Розквіт соціально-психологічної прози XIX ст.

Романтизм та критичний реалізм в «добу розуму». Основні риси критичного реалізму.

Мабуть, в житті суспільства література ще ніколи не відігравала таку важливу роль, як в ці часи. Після французької революції в умовах зрілого розвитку буржуазного суспільства нещадним критиком «доби розуму» став спочатку романтизм, а потім критичний реалізм.

Давайте проведемо межу між романтизмом і реалізмом.

Наприкінці ХVШ – в першій половині ХІХ ст.романтизм тільки відтворював конфлікт добра і зла, і романтичні герої робили спроби знайти щастя.

Критичний реалізм, що як метод склався30-40 рр. ХІХ ст., досліджував закони, за якими живе суспільство та «хворобливу» залежність людини від суспільства. !Критичний реалізм створює типові характери за типових обставин.

Основні риси критичного реалізму:

· людина розглядається як продукт історії, соціуму (гіпертрофія цього принципу спричинила появу натуралізму, провісником якого став Е. Золя. Натуралізм визначає життя людини не соціальними чинниками, а фізіологічними спадковість, статевий потяг тощо);

· цікавість до подробиць повсякденного життя (замальовки побуту, інтер’єру, вулиць, темних дворів, ринків, будинків розпусти, життя злодіїв, повій, п'яниць тощо);

· створення типових героїв тобто з адекватною соціальною поведінкою (аристократ, п’яниця, лихвар тощо);

· заглиблення в психічний світ людини та пояснення внутрішнього душевного руху (внутрішні монологи);

· віра в те, що література може вплинути на життя, змінити його на краще.

Реалісти доводили, що існуючий соціальний устрій суперечить ідеалам дійсного гуманізму. В своїх творах вони стверджували духовні принципи та вічні цінності.

Так, новий капіталістичний устрій ще тільки зароджувався, а у французькій літературі Жул’єн Сорель Фредеріка Стендаля та лихвар Гобсек Оноре де Бальзака вже дали йому нищівну, випереджувальну оцінку.

Російський письменник Ф.М.Достоєвський довів фальшивість ідеї «надлюдини», носієм якої став літературний герой Родіон Раскольніков.

Л.М.Толстой стверджував, що тільки через постійні пошуки себе, через взлети, падіння, страждання відбувається становлення людських душ.

Висновок. Провідним мотивом реалістів є викриття соціальних проблем буржуазного суспільства. Письменники досягли успіхів у змалюванні характерів, поглибленні психологізму шляхом урізноманітнення зображальних засобів відкриття внутрішнього світу людини.

Критичний реалізм приніс з собою поширення особливого різновиду прози – соціально-психологічної, такої, що художньо осмислює, досліджує існування людини в суспільстві, у взаємодії з іншими індивідами та соціальними класами, через аналіз її емоцій, поводження, через уважний розгляд її душі.

Провідними жанрами соціально-психологічної прози стали:

· оповідання;

· повість;

· новела;

· роман.

Укладання термінологічного словника.

Новела – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Оповідання – невеликий прозовий епічний твір, сюжет якого ґрунтується на певному епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.

Повість – епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Роман – твір великої епічної форми, що охоплює широке коло приватного та суспільного життя, змальовує розвиток багаточисленних людських характерів у їх взаємовідносинах. Звідси великий об’єм твору, складність композиційної структури, багатоплановість розвитку подій, різноманітність зображувальних засобів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Найстрашніший злочин минулого. Протиріччя XІX ст.	\|	Контрольні запитання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.