• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Юридична деонтологія: історія та сучасність.

Вступ

Френсіс Бекон

Зміст

ЛЕКЦІЯ

Тема № 1: ПРЕДМЕТ, МЕТОД, ЗАВДАННЯ І СТРУКТУРА ЮРИДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ ЯК НАУКИ І НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Час 2 години.

Підготувала:

старший викладач кафедри

Матієнко Т.В.,

викладач кафедри

Пасько О.М.

Розглянуто на засіданні

кафедри юридичної психології

та педагогіки

«___» ______________ 2009 р.

Протокол № _____

Одеса 2009

1. Юридична деонтологія: історія та сучасність.

2. Поняття, ознаки та загальна характеристика юридичної деонтології.

3. Предмет та метод юридичної деонтології.

4. Завдання та принципи юридичної деонтології.

5. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.

Ключові поняття: юридична деонтологія, професійна етика, юридична освіта, професіонал, предмет юридичної деонтології, завдання юридичної деонтології.

Мета лекції:розкрити сутність юридичної деонтології як науки, її предмет, завдання, структуру; ознайомити з методологічними засадами юридичної деонтології та історією її розвитку; виховувати професійно-важливі та моральні якості.

Література:

1. Філософський словник. Київ, 1973, - С. 96.

Формування в Україні правової держави і громадянського суспільства, які за своєю сутністю мають правовий характер, засновуються на праві, обумовило як підвищення ролі та значення права у соціальних перетвореннях, так і юристів - особливого професійного прошарку в суспільстві, виявило їх недостатню чисельність, недоліки в професійній підготовці.

Розширення самостійності суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності, членів громадянського суспільства, збільшення їх чисельності, поява недержавних нотаріальних та правоохоронних об'єднань, здійснення правової взаємодії громадян за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», зростання злочинності та інші фактори обумовили зміни суспільних потреб в юристах, причому це стосується як державних, так і недержавних організацій.

Ці зміни обумовили необхідність переглянути відношення до формування корпусу юристів в усіх країнах СНД, які були вимушені прийняти нові програми розвитку юридичної науки, удосконалення юридичної освіти. Проте ці ж фактори виявили й той факт, що юридична діяльність, професійні якості юриста, особливості їх професійної підготовки юридичною наукою комплексно не досліджувалися. Вивчення окремих видів юридичної діяльності, зокрема суддівської, прокурорської, слідчої та деяких інших не може замінити загальнотеоретичну модель юридичної діяльності.

Багато проблем в цьому плані є і в науковому осмисленні особливостей професійної діяльності працівників правоохоронних органів, зокрема не розроблені моделі їх професійних якостей, професіограми, відсутнє систематизоване викладення вимог до заміщення посад юристів тощо.

Юрист повинен знати не тільки законодавство та акти правозастосування, його роз'яснення та тлумачення, йому ще необхідно знати норми моралі, релігії, звичаїв, традицій, корпоративні норми тощо, тобто зміст усіх регуляторів, які існують в суспільстві. Тому важливим є життєвий досвід, життєвий шлях, а також вік юриста.

На сьогодні в Україні серед навчальних дисциплін, які передбачені освітньо-професійними програмами бакалаврату та спеціаліста за напрямом підготовки - Право,«Юридична деонтологія» є єдиною навчальною дисципліною, яка розкриває загальну «картину» (схему, каркас) юридичної діяльності як практичної, так наукової і навчальної, а також систему юридичної освіти, права і обов'язки студентів та деякі інші питання. «Юридична деонтологія» як навчальна дисципліна відносно нова, запроваджена згідно з програмою бакалаврату у 1996 році.

Для того, щоб розібратися, що являє собою ця специфічна область наукових знань та яке відношення вона має доправознавства, необхідно визначитися зі значенням основного терміну, яким нам доведеться користуватися.

Термін «деонтологія» грецького походження, що в перекладі означає науку про належне. Цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов'язку людини, сфера належного (того, що повинно бути), усі форми моральних вимог до життєдіяльності людини та відношення між ними. «Деонтологія» - як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Ієремія Бентамом (1748-1832), працю якого «Деонтологія, або Наука про мораль» було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку. Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою («моральна арифметика»), а задоволення індивідуального інтересу слід розглядати як засіб забезпечення «найбільшого щастя для найбільшої кількості людей». Це положення має певну актуальність і сьогодні у розумінні питань законності, правопорядку. Тільки шляхом забезпечення суб'єктивних прав кожного громадянина можна втілити загальну ідею справедливості у функціонування громадянського суспільства та правової держави.

Якщо І.Бентам застосував термін «деонтологія» для позначення вчення про мораль в цілому, то надалі деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. Деонтологія формувалась як специфічна система знань про належне, виходячи з вимог суспільної моралі. Проблематика належного, повинного (те, що має бути здійснено або зроблено) знаходить різні форми свого прояву, формує основу предмету даної науки та вивчається у відповідності до окремої особи, групи осіб, суспільства в цілому на рівні конкретних норм, принципів поведінки, моральних або суспільних ідеалів. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етикумедиків - як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов'язків. У складі медицини було сформовано особливе "вчення — медичну деонтологію. Більш детальне знайомство з цим аспектом розгалуження деонтологічних знань заслуговує уваги тому, що у ході порівняльного аналізу надається можливість більш повного розуміння юридизації деонтології.

Формування системи деонтологічних знань в межах медицини відбулося не випадково, а тому, що медицина є найгуманнішою галуззю людської діяльності. Процес лікування людини, збереження її як соціальної цінності, як частини живої природи - є проявом високої моралі, доброти, гуманізму. Тому система моральних вимогдо професійної діяльності медика формувалася постійно, оскільки існував цей вид соціальної діяльності. За довгий час свого існування медична деонтологія зазнавала впливу з боку релігії, політики тощо. Дивлячись на формалізацію, офіційне закріплення цих вимог, слід відмітити, що на сьогоднішній день збереглася значна кількість історичних пам'яток, які свідчать про розвинутість медичної деонтології. Так, наприклад, в античний період Гіппократом було сформульовано цілий ряд деонтологічних норм, за допомогою яких народжувався ідеал лікаря - мудреця: «...Все, что ищется в мудрости, все ато єсть и в медицине,а именно: презрение к деньгам, совестливость, скромность, простота в одежде, уважение, суждение, решительность...».

Становлення та розвиток юридичної деонтології.

Система юридичних деонтологічних знань склалася значно пізніше, ніж у медицині, а наука «Юридична деонтологія» виникла зовсім недавно.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності», метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алєксєєва С.С. (1976 р.). Це був перший крок на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін «юридична деонтологія» ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. Алєксєєв С.С. довів необхідність етики юриста:

* Право, законність - це інститути соціального життя, що тісно пов'язані з суспільною мораллю, вони втілюють її ідеали та принципи. Здійснення правових норм багато у чому залежить від моральної озброєності суддів, прокурорів, працівників міліції, від дотримання ними вимог професійної етики.

* Специфіка юридичної роботи містить у собі потенційну небезпеку професійної деградації особи, що виявляється в актах бюрократизму, формалізму, втрати самоконтролю, відповідального ставлення до справи, в прояві грубості, не людяності тощо.

* Робота юриста прямо впливає на долі людей, на їх взаємовідносини, що споріднює професію юриста з професією лікаря. Тому питання про етику цих професій виникає з об'єктивною закономірністю. Таким чином, діяльність юриста за своєю специфікою глибоко вторгається у сферу моралі і тому, як підкреслює Алєксєєв С.С., повинна співвідноситися з моральними вимогами, враховувати особливості юридичної діяльності. Етика юриста,на його думку, охоплює одночасно загальні моральні принципи, особливі вимоги, виходячи з окремих видів юридичної роботи, та включає своєрідний етикет - правила ввічливості, такту, культуру поведінки.

Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який справедливо вважається засновником науки «Юридична деонтологія». У 1988 році авторським колективом було опубліковано з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, її принципи та роль у системі юридичних знань. Горшенєв В.М. зробив спробу узагальнити всю інформацію про кваліфікаційну характеристику юриста, розглянути професію юриста за кількома аспектами:

а) юрист як особа;

б) юрист як політичний діяч;

в) юрист як спеціаліст;

г) юрист як носій високих моральних якостей;

д) естетична культура юриста.

Теоретичні положення та висновки Горшенєва В.М. заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у професійній діяльності юристів. Деякі з них будуть викладатися окремо.

До питань співвідношення права і моралі,етики юристів за останні десятиліття так чи інакше зверталося багато вчених (Агєшин Ю.О., Сливка С.С., Суворов Л.К., Бородін В.В., Лукашова О.О., Нєрсєсянц В.С. та інші). Правовій свідомості та правовій культурі служителів Феміди було присвячено значну кількість наукових досліджень, що складає міцну базу для поширення наукових деонтологічних знань. Виходячи з наведеного вище, робимо висновок, що юридична деонтологія виникла не на порожньому місці і розвивається цілком природно та закономірно. У галузі правових знань теж робилися спроби формулювання на офіційному рівні моральних якостей працівників юридичної сфери. В 20-х роках НКЮ УРСР затвердив певний порядок атестування працівників суду, згідно до якого передбачалося робити професійний підбір кадрів на посаду судді лише з урахуванням визначеного переліку їх якостей. У 1982 році Мінвузом СРСР було затверджено новий документ - Кваліфікаційну характеристику юриста, де визначалася система вимог до знань та умінь юриста. Деонтологічні питання не залишилися поза увагою і міжнародного співтовариства. Так у 1979 році Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (резолюція №34/169). Існують також інші міжнародні документи, які відображають окремі сторони професійної етики юристів.

Позитивним моментом останнього етапу розвитку правової доктрини в Україні після розпаду СРСР стала департизація правоохоронних органів та деідеологізація сфери наукових досліджень. Зняття ідеологічного контролю досить значно вплинуло не тільки на деонтологічні уявлення щодо особистих та професійних якостей юристів,але й на саму правову практику, яку здійснюють не тільки юристи-професіонали.

На перший план у системі професійних вимог тепер ставляться не ідейно-політичні, а морально-ділові якості. Головним призначенням юристів тепер можна назвати не служіння ідеям партії або державним інтересам, а служіння закону, праву, ідеалам суспільної моралі. Це не означає повну безідейність та безпринциповість, а мова йдеться лише про те, що в умовах багатопартійної системи захисники свободи та справедливості не можуть бути підконтрольні тій чи іншій партії або відчувати ідеологічний тиск. їх головний контроль — закон та совість. При цьому можна вірити, підтримувати ідейно ті чи інші програмні положення, співчувати політичним намаганням окремих лідерів.

Така ідейно-політична переорієнтація суспільства висвітила ряд недоліків у системі деонтологічних знань щодо особи працівника правової сфери. Це можна пояснити таким чином. Деонтологічний аспект професіограми юриста - це в основному моральний аспект, хоча професійність має також велике значення для характеристики особи. Та, на жаль, мораль — це такий нормативний регулятор, який не змінюється швидко із зміною політичних та економічних відносин. І та глобальна перебудова, що відбулася в нашому суспільстві за короткий час, не призвела до формування нових моральних норм та вимог, в тому числі і у професії юриста. Не відбулося належного переосмислення суспільством цінності права, правової роботи, ролі юридичної професії в системі соціальних зв'язків. І це ставить проблему переосмислення особи юриста, а саме його внутрішнього світу, зовнішніх зв'язків та ефективності функціонування у різних сферах суспільного життя з урахуванням ускладненої структури соціального середовища.

Розшарування суспільства вимагає урахування специфічних особливостей спілкування з його представниками. Крім того, у середовище юридичної еліти також прибувають представники різних соціальних станів. Однак їхній інтерес, рівень забезпеченості, звички, традиції не повинні впливати на розуміння права, правової роботи, суспільної моралі, справедливості. Перед нормами права у формальному розумінні рівні всі, навіть ті, хто його застосовує. З цього приводу можна вказати ще на одну причину, що розкриває роль юридичних деонтологічних знань у формуванні юриста-професіонала та вказує на досить широку перспективу їх подальшого розвитку.

Висновки до 1 питання:

Отже,деонтологія – це розділ етики, що вивчає проблеми обов’язку, сферу обов’язкового, всі форми моральних вимог та співвідношення їх. Термін деонтологія розглядається багатьма галузями наук, серед яких і юриспруденція. Юридична деонтологія вивчається студентами першого курсу для того, щоб зробити введення у юридичну діяльність, оскільки юридична деонтологія вивчає не тільки професійні якості юриста, але й моральні, культурні, етичні, естетичні особливості діяльності цієї професії.

Читайте також:

1. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
2. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
3. Біблійні теми та історія раннього християнства у драмах Лесі Українки
4. ВИЗНАЧЕННЯ, ПОНЯТТЯ І КОРОТКА ІСТОРІЯ.
5. Виникнення і розвиток людських ресурсів, історія розвитку кадрових служб.
6. Виникнення справочинства. Історія розвитку писемності. Складання документів у Київській Русі
7. Вступ. Історія розвитку ГДС. Вклад вітчизняної науки при створенні теоретичних та технічних основ каротажу
8. Дилер – фізична або юридична особа, яка провадить діяльність за свій рахунок і від свого імені.
9. ЗМ 1. ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
10. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Категорії особливо небезпечних інфекцій. Ознаки. Збудники. Історія вивчення, правила роботи
11. І. Історія виникнення і тенденції розвитку настільного тенісу в світі, Україні, регіоні.
12. Інтерпретаційні акти: юридична природа, поняття, види.

Переглядів: 3712