Пріоритети освітньої політики

Класифікація та види освітньої політики

1)політичні курси поділяють на розподільні та перерозпо-дільні.Розподільні визначають спосіб розподілу людських, матеріальних або фінансових ресурсів (наприклад, політика розподілу підручників або фінансування програм). Перерозподільна політики передбачає перерозподіл ресурсів між певними регіонами, школамиами або групами дітей (наприклад, держава може перерозподілити місцеві освітні бюджети з метою підтримки муніципальних шкіл у знедолених районах);

2) розрізняють політику символічну і матеріальну.Символічна політика, як правило, декларує певні принципи і цінності. Принципи гуманізму, демократії, національної ідентичності та мідііоіілення, задекларовані в Загальній концепції освіти Литовської республіки, - приклад символічної політики. Матеріальна поні піка передбачає зобов'язання щодо імплементації через забезпечення ресурсами (наприклад, політика комп'ютеризації шкіл або їх ремонт);

3)виділяють раціональні і прибутковітипи політики. Прихильники раціональної політики окреслюють обов'язкові стадії її розвитку. Прибуткова політика нарощує вже існуючі практики.Наприклад, реформування екзаменаційної системи в Литві — це, без сумніву, раціональна реформа з чітким початком і визначеним кінцем. А перетворення шкіл на культурні центри для місцевої громади - це прибуткова політика, яка продовжує вже існуючу довготривалу практику;

4) політика може бути самостійною і процедурною.Самостійна політика визначає, що має бути зроблено, а процедурна - в який спосіб це має бути зроблено. Закон про освіту — приклад самостійної політики, а нормативні документи — процедурної;

5) виділяють політику регулятивну і дерегулятивну.Регулятивна мас тенденцію до заборони, а дерегулятивна — дозволу і сприяння чомусь. Заборона наркотиків у школі - приклад регулятивної політики. Політика шкільного самоврядування — дерегулятивна політика;

6) політика може бути впроваджена «зверху»або «знизу».Запровадження політики «зверху» передбачає прийняття рішення на центральному державному рівні та його впровадження школами «знизу». Політика «знизу» характеризується розбудовою вже Існуючої шкільної практики або нової шкільної ініціативи. Вони стимулюють, зміни та ініціюють реформи загального рівня.

Існує три пріоритети, які певною мірою описані в національний політичних документах кожної країни: якість, ефективність, рівність.

Поняття «якість» - системно-соціальний феномен, сукупність властивостей якого спрямована на забезпечення вимог і потреб споживача у теперішньому та майбутньому часі.

«Якість освіти» як процес - це стан, що задовольняє потреби людини, відповідає інтересам суспільства і держави; натомість, як результат діяльності навчального закладу вказує на відповідність рівня підготовки учнів вимогам діючих освітніх програм.

Феномен якості освіти охоплює всі сторони діяльності навчального закладу: результати навчально-виховної діяльності учнів, рівень професійної підготовки педагогічного колективу, здатність адміністрації школи забезпечити відповідні умови для функціонування й розвитку навчального закладу.

Забезпечення якості освіти певною мірою залежить від визначення цілей і прогнозування очікуваних результатів. Відтак, головною метою якості шкільної освіти є досягнення учнями такого рівня освіченості, який би відповідав їх особистісному потенціалу і тим самим створив би основу для провадження освіти і власного розвитку.

Поняття «якість освіти» невід'ємно пов'язане з поняттям «розвиток» як незворотнім, закономірним і цілеспрямованим процесом якісних змін шкільної освіти, а відтак розглядається як динамічна категорія.

Оцінювати ефективність освіти потрібно на підставі таких критеріїв, як економність, продуктивність і результативність.

Економність характеризує затратну, ресурсну сторону ефективності. За цим критерієм витрати мають бути мінімальними. Продуктивність визначається як співвідношення обсягів продукції або послуг з величиною затрат на їх виробництво. Результативність свідчить про відповідність затрат і досягнутих результатів конкретним цілям. Якщо при оцінці продуктивності увага концентрується на окупності витрат, то при аналізі результативності – на мірі адекватності одержаних результатів певним потребам суспільства.

Економність й продуктивність характеризують економічний аспект ефективності, тобто величину затрат, а також її співвідношення з одержаним продуктом, тобто ефектом. Результативність відображає соціально-економічний аспект ефективності, а саме – відповідність результатів діяльності соціальним та економічним цілям суспільства.

Більшість науковців вважають, що ефективність освітньої діяльності може мати внутрішній та зовнішній аспекти. Внутрішня, або виробнича ефективність, характеризує продуктивність і результативність виробництва освітніх послуг з позицій галузі освіти, її внутрішніх цілей і завдань. Зовнішня ефективність, або ефективність обміну, виражає міру відповідності „вироблених" навчальними закладами результатів вимогам і цілям суспільства.

Принцип рівного доступу громадян України до освіти всіх рівнів закріплений у Конституції України (стаття 53) і є основним принципом, на якому базується державна політика в галузі вищої освіти. Гарантом надання безоплатної загальнодоступної освіти виступає держава. Реалізація цього права передбачає прозорість, спадкоємність системи освіти всіх рівнів, її здатність реагувати на демографічні, соціальні, економічні зміни.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи макетування	\|	Ідеологічні засади освітньої політики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.