваринам (передбачення і очікування = кішка очікує мишу довгі часи; і виділення пріоритетів). Свідомість і навчання – 2 різні прояви розумової діяльності. Діяльність людини основується на попередньому досвіді (закріплені у довгостроковій пам’яті сліди попередніх подразнень). Проте, часто людина потрапляє у малознайомі ситуації і її поведінка здійснюється на евристичному рівні, тобто без попередньої підготовки.

Всі істоти на землі існують за окремими законами. Здатність визначати закони природи і уміння використовувати їх для задоволення власних потреб є головною властивістю розуму. Поведінка тварин у нових надзвичайних ситуаціях на відміну від навчання може бути проявом розумової діяльності – може одразу визначити ступінь адекватності виконаного акту поведінки. Найбільш поширеним законом природи, з яким тварина зустрічається постійно – це закон руху. Оцінка руху предметів у 3х площинах простору і часу є обов’язковою умовою для прогнозування (екстраполяції) напрямку руху подразника і на підставі передбачення власної поведінки.

Нейронні механізми уловлення законів природи (взаємозв’язок) фізіолого – генетична гіпотеза ВНД Л.В. Крушинського:

· окремі нейрони вибірково реагують на специфічні ознаки подразника шляхом виділення його положення в просторі (детектори положення знаходяться у різних відділах мозку);

· притаманні нейрону властивості визначаються його генетичним апаратом;

· для виконання інстинктивної діяльності використовується невелика кількість нейронів, для розумової – величезна кількість;

· нейрони об’єднані у функціональні консолідації = нейронні об’єднання. Тому на певні риси подразника реагують не окремі нейрони, а їх об’єднання.

Отже, ВНД забезпечують 2 нервових механізми, на підставі одного формуються знання - умовнорефлекторні зв’язки(об’єднання нейронів під впливом багаторазового повторення подразника = здатність нейронів до перебудови реактивності біосинтезу “молекул” пам’яті), на підставі іншого – здатність користуватися ними (генетична програма нейронів) = безумовнорефлекторна організація поведінки. У людини формування логічної прогностичної задачі здійснюється відбором конселяцій нейронів за участю свідомості. Свідомість пов’язується з діяльністю структур середнього, проміжного і переднього мозку, які об’єднуються у єдине ціле. Свідомість втрачається негайно при перериванні зв’язку кори з проміжним мозком, особливо зоровими буграми. Отже, нейронні об’єднання, завдяки яким здійснюється прогностична діяльність (визначається власна поведінка і її кінцевий корисний наслідок) знаходяться у середньому, проміжному і кінцевому мозку. Провідна роль належить фізіолого – генетичним механізмам прогнозуванням майбутніх явищ. Умовнорефлекторні зв’язки є лише підставою для відбору типових програм з минулого досвіду. Ці програми лише деякою мірою відповідають потребам організму за нових обставин.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. IV. Розподіл нервової системи
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
6. V. Питання туристично-спортивної діяльності
7. VI. Філогенез нервової системи
8. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
9. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
10. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
11. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
12. Автоматизація банківської діяльності в Україні

Переглядів: 581