Соціальне значення юридичних деонтологічних знань

Юридична діяльність має свою специфіку, що обумовлено її організаційним, управлінсько-розпорядчим та владним характером. Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму. Це прийняття законів, організація їх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні інших важливих питань. Поступово сфера використання юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії юриста.

Це об'єктивний процес, який не треба пов'язувати зі штучною тенденцією юридизації знань (юридична логіка, юридична соціологія, юридична етика). Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права. Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства цей процес так і відбувається. Право все більше проникає в систему соціальних зв'язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права.

У зв'язку з цим чекають свого юридичного вирішення проблеми морального порядку, яких раніше не існувало. Саме юристам у першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем, як це має бути у правовій державі (за умов, що вони знаходяться у сфері правового регулювання). Наприклад, це проблема офіційного визнання, легалізації сексуальних меншин, проблема визнання особистого права на смерть, проблема застосування смертної кари, питання участі у військових місіях на території іноземних держав тощо. Перш за все - це моральні питання, а потім вже правові. Тому їх вирішення значною мірою залежить від суспільної моралі, від морального вигляду тих, кому доведеться встановлювати відповідні правові заборони, надавати права, наділяти обов'язками.

Багато з перелічених питань необхідно попередньо вирішувати теоретично у межах юридичної деонтології, а точніше - знаходити своє попереднє моральне обґрунтування. Це свідчить про необхідність та важливість деонтологічних знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а також у діяльності тих, хто має відношення до вирішення юридичних справ. І дійсно, останнім часом майже в усіх навчальних закладах правознавчого профілю викладається навчальна дисципліна «юридична деонтологія», яка готує майбутніх юристів до сприйняття спеціальних юридичних знань, належного виконання своїх професійних обов'язків, виховує їх у дусі шанобливого ставлення до права, до особи.

Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук

Юридична і медична деонтології націлені на забезпечення високоякісного, високогуманного ставлення до такої соціальної цінності як особа. Медик, юрист повинні захищати інтереси особи — життя, честь, гідність, тобто всі ті природні якості, без яких вона стає просто індивідуумом - частиною живої природи. З цього витікає, яке значення для суспільства в цілому або для окремо взятої людини має якісне виконання свого професійного обов'язку медиками або юристами.

Кожна помилка, зроблена ними, чи недбале ставлення до людини може привести до трагічних наслідків. Саме працівникам цих професій ми багато в чому довіряємо свою долю, своє майбутнє. Кожен з нас хоче бути впевненим в їх добропорядності, гуманному ставленні до себе. Інакше не може бути тому, що і медик, і юрист є представниками найбільш гуманних професій, що ще раз підтверджує висновок про особливе значення проблем професійного етикету, їх головне місце у системі знань науки юридична деонтологія.

Юридична деонтологія як навчальна дисципліна

Від юридичної деонтології як системи наукових знань слід відрізняти однойменну навчальну дисципліну, що виконує дещо інші функції та вирішує свої спеціальні завдання.

Якщо в сфері деонтологічного наукового дослідження відбувається вироблення нових знань, то в сфері навчання, а конкретно - в системі юридичної освіти відбувається розповсюдження та опанування науковим досягненням з метою його подальшого використання на практиці.

Виходячи із специфіки завдань, що вирішуються юридичною деонтологією як навчальною дисципліною,в окремих навчальних закладах викладається курс, що має назву «Вступ до юридичної спеціальності». По суті, ця назва досить чітко відбиває основні функції та призначення даної дисципліни. Початківців студентів-юристів вводять до бази завдань, що визначатимуть умови та порядок їхньої життєдіяльності на найближчі 4-5 років та на майбутню перспективу, коли вони вже отримають диплом фахівця та візьмуться до самостійної роботи.

Слід відзначити, що здійснення такого роду інтелектуальної діяльності як навчання має найбільшу ефективність, якщо суб'єкти цього процесу однаково добре підготовлені до такої роботи. Щодо системи вищої освіти, то вона передбачає особливо ретельну підготовку до процесу засвоєння знань, починаючи від ознайомлення з правилами внутрішнього розпорядку, режимом, формами роботи і завершуючи професійною орієнтацією студентів на далеку перспективу, формуванням загального уявлення про можливу сферу своєї професійної діяльності.

Із вступом до навчального закладупрактичними стають такі запитання - що і як треба вчити, де отримувати навчальну інформацію, як її обробляти, які якості виховувати в собі відповідно до майбутньої професії, в яких сферах можна використовувати отримані знання, які перспективи просування по службі або зміні свого соціального статусу тощо.

Відповіді на ці запитання повинна давати вступна навчальна дисципліна, яка базується на дослідженнях науки «юридична деонтологія». Таке співвідношення науки і освіти є необхідним і обов'язковим у підготовці майбутніх фахівців.

Сучасні підходи до викладання курсу

Особливості методології викладання курсу юридичної деонтології багато в чому залежать від ряду факторів, серед яких знаходяться такі: кількість годин, виділених на вивчення дисципліни; особливості авторського бачення окремих проблем деонтологічного походження; співвідношення кількості лекційних та семінарських занять; визначення меж та структури предмету курсу; логіка подання матеріалу; використання тих чи інших аспектів висвітлення проблеми.

Один із найбільш розповсюджених підходів щодо бачення методики викладання курсу - це висвітлення питань моралі, моральної культури юристів у співвідношенні до інших можливих компонентів загальної культури, а також характеристика окремих видів юридичних спеціальностей. Такий підхід вважається відносно спрощеним, тому що на досить загальному рівні дає можливість ознайомитися студентам з колом питань відносно майбутньої професії та учбової діяльності.

Більш ґрунтовним підходом до формування навчального курсу слід назвати підхід, в якому професія юриста розглядається крізь призму її ролі та соціального призначення на сучасному етапі, юридичні спеціальності висвітлюються не тільки через основні завдання та функції, а з урахуванням якостей особистого та професійного порядку. Цей підхід також передбачає вступ студентської аудиторії не тільки до майбутньої професійної діяльності, а і до навчальної діяльності. Що має для них першочергове значення на початковому етапі опанування права.Авторами запропонованого посібника було взято за основу широкий підхід у викладенні предмету навчальної дисципліни, що знайшло відображення у структурі курсу. Методика викладення матеріалу заснована на діяльностному підході до розуміння основних складових предмета. Головним вважається практична націленість матеріалу в тому розумінні, що основою всіх теоретичних міркувань залишається практична юридична діяльність юристів-професіоналів.

Однак, її висвітлення було б неповним, якщо не вдатися до осмислення інших сфер юридичної діяльності - сфери наукового дослідження та сфери юридичної освіти.

Таким чином, складаються три основні сфери здійснення юридичної діяльності - наука, освіта, практика, що і було взято за основу у формуванні програми курсу.

Діяльностний підхід дає змогу розкрити звичні для нас явища не тільки в статиці, айв динаміці, що передбачає вивчення особливостей юридичної процедури, поетапності процесу, визначення гарантій, принципів, зовнішніх та внутрішніх факторів впливу тощо. Він дозволяє побачити юриста, юридичну установу в дії, уявити себе в якості учасника тих чи інших відносин здійснення права.

Методологічно виправданим є звернення до практичного досвіду юристів зарубіжних країн, що також було використано в даному посібнику. Шляхом порівняльного аналізу можна оцінити якість правової роботи в нашій країні та за її межами, побачити існуючі недоліки, можливості вдосконалення, пристосування до умов життя в Україні та націлити себе на відповідну роботу.

Висновки до 5-го питання:

Оскільки професія юрист відноситься до кола професій «людина-людина», то відповідно основна сфера діяльності пов’язана із соціальним розвитком суспільства, забезпеченням правомірного життя. Саме юридична деонтологія як фундамент по керівництву професійної діяльності юриста слугує координатором дій фахівця у сфері юриспруденції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Завдання та принципи юридичної деонтології	\|	Заключення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.