Визначення розміру полів за допомогою розбиття статті на 9 рівних частин

Ще одним способом визначення полів є розподіл сторінки на дев'ять рівних частин.

Слід пам'ятати про те, що на полях розміщуються колонтитули і різні декоративні елементи, тому потрібно залишати для них достатньо місця. Якщо верхній колонтитул більш насичений інформацією, ніж нижній, то верхнє поле слід зробити більше нижнього.

Якщо потрібно створити макет буклету, який складається в три або більше разів, необхідно ретельно розрахувати ширину кожної сторінки і величину середника.

4. Створення таблиці стилів і розробка шаблонів

Після того, як будуть визначені формат і основні смислові розділи публікації, можна починати розробку таблиці стилів. Стилем називається набір атрибутів форматування, що має ім'я. Стилі підтримуються всіма програмами комп'ютерної верстки, в тому числі і Microsoft Word. Використовуючи стилі, можна дуже легко задавати форматування великим обсягам тексту, створювати зміст і здійснювати пошук потрібного фрагмента тексту.

Наприклад, якщо в початковому варіанті макета для основного тексту був використаний шрифт розміром 10 пунктів, а в процесі верстки виявилося, що обсяг тексту занадто великий, можна один раз внести зміну в стиль, призначивши розмір основного тексту 9 пунктів, і програма верстки автоматично застосує зміну до всіх абзаців, яким був призначений даний стиль. В результаті буде зекономлено час, який треба було б на пошук і перепризначення розміру шрифту вручну по всій публікації (а адже в публікації можуть бути сотні сторінок). Таким чином, застосування стилів дозволяє забезпечити в разі потреби швидке та безболісне зміну зовнішнього вигляду документа на будь-якій стадії його підготовки до друку.

Крім того, використання таблиці стилів дозволяє легко проводити експерименти, підбираючи гарнітури і розміри шрифтів, відступи між абзацами, колірні рішення і способи вирівнювання абзаців.

Для того щоб створити таблицю стилів, найпростіше взяти аркуш паперу і акуратно виписати всі види тексту, які знадобляться для її оформлення. Зазвичай в публікацію входять наступні стилі тексту:

заголовок першого рівня - зазвичай це назва частин в книгах або заголовків головних статей в журналах або газетах. Для заголовків використовуються шрифти досить великого розміру і різних гарнітур;

заголовок другого рівня - цьому рівню відповідають назви глав у книгах або статей в журналах. Шрифт зазвичай вибирається той же, що і для заголовків першого рівня, але меншого кегля;

заголовок третього рівня - таким стилем відзначаються підзаголовки в главах книг або журнальних статтях. Для таких підзаголовків іноді вживається той самий шрифт, що і для основного тексту, але вирівняний по центру або по лівому краю і напівжирного;

основний текст - назва говорить сама за себе: основним текстом набирається весь матеріал, призначений для читання. Для основного тексту рекомендується добирати шрифт, що добре читається, як правило, із зарубками, розміром від 9 до 14 пунктів;

колонтитул - для оформлення колонтитулів використовуються самі різні гарнітури та засоби. У класичному варіанті це рубаний шрифт типу Arial або Pragmatica напівжирного, вирівняний по зовнішньому краю сторінки;

підпис до малюнка - підписи до малюнків, як правило, вирівнюються по центру тим же шрифтом, що і основний текст. Іноді для підписів використовують курсивне зображення та виключки по лівому або правому краю.

У разі необхідності можуть бути визначені стилі для інших елементів публікації: приміток, таблиць, різних списків, змісту, врізок та підписів до схем, якщо передбачається, що вони повинні бути присутніми в документі.

При розробці структури документа і таблиці стилів слід дотримуватися принципу мінімізації. Чим менше стилів буде використано в публікації, тим краще. Не слід також використовувати занадто багато різних гарнітур. Оптимальним є застосування трьох-чотирьох гарнітур. Для виділення заголовків можна використовувати одну гарнітуру, але різного кегля і насиченості для заголовків кожного рівня.

Структура публікації може бути абсолютно різною в залежності від поставленої мети. Книги зазвичай мають більш сувору і просту структуру, ніж широкоформатні газети або товсті «глянсові» журнали. В залежності від складності макету на розробку структури публікації може піти від декількох хвилин до декількох днів або навіть тижнів. Однак витрачений на розробку структури час не пропаде дарма, а з лишком окупиться при верстці видання та його коректурі.

Якщо мова йде про макети періодичного видання, тоді до цього завдання потрібно підійти ще більш відповідально. Періодичне видання виходить регулярно і має свою цільову аудиторію. Люди звикають до зовнішнього вигляду вподобаного ним журналу і легко відшукують його на лотках. Тому макет періодичного видання потрібно зробити добре з першого разу, щоб потім не довелося його переробляти, збиваючи з пантелику читачів новим дизайном.

Примітка: слід зазначити, що для дизайну обкладинки «глянсового» журналу визначальним чинником служить шрифтове рішення назви. Фотографії на обкладинці можуть мінятися від номера до номера, а назва залишається завжди однаковим. Прикладом може служити журнал «За кермом» - незважаючи на якісно новий рівень поліграфії, шрифтове рішення назви було залишено колишнім, добре знайомим читачам. Назва робиться один раз. Не так важливо, хороше воно чи не дуже (поняття гарного і поганого в дизайні досить відносні). Будучи надрукованим, назва стає «обличчям» видання, і внесення в нього будь-яких змін є небажаним.

Після створення таблиці стилів слід розробити шаблонні смуги. На шаблонних смугах розміщуються повторювані елементи публікації, такі, як колонтитули, номери сторінок, графічні елементи, а також встановлюються межі колонок і поля. Всі елементи, розташовані на шаблонної смузі, автоматично будуть розміщені на кожній сторінці, якій призначений даний шаблон. Шаблони підтримуються всіма системами комп'ютерної верстки (в Microsoft Word шаблонні смуги не можуть бути використані так само ефективно, як в спеціалізованих програмах верстки, однак розмістити колонтитули можна і в ньому).

Використання шаблонів дозволяє значно прискорити процес верстання. При необхідності внести зміни, наприклад, у колонтитул, досить зробити це на шаблонної смузі, після чого на всіх сторінках, до яких був застосований шаблон, зміни будуть внесені автоматично.

Шаблонів повинно бути стільки ж, скільки в публікації мається структурних блоків. Наприклад, у книзі це можуть бути глави. У колонтитулі зазвичай вказується назва частини і глави, щоб читачу було легше орієнтуватися. У такому випадку дуже зручно створити для кожної глави свій шаблон і розмістити в ньому колонтитул, що містить назву глави. Тоді не доведеться розміщувати колонтитули вручну на кожній сторінці. У товстому журналі або газеті окремий шаблон можна розробити для кожної рубрики.

Ще однією перевагою використання шаблонів є зниження ймовірності помилок, які допускаються при роботі з великими документами. Набагато простіше перевірити правильність декількох смуг шаблонів і відповідність їх потрібним сторінкам, ніж перегортати всю публікацію цілком.

Справедливості ради треба сказати, що будь-яку публікацію можна зверстати, не застосовуючи ні таблиць стилів, ні шаблонів, а використовуючи тільки ручне форматування. Причому результат може зовсім не відрізнятися від того макета, який зроблений з використанням цих коштів. Проте одним з головних критеріїв майстерності верстальника є швидкість, а використання стилів і шаблонів дозволяє в кілька разів підвищити швидкість верстання за інших рівних умов (мається на увазі верстка неодносторінкової листівки).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вибір формату публікації	\|	Принципи макетування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.