• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЛЕКЦІЯ 1. Предмет і метод мікроекономіки

План:

1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.

2. Мета та завдання дисципліни.

3. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

4. Методологія мікроекономічного аналізу.

5. Поняття та структура мікросистеми.

6. Суб’єкти мікросистеми.

7. Предмет взаємовідносин між суб’єктами мікросистеми.

Мікроекономіка як складова частина економічної теорії.

Виникнення мікроекономіки як розділу економічної науки пов’язане з “маржинальною революцією. Ця революція стала переломним етапом для економічної науки. Відбулася переоцінка цінностей, усталених за майже 200 років еволюції класичної політичної економії. Пошук і розробка загальних принципів економічної теорії змінилася дослідженням різних проблем практики господарювання, якісний аналіз витісняється кількісним. Економісти ставлять перед собою завдання оптимізації використання обмежених ресурсів. З цією метою широко використовується теорія граничних величин, диференційне і інтегральне числення. Практична роль маржиналізму полягала в результатах, отриманих неокласичними дослідженнями під час виникнення конкретних проблем ринку: взаємозв’язку ціни та попиту на окремі товари, комбінації різних чинників виробництва у межах окремих підприємств тощо.

Потреба в новій економічній теорії (яка зрештою стала неокласичною економічною теорією) зумовлювалася кризовим станом класичної політичної економії, прогресом точних наук, зокрема, математичних методів аналізу, еволюцією філософії, психології, соціології у напряму подолання кризи позитивізму та формування нових принципів функціонування економічної системи.

Мікроекономіка охоплює розділи економічного аналізу, в яких досліджується поведінка окремих економічних одиниць, а також окремих ринків. Предметом вивчення мікроекономіки є ефективність функціонування окремих механізмів економічної системи та складників національної економіки.

Мета і завдання дисципліни

Вивчення дисципліни “Мікроекономіка” має за мету формування ринкового орієнтованого економічного світогляду і знань щодо методів прийняття оптимальних господарських рішень в умовах обмеженості ресурсів з приводу споживання благ, використання факторів виробництва із врахуванням різних конкурентних ситуацій, економічних інституцій.

Завданням курсу є

- надання знань про базові положення мікроекономічної теорії;

- прищеплення навичок використання інструментарію мікроекономічного аналізу;

- підготовка до вивчення прикладних дисциплін, що базується на мікроекономічній теорії.

Методологія мікроекономічного аналізу.

Особливістю мікроекономічного аналізу є те, що він ґрунтується на кількох важливих постулатах (принципах):

- принцип методологічного індивідуалізму, який передбачає вивчення поведінки окремої особи;

- принцип раціональності, який передбачає егоїстичну поведінку людини у економічних відносинах, в процесі економічної діяльності;

- принцип рівноваги.

Мікроекономіка покликана допомагати пояснювати і прогнозувати економічні явища, які спостерігаються. Наприклад, чому фірми прагнуть наймати або звільняють працівників, коли змінюються ціна на сировину, яка споживається в процесі виробництва? Скільки працівників повинно бути прийнято на роботу або звільнено, якщо ціни на сировину збільшаться на 10 %.

Таке обґрунтування і прогноз базується на різних теоріях. Теорії використовуються для пояснення явищ, що спостерігаються з точки зору основних правил і припущень. Наприклад, теорія фірми починається з простого припущення фірми прагнуть максимізувати свій прибуток. Теорія використовує це припущення, щоб пояснити, як фірми вибирають кількість робочої сили, капітальних вкладень і сировини і як вони визначають обсяг випуску.

Економічна теорія є також основою для прогнозів. Наприклад, теорія фірми передбачає, чи буде її випуск збільшуватися або зменшуватися при збільшенні заробітної плати або зменшення ціни на сировину. Завдяки застосуванню методів статистики та економетрики теорії дозволяють побудувати моделі для кількісних прогнозів. Важливим для побудови економічних моделей є системний метод дослідження.

При оцінці теорії важливо пам’ятати, що вона в будь-якому випадку недосконала. Жодна економічна наукова теорія не є абсолютно істинною.

Економічна модель - це формалізоване описання економічного процесу або явища, структура якого визначається як його об’єктивними властивостями, так і цільовим характером дослідження. Модель є основним на економічній теорії математичним описанням фірми, ринку або будь-якого економічного об’єкта.

Графіки - це відображення залежності між двома і більше змінними. Ця залежність може бути лінійною (тобто постійною). Тоді графік являє собою пряму лінію, розташовану під кутом між двома осями - по вертикалі (Y) і горизонталі (Х). Якщо лінія графіка йде зліва направо по спадній, то між двома змінними існує обернений зв’язок (так, при зниженні ціни на товар, як правило, зростає обсяг його продажу). Якщо лінія графіка йде по висхідній, то зв’язок прямий (так, в міру зростання витрат у виробництві товару, зазвичай, ростуть ціни на нього).

На рисунку ?? зображені найпростіші лінійні залежності. З позиції характеристики моделі (економічного явища, що нею описується) важливо визначити нахил функції. Якщо зі збільшенням значення аргументу значення функції збільшується, нахил графіка називають позитивним. Якщо зі збільшенням значення аргументу значення функції зменшується нахил графіка називають негативним. Якщо зі зміною значення аргументу значення функції не змінюється, то говорять, що у функції нульовий нахил. Якщо одному й тому самому значенню аргументу відповідає нескінченне число значень функції, то нахил функції дорівнює нескінченності.

Рис. 1.1. Графічне зображення лінійних залежностей

В реальності залежності носять більш складний характер і зображаються кривими. Щоб визначити рівень нахилу функції в оточенні даної точки, необхідно до неї провести дотичну. Крім того, нахил функції може змінюватися, переходячи з позитивного в негативний і навпаки.

Рис. 1.2. Варіанти нахилу кривих

У рамках графічного підходу часто застосовуються діаграми-рисунки, які показують співвідношення між показниками. Вони можуть мати вигляд кола і стовпчика. Схеми наочно демонструють показники моделей і їх взаємозв’язки.

Мікроекономіка використовує як позитивний, так і нормативний аналіз. Позитивний аналіз передбачає пояснення і прогнозування явищ в економіці, а нормативний відповідає на питання, як повинно бути. Позитивний (дескриптивний) аналіз передбачає об’єктивне тлумачення, наукове пояснення економічних явищ і процесів, що спостерігаються, і побудові на їх основі наукових гіпотез, концепцій та виявленні закономірностей функціонування. Нормативний аналіз є науковою основою для розробки економічної стратегії, він дає відповіді на питання як повинно бути, як діяти, щоб досягнути бажаних результатів.

Економічна система - це сукупність всіх видів економічної діяльності і відносин людей у процесі взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів та послуг. Іншими словами, це сукупність взаємопов’язаних економічних елементів, які утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, єдність відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.

Основними економічними суб’єктами є індивіди (домогосподарства), фірми, держава та її підрозділи, а також профсоюзи. Взаємодія економічних агентів формує економічний кругообіг. Економічний кругообіг - це рух економічних благ, який супроводжується зустрічним потоком грошових доходів і витрат (рис. ??).

Рис. ?? Проста модель кругообігу

Найважливішим елементом економічної системи є господарська діяльність людей. Виділяють чотири стадії цього процесу:

- виробництво - створення матеріальних і духовних благ, необхідних для існування і розвитку людини;

- розподіл - це процес визначення частки, кількості, пропорцій, у якій кожна господарююча людина приймає участь у виготовленні продукті;

- обмін - процес руху матеріальних благ і послуг від одного суб’єкта до іншого і форма суспільного зв’язку виробниуів і споживачів, що опосередковує суспільний обмін товарами;

- споживання - це процес використання результатів виробництва для задоволення певних потреб.

На думку Макконелл К.Р. І Брю С.Л.: “Потреби - це бажання споживачів придбати і використати товари і послуги, котрі приносять їм користь. Економічні потреби - це внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності з метою забезпечення власного добробуту і добробуту членів сім’ї.

За своїми суб’єктами потреби поділяються на індивідуальні (особисті) - потреби в їжі, одягу, житлі, тощо; колективні - відповідні умови праці, кваліфіковане керівництво, моральний клімат; суспільні - зниження рівня інфляції, безробіття, економічне зростання.

За об’єктами людські потреби поділяються на фізіологічні (у їжі, одягу, житлі, продовженні роду) і соціальні (в освіті, спілкуванні, інформації, охороні здоров’я тощо). Виділяють матеріальні і духовні, першочергові і відкладені.

За мірою реалізації виділяють абсолютні, дійсні і платоспроможні потреби. Абсолютні потреби визначаються найвищим рівнем економічного розвитку, характерним для найрозвинутіших країн. Дійсні потреби відповідають рівню економіки даної країни. Платоспроможними є потреби, які людина може задовольнити відповідно з власними доходами і рівнем цін на життєві блага.

Найважливішою характеристикою потреб є їх безмежність, але їх безмежність наштовхується на обмеженість виробничих ресурсів. Тому виникає проблема вибору тих потреб, які виробництво може задовольнити, використовуючи наявні ресурси. Але одні й ті ж обмежені ресурси можна використати у виробництві для задоволення різних потреб. Тому існує економічний вибір і проблема альтернативності використання факторів виробництва.

Основна мета економічних суб’єктів мікроекономіки - здійснювати економічний вибір:

- що потрібно випускати і в якій кількості;

- якнеобхідно займатися виробництвом;

- для кого повинні бути призначені результати виробництва.

Економічний вибір - вибір найкращого із альтернативних варіантів їх використання, при якому досягається максимальне задоволення потреб при даних витратах.

Альтернативні витрати - витрати одного блага, що виражені у іншому блазі, яким довелося знехтувати (пожертвувати ) називається альтернативними витратами (витрати невикористаних можливостей або тимчасовими витратами).

Проблема економічного вибору і альтернативності витрат виробничих факторів породжують використання виробничих можливостей окремого підприємства, галузі. Виробничі можливості визначаються кількістю альтернативних виробничих ресурсів та доцільного і ефективного їх використання.

Так, маючи обмежені ресурси, підприємство, здійснюючи економічний вибір, обирає один продукт, відмовившись від виробництва іншого, ціна останнього і складає ціну економічного вибору фірми. Ціна економічного вибору визначає, на випуску якого продукту зупиниться фірма, який обсяг його виробництва вигідний, якими будуть альтернативні витрати.

Ефективні рішення приймаються за умови, коли додаткові (граничні) вигоди перевищують додаткові (граничні) витрати:

МВ ³ МС,

МВ -граничні вигоди;

МС -граничні витрати.

Графічного виробничі можливості підприємства можуть бути представлені кривою виробничих можливостей або кривою трансформації (рис. ??).

Рис. ?? Крива виробничих можливостей

Лінія ABCDEZ - крива виробничих можливостей. Показує альтернативні варіанти при повному використанні ресурсів. Всі точки, які знаходяться під цією кривою, наприклад, точка F характеризують певний випуск продукції, але при цьому підприємство неповністю використовує наявні ресурси. Всі точки, які знаходяться вище кривої ABCDEZ, наприклад, точка G характеризують певний випуск продукції, але недосяжного з позиції наявних у підприємства ресурсів.

Крива виробничих можливостей історична, вона відображає досягнутий рівень розвитку технологій і рівень використання наявних ресурсів. Якщо збільшуються наявні ресурси або удосконалюється технологія, площа фігури 0AZ збільшується, а крива ABCDEZ зміщується вверх і праворуч.

За умови рівномірності змін крива ABCDEZ зміщується симетрично. Якщо відбувається одностороннє підвищення ефективності технологій одного із благ, зміщення носить асиметричний характер (рис.?? )

Рис. Зміщення кривої виробничих можливостей

При односторонньому розширенні виробництва фотоаппаратів крива АВ зміщується в положення СВ, при збільшенні виробництва відеокамер - у положення АD.

Проблема економічного вибору в різних економічних системах вирішується по-різному. В традиційній економічній системі вибір залежить від традицій, в командно-адміністративній - від рішення правлячої еліти, в ринковому господарстві - від ринкової коньюктури.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
6. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
7. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
8. Абетково-предметний покажчик
9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
10. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
11. АгротехнІЧНИЙ метод
12. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві

Переглядів: 1963